Рішення

від 16.06.2014 по справі 922/1938/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 922/1938/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - Єгорова В.С., довіреність № 14-137 від 13.05.2014 р.;

відповідача - Фирчук Т.О., (керівник);

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків, 192,03 грн. пені, 194,11 грн. штрафу, 72,13 грн. 3% річних, 17,72 грн. інфляційних витрат та 1827 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі - продажу № 12/760-ТЕ-32 від 28.08.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 червня 2014 року.

03 червня 2014 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 16 червня 2014 року.

16 червня 2014 року представник відповідача надав пояснення, в яких зазначив, що позивач нарахував штрафні санкції, проте не повідомив про це відповідача, чим порушив п. 9 договору, у зв"язку з чим просив суд судові витрати покласти на відповідача.

16 червня 2014 року представник позивача надав пояснення, в яких послався на ст. 124 Конституції України, якою закріплено те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, та відповідно до офіційного тлумачення Конституційним судом України, встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб"єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, отже, на його думку, п. 9.1 не обмежує позивача на судовий захист.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2014 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги визнавав, проте вказував на те, що в порушення розділу 9 договору, який передбачає досудове врегулювання спору, позивач звернувся до суду з позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

28 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 12/760-ТЕ-32, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Згідно п. 3.3 договору, приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу з жовтня по грудень 2012 р. природний газ на загальну суму 5917,59 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 21.10.2012 р., від 31.11.2012 р., від 31.12.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаних актах зазначений договір № 12/760-ТЕ-32 від 28.08.2012 р., що підтверджує те, що природний газ передавався саме на виконання вказаного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачений строк остаточного розрахунку за природний газ, який здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до операцій за договором № 12/760-ТЕ-32 за період з 01.08.2012 р. по 01.03.2014 р. (арк. справи 20) відповідач розрахувався за отриманий газ частково.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати природного газу, у відповідача виникла заборгованість у вигляді 192,03 грн. пені, 194,11 грн. штрафу, 72,13 грн. 3% річних, 17,72 грн. інфляційних витрат, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних витрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат зробив помилки.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість інфляційних витрат за період з грудня 2012 року по лютий 2012 року складає 7,88 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню у відповідності до розрахунку суду в сумі 7,88 грн. та 3% річних в сумі 72,13 грн., в решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 9,84 грн. інфляційних слід відмовити як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору, відповідач у безспірному порядку зобов"язується позивачу, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Таким чином, сторони, уклавши вказаний договір, як вже було вищезазначено чітко визначили термін оплати - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу., та відповідальність за порушення договірних зобов"язань - у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої за кожний день прострочки від несплаченої суми, крім пені, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У ст.627 ЦК України вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань у відповідності до умов укладеного між сторонами договору № 12/760-ТЕ-32 від 28.08.2012 р. щодо своєчасної оплати товару, враховуючи передбачену сторонами у договорі відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 192,03 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань у розмірі 194,11 грн. (розрахунки пені та штрафу перевірено судом та є вірними) підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Відповідач у своїх письмових поясненнях визнавав нараховані штрафні санкції, а також інфляційні витрати та 3% річних, проте зазначив, що позивач не повідомив про нарахування вказаних санкцій відповідача, чим, на його думку, порушив п .9 договору, у зв"язку з чим просив суд судові витрати покласти на відповідача.

Суд, розглянувши вказані заперечення, звертає увагу на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Стосовно посилань відповідача на те, що права позивача не були порушені, суд зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов"язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та встановлення законом обов"язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2010" (61038, м. Харків, вул. Камишева Івана, буд. 12, код 36988222) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 192,03 грн. пені, 194,11 грн. штрафу, 72,13 грн. 3% річних, 7,88 грн. інфляційних витрат та 1789,23 грн. судового збору.

В частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 9,84 грн. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова