Постанова

від 12.06.2014 по справі 809/1491/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа № 809/1491/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача - Саранчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" про стягнення заборгованості в сумі 157685,62 грн., -

ВСТАНОВИВ :

15.05.2014 року Коломийська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 157685,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 70772,00 грн., з податку на додану вартість в сумі 50209,23 грн., та з орендної плати за землю в сумі 20680,60 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених відповідачем зобов'язань, позивачем застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в сумі 211,00 грн., з податку на додану вартість в сумі 14381,98 грн. та по орендній платі за землю в сумі 1431,04 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 157685,62 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Додатково зазначила що податкове зобов'язання відповідача по податковій декларації з податку на прибуток за II-IV квартал 2011 року складає 2358,00 грн., яке ним до бюджету не сплачено. Згідно уточнюючої декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року сума, яка підлягає до сплати складає 7567,00 грн., а також штраф 227 грн. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків та за рахунок наявної готівки.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, бульвар Лесі Українки, будинок 32-А, рекомендована кореспонденція повернулись назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.12.1998 року проведено державну реєстрацію ТОВ "Аркона" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 05.04.2014 року (а.с.85-87). Відповідач взятий на облік Коломийською об'єднаною Державною податковою інспекцією як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства: за II-IV квартали 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 2358,00 грн., уточнюючу декларацію за ІІ квартал 2011 року де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 7567,00 грн., а також сума штрафу від недооплати при наданні уточнюючої декларації у розмірі 3% що складає 227 грн., за півріччя 2012 року де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 2096,00 грн., за І квартал 2012 року де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 763,00 грн., за три квартали 2012 року де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 57966,00 грн. (а.с.7-16). Однак даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказані вище періоди становить 70772,00 грн.

Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано позивачу декларації з податку на додану вартість: за січень 2012 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 72,00 грн., за березень 2012 року на суму 107,00 грн., за квітень 2012 року на суму 303,00 грн., за травень 2012 року на суму 1922,00 грн., за червень 2012 року на суму 57,00 грн., за липень 2012 року на суму 361,00 грн., за серпень 2012 року на суму 323,00 грн., за вересень 2012 року на суму 2150,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 12196,00 грн. та листопад 2012 року на суму 32718,00 грн. (а.с.23-42). Вказаних зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно поданих декларацій становить 50209,00 грн.

Щодо заборгованості відповідача по орендній платі за землю, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає таке.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2012 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларацію від 23.02.2012 року на загальну суму 27286,05 грн. з щомісячною сплатою 2273,83 грн. (а.с.73-74). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по орендній платі за землю за березень-грудень 2012 року складає 20680,60 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та орендної плати за землю на загальну суму 141661,60 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом ТОВ "Аркона".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Щодо штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємств судом встановлено, що 14.12.2012 року позивачем за наслідками проведеної перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, складено акт № 2070/1500/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0002491510 від 17.12.2012 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41,00 грн.

Також 01.03.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, складено акт № 941/151-30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000521501 від 19.03.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. (а.с.17-22).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримані, про що свідчать наявні відмітки про їх отримання відповідачем на корінці податкового повідомлення-рішення та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Щодо штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, то судом встановлено, що 14.12.2012 року позивачем за наслідками проведеної перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, складено акт № 2070/1500/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001181600 від 17.12.2012 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1121,98 грн..

01.03.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість складено акт № 937/1600/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000601502 від 19.03.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн.

25.09.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складено акт № 26/09-07-22-02/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000172202 від 07.10.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8160,00 грн.

29.10.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складено акт № 26/09-07-22-02/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000312202 від 06.11.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн.

06.12.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складено акт № 97/22-02/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000442202 від 19.12.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн.

28.01.2014 року позивачем за наслідками проведеної камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складено акт № 32/22-02/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000222204 від 14.02.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн. (а.с.43-66).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримані, про що свідчать наявні відмітки про їх отримання відповідачем на корінцях податкових повідомлень-рішень та копії рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень і фіскальних чеків про оплату відправки рекомендованих листів (а.с. 44, 46, 50-51, 55-56, 61, 65-66).

Щодо штрафних (фінансових) санкцій по орендній платі за землю судом встановлено, що 19.06.2012 року позивачем за наслідками проведеної перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, складено акт № 704/155/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000431550 від 20.06.2012 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2055,21 грн.

23.04.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності, складено акт № 1426/155/30106223, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000591505 від 30.04.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн. (а.с. 67-72).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримані, про що свідчать наявні відмітки про їх отримання відповідачем на корінці податкового повідомлення-рішення та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (67, 72).

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, відсутні судові рішення з яких би вбачався факт оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань визначених вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались до адміністративного суду, то суд в даній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем грошові зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість та з орендної плати за землю в загальній сумі 16024,02 грн., є узгодженими та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за № 1/32 від 25.01.2010 року та форми «Ю2» за № 2/81 від 24.02.2010 року, які отримані відповідачем 25.01.2010 року та 26.02.2010 року відповідно, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог (а.с.75). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими повідомленнями рішеннями, податковими деклараціями з податку на прибуток, податку на додану вартість, з орендної плати за землю, витягами зі зворотнього боку облікової картки платника податку - відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" про стягнення податкового боргу в сумі 157685,62 грн. є обґрунтованим, а його належить задовольнити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (ідентифікаційний код 30106223, що знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, бульвар Лесі Українки, будинок 32-А) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету (р/р 34127999700016, одержувач Коломийське УДКСУ, код одержувача 37904227, банк одержувача ГУ УДКСУ, МФО 836014) податковий борг в сумі 157685 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 62 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 17.06.2014 року.