Постанова

від 26.06.2009 по справі 13/280-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/280-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р.                                                           Справа № 13/280-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,  

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Литвиненко Н.О.

третьої особи - не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 1418С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.09 по справі № 13/280-08

за позовом ВАТ "Центролит", м. Суми

до  Державного комунального підприємства "Міськводоканал", м. Суми

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

про внесення змін до договору та визнання його частково недійсним -

встановила:

В травні 2008 р. позивач –ВАТ «Центроліт», м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд зобов'язати відповідача –ЛКП «Міськводоканал», м. Суми внести до укладеного між сторонами договору № 10 від 01.10.2005 р. на водопостачання та прийом стічних вод наступні зміни та доповнення: 1) виключити з підпункту “б” пункту 5.1 договору слова: “у разі невиконання Замовником умов договору” та “несвоєчасної оплати рахунку за надані послуги”; 2) викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: “3.1. Розрахунок за воду, використану “Замовником”, і прийняті від нього стічні води, проводиться по тарифам, затвердженим рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради, помісячно в порядку попередньої оплати (окремо платіжним дорученням - за прийом стічних вод від ВАТ “Центроліт” та окремо по тарифам, встановленим для населення платіжним дорученням - за водопостачання та прийом стічних вод від гуртожитків № 125 та № 133 по вул. Курській м. Суми) в розмірі 50% від місячного договірного об'єму послуг не пізніше 1 числа розрахункового періоду”; 3) Розділ 3 доповнити пунктом 3.81 в такій редакції: “3.8. Оплата проводиться “Замовником” на підставі виставлених “Виконавцем” рахунків (окремо рахунок - за прийом стічних вод від ВАТ “Центроліт” та окремо рахунок - за водопостачання та прийом стічних вод від гуртожитків по вул. Курській б. 125 та б. 133 м. Суми)”.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду доповнення до позовної заяви № 5/1470 від 18.06.2008 р., в яких просив суд доповнити позовні вимоги наступним: визнати недійсним підпункт “б” пункту 5.1 договору № 10 на водопостачання та прийом стічних вод від 01.10.2005 року в частині, що надає право виконавцю тимчасово припинити або обмежити подачу води замовнику у разі невиконання замовником умов договору та несвоєчасної оплати рахунку за надані послуги.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.09 р. (суддя Гудим В.Д.) по справі 13/280-08 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що п. 5.1, на недійсності якого наполягав позивач, відповідає вимогам ЦК України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, в зв'язку з чим, підстави для визнання його недійсним в даному випадку відсутні та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове по суті заявленого позивачем позову. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що сторони при укладанні спірного договору відступили від типових умов договору, обов'язковість яких встановлена ст. 179 ГК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою КМУ від 21.07.05 р. за № 630. Разом з тим, позивач також зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку стосовно того, що позивач відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»не підпадає під категорію «населення», в зв'язку з чим, не має права на забезпечення «екологічною бронею питного водопостачання», оскільки в даному випадку фактично позивач постачає воду не відповідачу а населенню –мешканцям гуртожитків які знаходяться на балансі відповідача. Крім того, також помилковими позивач вважає висновки господарського суду про те, що Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»надає право відповідачу відключати абонентів від водопостачання у випадку несплати заборгованості, оскільки вказаним законом надано право водоканалу лише обмежувати водопостачання абонентам, при цьому, таке обмеження не є санкцією у вигляді відключення за несплату заборгованості, а є заходом оперативного реагування на погіршення якості води і неможливості її доведення до вимог держстандартів України. Також помилковими позивач вважає посилання суду на «Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.94 р., оскільки вказані правила втратили чинність, та були замінені новими «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України»та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що мешканці гуртожитків, балансоутримувачем яких є позивач, вчасно та в повному обсязі здійснюють оплату спожитих послуг на розрахункові рахунки останнього, проте позивач свої зобов'язання щодо оплати наданих відповідачем послуг за укладеним між сторонами договором № 10 від 01.10.05 р. систематично порушує; що відповідно до вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»передбачено обов'язок споживачів сплачувати спожиті послуги та права «Міськводоканалу»в разі несплати вартості спожитої води обмежити водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, а «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»передбачено право «Міськводоканалу»в разі несплати спожитих послуг завчасно повідомивши абонента припинити йому подачу води; що позивач не надав доказів того, що його включено до переліку об'єктів, на які відповідно до Постанови КМУ від 08.02.06 р. № 119 поширюються обмеження питного постачання до рівня екологічної броні; що договір № 10 від 01.10.05 р. не суперечить вимогам чинного законодавства України та ін.

Позивач та 3-тя особа в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представників не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.10.2005 р. між сторонами укладено договір № 10 на водопостачання та прийом стічних вод, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується надати позивачу комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню виробничого комплексу відкритого акціонерного товариства "Центроліт", що розташований за адресою: м. Суми, вул. Брянська, 1 та водопостачанню та водовідведенню гуртожитків, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 125 та вул. Курська, 133, а позивач в свою чергу, зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за надані комунальні послуги.

Як зазначає позивач, через фінансову нестабільність йому інколи не вдається своєчасно оплачувати послуги з водовідведення виробничого комплексу відкритого акціонерного товариства "Центроліт". В свою чергу мешканці гуртожитків, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 125 та вул. Курська, 133, вносять плату за надані відповідачем послуги своєчасно.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем вчиняються протизаконні дії щодо припинення постачання води у гуртожитках, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 125 та вул. Курська, 133, незважаючи на те, що мешканці гуртожитків вносять плату за надані відповідачем послуги своєчасно, в зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору № 10 на водопостачання та прийом стічних вод від 01.10.2005 року в якій було запропоновано здійснювати роздільно оплату за надані комунальні послуги, окремо платіжним дорученням - за прийом стічних вод від ВАТ "Центроліт" та окремо по тарифам встановленим для населення платіжним дорученням - за водопостачання та прийом стічних вод від гуртожитків, що знаходяться за адресою м. Суми, вул. Курська, 125 та вул. Курська, 133. Також відповідно до додаткової угоди відповідач, у разі відсутності заборгованості за спожиті населенням послуги, зобов'язувався не відключати водопостачання у гуртожитках.

Однак, відповідач повернув примірник додаткової угоди без погодження.

Зазначені обставини, а також невідповідність договору № 10 від 01.10.2005 р. вимогам закону України "Про житлово - комунальні послуги", Закон України "Про питну воду та водопостачання", ЦК України та ін. стали за словами позивача підставою для звернення до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що п. 5.1, на недійсності якого наполягав позивач, відповідає вимогам ЦК України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, в зв'язку з чим, підстави для визнання його недійсним в даному випадку відсутні та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно дійшов висновку про те, що підпункт “б” пункту 5.1 договору на водопостачання та прийом стічних вод від 01.10.2005 року № 10 відповідає нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим, підстави для визнання його недійсним в даному випадку відсутні. Зазначене підтверджується зокрема наступним:

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою для недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна  мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 179 ГК України  при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору затвердженого Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що порядок користування питною водою з комунального водопроводу і приймання стічних вод до комунальної каналізації, взаємовідносини між виробником послуг та абонентами на момент укладання договору № 10 від 01.10.05 р. регулювалися правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які були обов'язковими для виконання усіма водоспоживачами незалежно від форм власності і підпорядкованості на території м. Суми та приміських населених пунктів.

Пунктом 13.3 даних Правил передбачено, що комунальне підприємство “Міськводоканал” Сумської міської ради має право, завчасно попередивши абонента, припинити йому подачу води у разі: невиконання абонентом умов договору, несвоєчасного внесення абонентом плати за надані послуги,  даний перелік є вичерпним.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що  спірні правовідношення нібито регулюються нормами «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", оскільки в даному випадку вода відповідачем постачається з комунального водопроводу, а порядок користування  питною водою з комунального водопроводу і приймання стічних вод до комунальної каналізації, взаємовідносини між виробником послуг та абонентами регулювалися саме Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

До того ж, відповідно до п. 30, 31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що споживач зобов'язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися  вимог  нормативно-правових  актів  у  сфері житлово-комунальних послуг, а виконавець має право: у  разі  несвоєчасного  внесення  споживачем  платежів  за надані послуги нараховувати пеню у розмірі,  встановленому законом та договором;  вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Виконавець має також інші права відповідно до законодавства.

Отже, зазначені позивачем Правила також зобов'язують позивача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлове - комунальних послуг, а відповідачу надають  інші права відповідно до законодавства. Одним з таких нормативно - правових актів були Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які і були обґрунтовано застосовані при укладанні договору.

Разом з тим, відповідно до нових правил  користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України за № 190 від 27.06.08 р. в зв'язку з прийняттям яких втратили чинність правила, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, встановлено, що Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання  та  водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до  Законів України  "Про  питну  воду та питне водопостачання"  та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови  договору між виробником та споживачем послуг з централізованого   водопостачання  та  водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про  житлово-комунальні послуги".

Разом з тим,  статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", передбачено обов'язок споживачів води забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до водопровідних мереж та обладнання споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

При цьому, статтею 23 цього ж Закону закріплені права та обов'язки підприємств питного водопостачання яким є відповідач. Так відповідач, має право: здійснювати регулювання споживання питної води; у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Згідно зі ст. 16-1 згаданого Закону, екологічна броня питного водопостачання встановлюється з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду. Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.06 р. за № 119 затверджено певний порядок обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні згідно з яким, перелік споживачів, на яких поширюється обмеження, складається регіональними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за погодженням з територіальними органами Мінприроди та МНС. Перелік затверджується обласними держадміністраціями на один календарний рік і на 1 січня поточного року доводиться до підприємств питного водопостачання. До переліку включаються споживачі, об'єкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки.

Матеріали які б свідчили про включення позивача до переліку потенційно небезпечних об'єктів, останнім суду не подано.

Доводи позивача про те, що обмеження його питним водопостачанням нижче екологічної броні з боку відповідача є незаконним, оскільки він нібито підпадає під категорію населення з посиланням на те, що поставлену воду споживає саме населення, суд вважає безпідставними, оскільки предметом спору по даній справі є відповідність вимогам закону умов договору, що укладений між відповідачем та  позивачем як юридичною особою, балансоутримувачем гуртожитків та виконавцем послуг по їх утриманню, а окремого договору мешканці гуртожитків безпосередньо з відповідачем не мають.

Зазначені обставини також спростовують доводи позивача про те, що відповідач нібито не має право на відключення в разі несвоєчасної оплати послуг.

До того ж, відповідно до ст. 29 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Факт перебування на балансі ВАТ "Центроліт" гуртожитків по вул. Курській 125, 133 в м. Суми, підтверджується матеріалами справи, зокрема листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області № 10-03-01213 від 02.04.09 р. та рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 23.01.07 р. за № 34.

Таким чином,  в даному випадку договори на надання житлово-комунальних послуг укладаються безпосередньо між балансоутримувачем ВАТ "Центроліт" та мешканцями гуртожитків, які здійснюють оплату комунальних послуг з водопостачання та прийому стічних вод безпосередньо на рахунок позивача, а останній у свою чергу по договору проводить розрахунки за поставлену воду з виробником послуги КП "Міськводоканал".

Як зазначає сам позивач, мешканці гуртожитків, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 125 та вул. Курська, 133, вносять плату за надані відповідачем послуги своєчасно. Таким чином, саме позивачем вчинюються протиправні дії щодо не перерахування отриманих від мешканців гуртожитків коштів за надані КП "Міськводоканал" послуги на рахунок відповідача.

Вказане дає підстави вважати, що підпункт "б" пункту 5.1 договору на водопостачання та прийом стічних вод від 01.10.2005 року № 10 не суперечить нормам чинного законодавства в зв'язку відповідне рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову в даній частині підлягає залишенню без змін.

Крім того, також правомірними є висновки господарського суду про відмову в задоволенні решти позову.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що позивачем при здійсненні оплати за комунальні послуги у платіжних дорученнях в графі "Призначення платежу" не висвітлено даних щодо виду послуги, що оплачується та не зазначено назви розрахункового об'єкту.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про те, що редакція договору між сторонами, на якій наполягає відповідач, не суперечить вимогам чинного законодавства і фактичному стану взаємовідносин між позивачем, відповідачем і мешканцями гуртожитків. Таким чином, підстави для зміни умов договору в редакції позивача в даному випадку відсутні, а рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову в даній частині також підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданні всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.05.09 р. по справі № 13/280-08 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 26.06.09 р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді