Постанова

від 23.06.2014 по справі 804/6125/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 804/6125/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИЛИП.С-ТАРА" про стягнення 43024,87 грн., -

ВСТАНОВИВ :

29 квітня 2014 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИЛИП.С-ТАРА" та просить стягнути кошти з відповідача з розрахункових рахунків підприємства, відкритих у банківських установах, до бюджету держави на суму податкового боргу 43024,87 грн., у тому числі по платежу "податок на додану вартість" у розмірі 37448,90 грн.; по платежу " податок на прибуток" у розмірі 5575,97 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та має податковий борг у загальній сумі 43024,87 грн., в тому числі по податку на додану вартість в розмірі 37448,90 грн., по податку на прибуток в розмірі 5575,97 грн. Відповідачем до ДПІ засобами електронного зв'язку було подано податкові декларації по ПДВ: за грудень 2013 року в розмірі 37061,00 грн., за лютий 2014 року - в розмірі 223,00 грн., а також декларацію по податку на прибуток на суму 5579,00 грн. З урахуванням часткової сплати у розмірі 3,03 грн. податковий борг відповідача по декларації по податку на прибуток зменшився та склав 5575,97 грн. Позивачем на підставі акту камеральної перевірки від 22.01.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000771501 від 11.02.2014 року на суму грошового зобов'язання з ПДВ 164,90 грн. Також, позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача була надіслана податкова вимога № 75-15 від 01.10.2013 року, яка була отримана відповідачем поштою, однак вимога добровільно не була погашена у встановлені законом строки, а тому позивач просить стягнути вищезазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.05.2014 р. відкрито скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у строк до 20.05.2014р. надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с. 1).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином 29.05.2014р. у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИЛИП.С-ТАРА" зареєстровано за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, буд.35, кв.60 та знаходиться на податковому обліку у Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків з 10.08.2009 року за №1137, та з 09.11.2009 року - як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ № 920474 від 03.10.2013 р., копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100253653 від 09.11.2009 року, копією акту камеральної перевірки від 22.01.2014 року №155/151/36595688 (а.с. 6-7, 8, 16).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИЛИП.С-ТАРА" має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 43024,87 грн., що складається з податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 37448,90 грн. та податку на прибуток підприємств у сумі 5575,97 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача станом на 11.04.2014 року (а.с.5).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач засобами електронного зв'язку із застосуванням електронного підпису згідно договору №1 від 20.06.2013 року подав до Державної податкової інспекції:

- 20.01.2014 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 37061 грн.;

- 20.03.2014 року - податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 223 грн. (9-10, 11-12, 13-14).

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

П.203.2 ст.204 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, з урахуванням зазначеної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за вказаними податковими деклараціями, а саме: за грудень 2013 року у строк до 30.01.2014 року, отже податковий борг по декларації від 20.01.2014 року виник 31.01.2014 року; за лютий - у строк до 30.03.2014 року, отже, податковий борг по податковій декларації від 20.03.2014 року виник з 31.03.2014 року.

Судом також встановлено, що 22.01.2014 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності відповідача з податку на додану вартість за несвоєчасну сплату, за результатами якої складено акт № 155/151/36595688 від 22.01.2014 року, яким встановлено порушення п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року (а.с.16).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №00007710501 від 11.02.2014 року за платежем з податку на додану вартість у сумі 164,90 грн.(а.с.17).

Згідно п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Так, вищевказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачеві 11.03.2014 року, що підтверджується копією корінця податкового повідомлення-рішення №0000771501 від 11.02.2014 року та копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (11.03.2014 року), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням виник у відповідача з 22.03.2014 року.

Судом також встановлено, що відповідач 03.03.2014 року засобами електронного зв'язку надав до державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 5579,00 грн. (а.с.18).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 11.04.2014 року з урахуванням часткової сплати у сумі 3,03 грн., податковий борг відповідача по декларації з податку на прибуток підприємства від 03.03.2014 року зменшився та склав 5575,97 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 75-15 від 01.10.2013 року на суму 22883,57 грн., яку отримано відповідачем 14.10.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи корінцем податкової вимоги від 01.10.2013 року №75-15 та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19)

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилися не виконана відповідачем у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач на вимогу суду доказів погашення податкового боргу у встановлені законом строки в сумі 43024,87 грн. суду не надав, а також не надав доказів і оскарження у встановленому законодавством порядку вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИЛИП.С-ТАРА" про стягнення 43024,87 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИЛИП.С-ТАРА" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, буд.35, кв.60, код ЄДРПОУ 36595688) на користь державного бюджету (р/р 35219003013195 УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) податковий борг у загальній сумі 43024грн. 87 коп. (сорок три тисячі двадцять чотири гривні 87 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва