Рішення

від 19.06.2014 по справі 910/8730/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8730/14 19.06.14

За позовом Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-налагоджувальне підприємство «АБМ Інвест»

Про стягнення 244 575,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Колесников І.Г. представник за довіреністю № 3637 від 13.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-налагоджувальне підприємство «АБМ Інвест» (далі - відповідач) про стягнення 244 575,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на передоплату ним проектно-вишукувальних робіт, які мали бути здійснені відповідачем за Договором № 230-12 від 02.08.12. Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-налагоджувальне підприємство «АБМ Інвест» робіт за вказаним Договром призвело до виникнення прострочення відповідачем свого обов'язку по поверненню коштів, яка станом на час подачі позову не погашена, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.14. порушено провадження у справі № 910/8730/14 та призначено її до розгляду на 05.06.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 05.06.14. представника відповідача та з огляду на невиконання сторонами вимог ухвали суду від 12.05.14., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 19.06.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 19.06.14. представником позивача було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Крім того, судом враховано, що 13.06.14. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи № 910/8730/14.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8730/14.

В судовому засіданні 19.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.12. між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Виконавець) було укладено Договір № 230-12 про розроблення проектно-кошторисної документації (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язується виконати проектно-вишукувальні роботи (далі - Роботи) з розробки проекту виконання капітального ремонту на об'єкті «Випробувальна станція» Інв. №1021 (далі - Проект), а Замовник прийняти та сплатити виконані роботи. Стадійність проектування: одностадійний - « Робочий проект».

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту підписання (02.08.12.) і діє до 31.12.12., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим Договором становить 489 150,00 грн., у тому числі ПДВ 81 525,00 грн. Загальна вартість роби визначається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (додаток до Договору).

Матеріали справи містять такий кошторис та завдання на виконання робіт.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата робіт здійснюється у наступному порядку: аванс в розмірі 50% у сумі 244 575,00 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Договору; залишок грошових коштів в розмірі 50% у сумі 244 575,00 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Строки виконання Робіт 60 робочих днів. При цьому фактичним строком початку Робіт с дата отримання авансового платежу на поточний рахунок Виконавця у розмірі, передбаченому Договором (п. 4.1 Договору).

При цьому, за приписами п. 4.3 Договору датою початку виконання Робіт Виконавцем за цим Договором є дата затвердження Замовником Завдання на виконання проектно-вишукувальних робіт, яке оформлюється у вигляді Додатку 1 до Договору, але в будь-якому випадку після здійснення Замовником авансового платежу на поточний рахунок Виконавця у розмірі та у строк, що передбачені цим Договором та Додатками до нього.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 06 від 02.08.12. на суму 244 575,00 грн.

У відповідності до наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії платіжного доручення № 2295 від 08.08.12. (оригінал якого судом було оглянуто в судовому засіданні 19.06.14.), позивачем було сплачено відповідачу 244 575,00 грн. передплати за проекті роботи за Договором.

Отже, відповідач на виконання умов Договору повинен був виконати проектно-вишукувальні роботи до 08.10.12.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем Робіт за Договором, що призвело до виникнення прострочення відповідачем свого обов'язку по поверненню грошових коштів (передплати за Договором).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідач свого обов'язку по виконанню Робіт в строки, встановлені Договором, в повному обсязі не виконав.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 244 575,00 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом № 712 від 25.02.14., в якому позивач відмовився від Договору та вимагав повернути сплачений ним аванс.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Оскільки відповідач грошові кошти у вигляді передплати за Договором в розмірі 244 575,00 грн. позивачу не повернув, позовні вимоги мають бути задоволені у сумі 244 575,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-налагоджувальне підприємство «АБМ Інвест» (04060, м. Київ, вул.. Ризька, б. 73Б; ідентифікаційний код 36454262) на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25; ідентифікаційний код 12602750) 244 575 (двісті сорок чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 891 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко