Рішення

від 19.06.2014 по справі 911/1471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 911/1471/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані» до Приватного підприємства «ПРОД-ЕКТО» про стягнення 121 237,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився. секретар судового засідання: Івічева О.В.

Обставини справи:

23.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №830 від 18.04.29014 (вх. № 1568/14) до Приватного підприємства «ПРОД-ЕКТО» (далі-відповідач) про стягнення 121 237, 36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за договором поставки №1457 від 01.10.2013, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 30 796,67 грн. основного боргу, 403,96 грн. 3% річних, 1 736,99 грн. пені та 88 299,74 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2014 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 29.05.2014.

23.05.2014 від позивача надійшло клопотання №1005 від 19.05.2014, до якого додані документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2014.

26.05.2014 від позивача надійшло клопотання №1020 від 21.05.2014 (вх. №9754/14) до якого додані документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2014.

У судове засідання 29.05.2014 представник відповідача у справі №911/1471/14 не з'явився.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 19.06.2014.

У судове засідання 19.06.2014 представник позивача та відповідача, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абзацу 2 п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців")

Ухвали суду направлялись сторонам на адреси зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України закінчується 24.06.2014.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.06.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «ПРОД-ЕКТО» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №1457 (далі-договір), відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору предметом поставки - товар - за цим договором є кондитерські вироби.

Пунктом 2.1. договору зазначено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ склад покупця (згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2010), за адресою, що вказана в додатку№1 до даного договору. При цьому умови Інкотермс застосовуються тільки в частині, яка може бути застосована для внутрішньодержавного обороту.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця, що оформлюється відповідно до розділу 3 даного договору (п.2.2. договору).

Пунктом 9.1 договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до кінця поточного календарного року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення цього дії, він щороку вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.9.2. договору).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані» поставило Приватному підприємству «ПРОД-ЕКТО» товар на загальну суму 38 796,67 грн. про, що свідчать видаткові накладні:

№ЛП-0069859 від 05.10.2013 на суму 13 772,66 грн.;

№ ЛП-0070883 від 12.10.2013 на суму 7123,03 грн.;

№ЛП-0071846 від 19.10.2013 на суму 9612,11 грн.;

№ЛП-0072756 від 26.10.2013 на суму 8288,86 грн.

Копії зазначених видаткових накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

Господарським судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані обома сторонами договору поставки №1457 від 01.10.2013 та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково про, що свідчать банківська довідка про надходження коштів за період з 22.10.2013 по 22.10.2013, з якої вбачається, що 10.10.2013 відповідачем проведено грошові кошти на рахунок позивача у розмірі 1 000,00 грн. та 22.10.2013 відповідачем проведено грошові кошти на рахунок позивача у розмірі 2 000,00 грн.

Також позивачем надано платіжне доручення №5658903-3 від 30.10.2013, з якого вбачається, що відповідач здійснив оплату у розмірі 2 000,00 грн. та платіжне доручення № 5709301-3 від 05.11.2013, з якого вбачається, що відповідач здійснив оплату у розмірі 3 000,00 грн.

Відтак, станом час розгляду спору в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 30 796,67 грн.

Жодних додаткових документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про здійснення оплати отриманого товару за вищевказаними видатковими відповідачем суду не надано

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1 договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається у видаткових (товарних). Сторони залишають за собою право на зміну ціни на товар протягом терміну дії даного договору.

Пунктом 5.4 договору зазначено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем у розмірі 100% від суми поставленого товару протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту таких поставок.

Згідно п.4.4. договору датою поставки товару є дата переходу права власності на товар. Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за підписаною та скріпленою печатками представником покупця видатковою (товарною) накладною.

Таким чином, відповідно до видаткової накладної ЛП-0069859 від 05.10.2013 розрахунок за товар повинен бути здійснений в строк з 05.10.2013 по 26.10.2013, тому штрафні санкції повинні нараховуватися на суму заборгованості з 27.10.2013.

Відповідно до видаткової накладної № ЛП-0070883 від 12.10.2013 розрахунок за товар повинен бути здійснений з 12.10.2013 по 03.11.2013, тому штрафні санкції повинні нараховуватися на суму заборгованості з 03.11.2013.

Розрахунок за видатковою накладною №ЛП-0071846 від 19.10.2013 повинен бути здійснений з 19.10.2013 по 09.11.2013, тому штрафні санкції повинні нараховуватися на суму заборгованості з 10.11.2013.

Відповідно до видаткової накладної №ЛП-0072756 від 26.10.2013 розрахунок за товар повинен бути здійснений з 26.10.2013 по 16.11.2013, тому штрафні санкції повинні нараховуватися на суму заборгованості з 17.11.2013.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі у встановлений строк. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 796,67 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 403,96 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 403,96 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором поставки позивачем заявлено до стягнення 1 736,99 грн. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 договору у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки , а також штраф у розмірі 1% від суми яка не була оплачена своєчасно, за кожен день такої прострочки. У випадку, якщо про строчка становить більше 30 календарних днів, то штрафна санкція, що передбачена даним пунктом збільшується вдвічі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично невірним та складає 1750,53 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 1 736,99 грн. пені, заяв про збільшення вказаної позовної вимоги позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 1 736,99 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором поставки позивачем заявлено до стягнення 88 299,74 грн. штрафу.

Відповідно до п.7.1 договору у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, а також штраф у розмірі 1% від суми яка не була оплачена своєчасно, за кожен день такої прострочки. У випадку, якщо про строчка становить більше 30 календарних днів, то штрафна санкція, що передбачена даним пунктом збільшується вдвічі.

За розрахунком позивача сума нарахованого штрафу у розмірі 1 (одного) % від вартості товару за кожний день прострочки складає 88 299,74 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень ч. 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України та ч. 4, 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, законодавцем розмежовуються штрафу та пені як різні види неустойки. Зокрема, кваліфікуючими ознаками штрафу є: 1) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); 2) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В свою чергу, пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: 1) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; 2) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); 3) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; 4) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Таким чином, визначений сторонами у договорі штраф, який нараховується за кожен день прострочення, прив'язується до суми прострочки та не визначений у фіксованому розмірі, за своєю правовою природою є пенею, яка не може стягуватися двічі.

Так умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові по справі №919/250/13-г від 21 січня 2014 року.

Таким чином, господарський суд відмовляє позивачеві у стягненні 88 299,74 грн. штрафу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 32 937,62 грн., з яких 30 796,67 грн. основного боргу, 403, 96 грн. 3% річних та 1 736,99 грн. пені.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 88 299,74 штрафу суд відмовляє.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 зазначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодовування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПРОД-ЕКТО» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Гайок, будинок 221, квартира 49, ідентифікаційний код: 38452432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані» (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 68, ідентифікаційний код: 37690038) 30 796 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 67 коп. основного боргу, 403 (чотириста три) грн. 96 коп. 3% річних, 1 736 (одну тисячу сімсот тридцять шість) грн. 99 коп. пені та 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 23.06.2014 року