Рішення

від 16.06.2014 по справі 905/2244/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2014 Справа № 905/2244/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: державної установи «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» Національної академії наук України, м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтехсервіс», м. Донецьк

про виселення з нежилих приміщень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Мельник О. В. за дов.

Державна установа «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» Національної академії наук України звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтехсервіс» про виселення з нежилих приміщень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку, визначеного договором оренди №11/04-09 від 01.04.2009р., щодо звільнення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що хоча і строк договору сплив, він користується приміщенням, сплачує орендну плату та комунальні платежі, що, на його думку, свідчить про збереження орендних правовідносин.

Строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

01.04.2009р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України, №11/04-09, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно приміщення, що були фільтрувальним та пічним відділеннями (далі - майно) площею 365,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Донецьк, вул., Югославська, 5, на першому поверсі основного лабораторно-технологічного корпусу експериментальної ділянки, що перебуває на балансі ДУ НТЦ «Реактивелектрон» НАН України (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 30.12.2008р. і становить за станом на 30.11.2008р. 315905,06 гривень.

Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Факт передачі майна в оренду та користування ним сторонами не заперечується.

Згідно п. 10.1 договору встановлено строк його дії - з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. включно.

Строк дії даного договору не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії договору не є продовженням договору на новий строк. Продовження терміну дії договору відповідно до ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», оформлюється в порядку, встановленому НАН України, на підставі відповідного дозволу Бюро Президії НАН України (п. 10.4 договору).

Додатковою угодою від 06.02.2013р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору, а саме збільшили розмір площі, що орендується, до 307,9 кв.м.

Додатковими угодами №4 від 30.12.2009р., №5 від 31.12.2010р., №7 від 28.01.2013р. та б/н від 01.04.2014р. продовжувався строк дії договору, востаннє - до 31.12.2013р. включно.

За таких обставин, посилаючи на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна після спливу строку дії договору оренди, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить виселити відповідача з орендованого приміщення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає саме у примусовому спонуканні відповідача до виконання зобов'язань за договором оренди щодо звільнення орендованого приміщення у зв'язку зі спливом строку договору оренди.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір №11/04-09 від 01.04.2009р. є договором оренди, правовідносини за яким регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії укладеного сторонами договору оренди встановлений до 31.12.2013р. включно.

Приписами ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи приписи п. 10.4 договору щодо неможливості автоматичної пролонгації договору, суд приходить до висновку, що з 01.01.2014р. відбулося припинення договору оренди від 01.04.2009р. у зв'язку з закінченням строку, на який він укладався.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору у разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, обов'язок щодо складання якого покладається на орендаря.

З огляду на наведені положення та враховуючи припинення договору оренди від 01.04.2009р., суд приходить до висновку про виникнення у відповідача обов'язку повернути позивачу орендоване майно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо повернення майна з оренди станом на час прийняття рішення не виконав, з огляду на що суд приходить до висновку про підставне звернення позивача із розглядуваним позовом з метою спонукання відповідача до звільнення приміщення внаслідок втрати відповідачем правових підстав користування ним, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку -повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що договір не визначає строку такого повернення, суд, беручи до уваги тривалість неповернення майна після припинення орендних правовідносин та необхідність надання відповідачеві часу для звільнення приміщень від власних речей і приведення об'єкту оренди в належний стан, керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 30-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту оренди.

Посилання відповідача на фактичне користування орендованим приміщенням та сплату орендних та комунальних платежів як на підставу вважати продовженим дію договору оренди від 01.04.2009р., судом до уваги не сприймаються через юридичну неспроможність з огляду на імперативні приписи п. 10.4 договору та відсутність додаткової угоди, якою би сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору на 2014 рік.

Надаючи оцінку формулюванню обраного позивачем способу захисту захищуваного права (виселення) та перевіряючи його на відповідність та адекватність суті порушення суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, що кореспондується з приписами п.п. 10.9, 10.10 договору.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набула чинності для України 11.09.1997р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Системний аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що право позивача, що як встановлено судом підлягає судовому захисту, має бути захищено із застосуванням ефективного механізму, який полягає у зобов'язанні відповідача в примусовому порядку виконати обов'язок в натурі - повернути орендоване майно, оскільки процедура виселення та прийняття з цього приводу судового рішення не в повній мірі притаманне для процедури звільнення приміщення в контексті припинення орендних правовідносин, що виникли між суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі, отже суд може захистити порушене право шляхом саме зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом приймання-передачі.

При цьому, дійшовши такого висновку, суд виходить з того, що в даному випадку суд не виходить за межі позовних вимог у розумінні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та не порушує принципу диспозитивності господарського процесу, а лише застосовує належну термінологію та формулювання обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, шляхом застосування формулювання, що визначено нормами закону, які мають застосовуватися до спірних правовідносин.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги державної установи «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» Національної академії наук України задовольнити.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтехсервіс» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 5, код ЄДРПОУ 35319005) в 30-денний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та передати за актом приймання-передачі державній установі «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» Національної академії наук України (83049, м. Донецьк, вул. Бакинських Комісарів, 17а, код ЄДРПОУ 03534794) приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Югославська, 5 загальною площею 307,9 кв.м.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інтехсервіс» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 5, код ЄДРПОУ 35319005) на користь державної установи «Науково-технологічний центр «Реактивелектрон» Національної академії наук України (83049, м. Донецьк, вул. Бакинських Комісарів, 17а, код ЄДРПОУ 03534794) судовий збір у розмірі 1218,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.06.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник