Постанова

від 20.06.2014 по справі 812/3134/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3134/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Гончарової І.А.,

при секретарі: Майбороді С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14267,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14267,52 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 25.10.1996 року ФОП ОСОБА_1 поставлено на облік платників податків в Алчевській ОДПІ про що свідчить відповідна довідка від 25.03.2014 р.№ 1412031400097.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В ст. 9 Податкового кодексу України зазначено, що до загальнодержавних податків віднесено податок на додану вартість.

Станом на 31.01.2014 за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 14 267 грн. 52 коп., який виник за період з 12.01.2014 по 30.01.2014.

За наслідками акту перевірки №711-12-06-17-02-2114110024 від 12.11.2013 винесене податкове повідомлення-рішення №0010141702 від 09.12.2013 на загальну суму 14268 грн. (за основним платежем 9512 грн., шс - 4756 грн.)

Станом на 12.01.2014 Відповідач мав переплату у розмірі 0,48 грн.

Таким чином, розмір податкового боргу станом на 31.01.2014 складає 14267,52 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з ПДВ у сумі 14267,52 грн. стягнувши кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав заяву про підтримання заявлених позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся в установленому порядку, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю його повноважних представників, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа- підприємець 16.10.1996 року реєстраційною службою Брянківського міського управління юстиції Луганської області (а.с.31-32). Крім того відповідач знаходиться на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктами 129.1 та 129.2 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Пунктами 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом установлено, що 12.11.2013 Алчевською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області було проведено позапланову невиїзну перевірку нарахування та сплати податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.10.2012 по 27.11.2012, за результатами якої складено акт №711-12-06-17-02-2114110024 (а.с.15-17).

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено заниження ОСОБА_1 у період з 01.10.2012 по 27.11.2012 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9512,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки №711-12-06-17-02-2114110024 від 12.11.2013 Алчевською ОДПІ 09.12.2013 було винесено податкове повідомлення - рішення №0010141702, яким відповідача збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 14268,00 грн., з яких: 9512,00 - основний платіж, 4756,00 грн. - штрафні санкції (а.с.10).

Податкове повідомлення рішення було направлено відповідача рекомендованим листом з повідомленням (а.с.9).

Пунктом 3.10 розділу 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів 28.11.2012 N 1236 визначено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.Таким чином, податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 001014702 від 09 грудня 2013 року вважається врученим відповідачеві.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Даних про оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень - рішень судом не встановлено, а тому вони є узгодженими та чинними на час розгляду справи.

З викладеного вбачається, що загальна сума податкового боргу відповідача з ПДВ складає 14267,52 грн., враховуючи існуючу станом на 12.01.2014 переплату відповідача у розмірі 0,48 грн.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі..

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що через несплату відповідачем суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в установлені законодавством строки, позивач на адресу останнього направив податкову вимогу форми «Ф» від 22.01.2014 №6-17 на суму 14523,52 грн. (а.с.18).

Даних про оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги судом не встановлено, а тому вона є узгодженою та чиною на час розгляду справи.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з абзацом першим пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14267,52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ік. код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р 31117029700017, код платежу 14010100, одержувач: УК в м.Брянка, банк одержувача: ГУДКСУ України в Луганській області (УДКСУ), МФО 804013, ід.код 37780550) суму податкового боргу з податку на додану вартість, що виникла за період з 12.01.2014 року по 31.01.2014 року у розмірі 14267,52 грн. (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят сім гривень 52 коп.), шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя І.А. Гончарова