Ухвала

від 23.06.2014 по справі 904/1171/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

23.06.2014 року Справа № 904/1171/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Науменка І.М. (доповідач)

суддів : Кузнецова В.О., Павловського П.П.

секретар: Петровська А.В.

за участю:

ліквідатор: Зибін А.О., паспорт НОМЕР_1 від 16.05.1997;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року

у справі № 904/1171/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року у справі № 904/1171/14 (суддя Калиниченко Л.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці (до 11.07.2014). Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Зибіна Антона Олександровича, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Не погодившись із зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права;

- до ДПІ не було надано ліквідаційного балансу боржника для перевірки його повноти та достовірності, у зв'язку з чим ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації;

- місцевий господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, належним чином не перевірив наявність у боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство ознак неплатоспроможності;

- незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.06.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 23.06.2014 року та визнано обов'язковою явку у судове засідання уповноваженого представника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявник апеляційної скарги недобросовісно використав свої процесуальні права, надані йому статтею 22 ГПК України, та винесла окрему ухвалу від 02.06.2014 року у даній справі, якою зобов'язано керівника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві вжити необхідні заходи по усуненню недоліків в роботі відповідальних за правову роботу посадових осіб податкового органу щодо виконання процесуальних документів суду. Про вжиття вказаних заходів зобов'язано повідомити Дніпропетровський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу і в судових засіданнях 02.06.2014 року та 23.06.2014 року просив припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року у даній справі.

16.06.2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від скаржника - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Міністерства доходів і зборів України у м. Києві надійшов лист № 3921/9/26-55-10-02-09 від 10.06.2014 року "Про надання інформації", в якому, зокрема, скаржник просить розглянути апеляційну скаргу без участі ДПІ.

Заслухавши пояснення ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент" про порушення провадження у справі про банкрутство (а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а. с. 61-63).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці (до 11.07.2014 року). Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Зибіна А.О., якого зобов'язано вчинити певні дії (а. с. 65-70).

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до статті 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі у справі про банкрутство платника податків, в тому числі й органу державної податкової служби, Законом не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.02.2014 року в порядку статті 95 Закону, що передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, постановами Вищого господарського суду України від 10.07.2013 року у справі № 916/832/13, від 18.02.2014 року у справі № 904/4862/13, від 19.03.2014 року у справі № 904/8503/13, від 09.04.2014 року у справі № 910/21384/13, від 22.04.2014 року у справі № 916/3014/13, від 17.06.2014 року у справі № 904/692/14.

На час подання апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві в порядку вимог частини 3 статті 95 Закону не зверталась із заявою до господарського суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент" в зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 року (а. с. 86-87) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестмент" з вимогами кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефенс - Д 2013", м. Запоріжжя на суму 320 647,61 грн. (четверта черга задоволення), 1 218,00 грн. (перша черга задоволення).

Доказів наявності грошових вимог до боржника Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві не представила до апеляційного господарського суду і на час розгляду апеляційної скарги.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданням державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 10.1.8 Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 року № 1588 (з наступними змінами і доповненнями) позапланова податкова перевірка платника податків, щодо якого порушена справа про банкрутство проводиться органом державної податкової служби, в якому перебуває на обліку такий платник податків.

Статтею 78 ПК України передбачено, що якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом ДПС призначається перевірка.

Зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві в апеляційній скарзі не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, складання акту про неможливість проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення). Відповідні докази не додано і до апеляційної скарги.

Також, слід звернути увагу, що статтею 78 ПК України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій позапланова документальна податкова перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням податковими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у порушенні справи про банкрутство (визнанні боржника банкрутом) за наявності об'єктивних підстав відповідно до статті 95 Закону.

Поряд з цим слід додати, що орган державної податкової служби у процедурах банкрутства не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Державна податкова інспекція у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на необхідність перевірки та підтвердження ліквідаційного балансу в порядку, визначеному статтею 60 ГК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки зазначеною нормою права визначається порядок проведення перевірки повноти ліквідаційного балансу, а в даному випадку досудова процедура ліквідації боржника завершилась складенням проміжного ліквідаційного балансу, складення та перевірка якого відбувається згідно частини 1 статті 111 ЦК України, яка не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення контролюючим органом (податковою інспекцією) повноти проміжного балансу.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визнання кредитором у справі про банкрутство колегія суддів дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на час подання апеляційної скарги не набула статусу кредитора боржника або іншого учасника провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві не набула права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року у справі № 904/1171/14.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя П.П. Павловський

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

23.06.2014