Рішення

від 13.05.2014 по справі 914/1114/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 р. Справа № 914/1114/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі Н.Фартушку розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів;

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс", с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область;

про : стягнення 19 968 грн. 48 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Луцюк Н. Д. - представник на підставі довіреності №07/01 від 03.01.2014 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 03.04.2014 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс про стягнення 19 968 грн. 48 коп. Розгляд справи призначено на 24.04.2014 року.

У судовому засіданні 24.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Враховуючи неявку представника відповідача, судом відкладено розгляд справи на 13.05.2014 року.

У судовому засіданні 13.05.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач явки представників повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

У судовому засіданні 13.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство "Іскра" (надалі по тексту рішення - позивач, перевізник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" (надалі по тексту рішення - відповідач, експедитор) з вимогою про стягнення 19 968 грн. 48 коп. заборгованості, з яких 19 000 грн. 00 коп. сума основного боргу, 247 грн. втрат від інфляції, 721 грн. 48 коп. 3 % річних.

Публічне акціонерне товариство "Іскра" надало послуги по транспортному перевезенню вантажів Товариству з обмеженою відповідальністю "Лев Транс". Натомість відповідач зобов'язався оплатити надані послуги у строки та прядку, визначених договором.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові зобов'язання відповідачем не виконані, чим порушено права позивача.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи у відповідності зі ст. ст. 64 та 86 Господарського процесуального кодексу України, у судові засідання явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Сторони уклали договір № 29101201 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 29.10.2012 року (надалі по тексту рішення - договір).

Сторони узгодили, що перевезення здійснюється на підставі замовлення, тобто було погоджено транспортне замовлення № 1210-02 від 26.10.2012 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, згідно з яким вартість перевезення вантажу (пластик в мішках, 21 т.) по маршруту Німеччина-Україна становить 19 000 грн. Експедитор повинен оплатити послуги протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (оригінал СМР, рахунок, 2 акти, підтверджене транспортне замовлення (заявка) від позивача.

Як підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції Публічного акціонерного товариства "Іскра" та списком поштових відправлень № 442 від 22.11.2012 року, відповідачу надсилалися оригінали наступних документів: договір № 29101201 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 29.10.2012 року (2 примірники); податкову накладну; рахунок-фактуру № ТІ-0001758 від 03.11.2012 року (2 примірники); товарно-транспортна накладна від 29.10.2012 року, які отримані відповідачем 27.11.2012 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

З метою врегулювання спірної ситуації позивач надсилав відповідачу претензію № 729/11 від 25.04.2013 року про сплату вартості послуг відповідно до транспортного замовлення в семиденний термін з дня її отримання, яку експедитор отримав 29.04.2013 року, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення. Вимоги претензії відповідачем не виконані, однак, 30.04.2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 29101201 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування від 29.10.2012 року, відповідно до якої сторони домовились, що заборгованість у розмірі 19 000 грн. буде повністю погашена до 30.06.2013 року.

Відповідач станом на березень 2014 року зобов'язань за транспортним замовленням та додатковою угодою не виконав, заборгованість не погасив.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, взаємні права та обов'язки між сторонами виникли внаслідок укладення договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем належним чином виконано договірні зобов'язання по наданню послуг, що підтверджується описаними вище документами, які надсилалися відповідачу і є підставою для оплати наданих послуг протягом 20 банківських днів з моменту отримання таких документів, тобто до 25.12.2012 року.

Враховуючи претензію від 25.04.2013 року про погашення заборгованості, випливає, що відповідач своїх зобов'язань вчасно не виконав. Крім цього, обов'язок по оплаті наданих транспортних послуг відповідач визнав і підтвердив, підписавши 30.04.2013 року додаткову угоду до договору № 29101201. Як узгодили сторони в додатковій угоді, відповідач зобов'язався погасити заборгованість у строк до 30.06.2013 року. Однак, станом на момент звернення позивача з позовом до суду та на момент прийняття рішення судом вказана сума заборгованості не оплачена та відповідачем не спростована.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Виходячи зі строку виконання зобов'язання, встановленого транспортним замовленням від 26.10.2012 року, з 26.12.2012 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Відтак, наявність у відповідача зобов'язання щодо здійснення платежів за надані послуги не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що не спростовані іншими доказами, що дає підстави визнати право позивача на отримання плати в розмірі 19 000 грн. за належне надання послуг порушеним.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути за прострочення виконання зобов'язання 247 грн. втрат від інфляції, 721 грн. 48 коп. 3 % річних. Вирішуючи вказану позовну вимогу, суд зазначає наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2, 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Суд зазначає, що період нарахування 3 % річних за прострочення зобов'язання починається з 26.12.2012 рок, а не 25.12.2012 року, як зазначено позивачем.

Перевіривши правильність підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає їх правомірними; здійснивши перерахунок вказних сум з урахуванням наведених вище вимог, суд вважає, що стягненню підлягає 719 грн. 89 коп. 3 % річних і 247 грн. інфляційних втрат.

Звертаючись з позовом до суду, позивач також просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом наклдення арешту на майно відповідача (в тому числі на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах) в межах суми позовних вимог. Заява обгрунтована ухиленням відповідача від виконання своїх зобов'язань, ігноруванням пред'явлених претензій по оплаті заборгованості, невнесенням до ЄДРПОУ важливих відомостей про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову (абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Як зазначено в абз. 2, 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд, комплексно та всебічно оцінивши обставини справи, не вважає подану заву обґрунтованою та підтвердженою об'єктивними доказами, відтак, не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" (81130, Львівська обл., Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Кривоноса, будинок 3, код ЄДРПОУ 35472228) на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, Львівська обл., місто Львів, вул. Вулецька, будинок 14, код ЄДРПОУ 00214244) 19 000 грн. 00 коп. сума основного боргу, 247 грн. втрат від інфляції, 719 грн. 89 коп. 3 % річних та 1 808 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 1 грн. 59 коп. 3 % річних відмовити.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Іскра" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 19.05.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.