Рішення

від 27.05.2014 по справі 914/1453/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа № 914/1453/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

до відповідача: Споживчого товариства «Ромен», с. Миртюки, Стрийський район, Львівська область;

про: стягнення 12 169 грн. 65 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_2 - адвокат (представник на підставі договору про надання юридичних послуг № 2 від 25.03.2014 року);

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 23.04.2014 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Ромен» про стягнення 12 169 грн. 65 коп. Розгляд справи призначено на 13.05.2014 року.

У судовому засіданні 13.05.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. На момент судового засідання у справі відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про порушення провадження у справі, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 27.05.2014 року.

У судовому засіданні 27.05.2014 року представник позивача подав заяву про долучення документів до матеріалів справи. Відповідач у судове засідання явки представника повторно не забезпечив. Про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Суть спору. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «Ромен» (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) з вимогою про стягнення 12 169 грн. 65 коп. заборгованості, з яких 10 627 грн. 12 коп. сума основного боргу, пені за несвоєчасні розрахунки в сумі 371, 93 грн., 3% річних в сумі 85,60 грн. , індексу інфляції в сумі 85,00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар в кількості та асортименті відповідно до досягнутої домовленості. Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отримної продукції належним чином не виконав, а саме кошти за відпущений товар у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 10 627 грн. 12 коп.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, про порушення провадження у справі, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, наявність боргу не спростував, докази його сплати повністю чи частково не подав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. У відповідності до досягнутих між сторонами домовленостей, зокрема, на підставі договору поставки від 25.06.2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставив на користь Споживчого товариства «Ромен» підібрану покупцем продукцію, що підтверджується видатковими накладними № PH-0000411 від 07.08.2012 року на суму 7 099 грн. 20 коп., № PH-0000425 від 10.08.2012 року на суму 18 083 грн. 11 коп., № РН-0000560 від 25.09.2012 року на суму 14 116 грн. 28 коп., № РН-0000428 від 14.08.2012 року на суму 6 977 грн. 68 коп., № РН-0000444 від 21.08.2012 року на суму 26 590 грн. 60 коп., РН-0000462 від 29.08.2012 року на суму 17 799 грн. 60 коп., № РН-0000631 від 18.10.2012 року на суму 7 124 грн. 05 коп., № РН-0000646 від 24.10.2012 року на суму 5 878 грн. 14 коп., № РН-0000654 від 29.10.2012 року на суму 5 878 грн. 14 коп., № РН-0000670 від 05.11.2012 року на суму 3 150 грн. 00 коп., № РН-0000686 від 12.11.2012 року на суму 2 374 грн. 92 коп., № РН-0000702 від 19.11.2012 року на суму 21 970 грн. 80 коп., № РН-0000773 від 10.12.2012 року на суму 3 750 грн. 12 коп., № РН-0000481 від 04.09.2012 року на суму 20 994 грн. 47 коп. Копії накладних знаходяться в матеріалах справи.

Загальна суму поставленого товару становить 161 787 грн. 11 коп.

Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов'язався прийняти і оплатити постачальнику вартість товару в порядку та в терміни, передбачені договором.

Сторони узгодили, що оплата може здійснюватись протягом 27 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідачу направлялися претензійні вимоги про сплату боргу в розмірі 10 627 грн. 12 коп. № 07 від 03.02.2014 року, № 39 від 08.07.2013 року. Вимоги претензії виконані відповідачем частково, заборгованість погашена у розмірі 4 000 грн.

Докази погашення заборгованості у повному розмірі в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, сторони домовилися про поставку відповідної покупцем продукції (м'ясопродукти) .

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними, дослідженими та описаними вище, податковими накладними, підтверджено факт належного виконання позивачем умов договору поставки та прийняття продукції відповідачем. Як зазначено у розрахунку позовних вимог, відповідачем оплачено поставлений товар в сумі 151 165 грн. 79 коп. Відтак, докази належного виконання відповідачем умов договору у матеріалах справи відсутні, зокрема, заборгованість у розмірі 10 627 грн. 12 коп. не спростована. Згідно з довідкою позивача № 49 від 30.04.2014 року станом на 27.05.2014 року сума боргу відповідача за договором поставки не змінилась і становить 10 627 грн. 12 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договором встановлено 27-денний термін для здійснення оплати отриманого товару. Як підтверджено видатковими накладними, товар відповідач отримував у період з 07.10.2011 року по 10.12.2012 року.

Враховуючи тривалий проміжок часу нездійснення оплати за отриманий товар, позивач нарахував за період прострочення (зі спливом 27 днів з моменту останнього відвантаження товару до моменту звернення з позовною заявою до суду) пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши правильність підстав і порядку нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає їх правомірними, порахованими математично правильно, а вимогу про їх стягнення - такою, що підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (пп. 5.1) сторони встановили, що за при несвоєчасній оплаті за отриману продукцію покупець сплачує пеню у розмірі 0,6 % від суми протермінованої заборгованості за кожен день протермінування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягувалася пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно зі здійсненим судом перерахунком суми пені встановлено, що вимога, заявлена позивачем у розмірі 371 грн. 93 коп., підлягає задоволенню.

Враховуючи належність та достатність доказів на підтвердження порушення прав постачальника при належному виконанні умов договору та неспростованість наявності заборгованості за договром поставки, суд вважає позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають до задоволення повністю.

Суд також звертає увагу на визначення позивачем ціни позову. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути 10 627 грн. 12 коп. основного боргу, 371 грн. 93 коп. пені, 85 грн. 60 коп. 3% річних, 85 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 000 грн. витрат на адвокатські послути, що в сумі становить 12 169 грн. 65 коп., а не 12 168 грн. 65 коп. як вказано позивачем. У відповідності до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» суд попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Судові витрати не можуть включатися в ціну позову, а згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, що підлягають оплаті за послуги адвоката, належать до судових витрат. Відповідно, сума 1 000 грн. за адвокатські послуги помилково включена позивачем у розрахунок ціни позову. Проте, на розмір судового збору правильна ціна позову не впливає, оскільки оплаті за вирішення даного спору підлягає судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Стосовно витрат на адвокатські послуги, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає, що відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»). У матеріалах справи наявні лише договір про надання правової допомоги та ордер, що не є достатніми та належними доказами для стягнення понесених витрат з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути зі Споживчого товариства «Ромен» (82463, Львівська обл., Стрийський район, с. Миртюки, код ЄДРПОУ 36742074) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 10 627 грн. 12 коп. основного боргу, 371 грн. 93 коп. пені, 85 грн. 60 коп. 3% річних, 85 грн. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 02.06.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.