Рішення

від 04.06.2014 по справі 910/1883/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1883/14 04.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ"

про стягнення 187.827,37 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Подпалов І.М., Вареник В.В. - за довіреністю від 06.12.2013 № 38-06/12;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 198.093,38 грн.

Суть спору: позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором поставки продукції від 24.01.2011 № АФ0121, відповідач повну оплату вартості отриманого від позивача товару на користь останнього не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 154.826,53 грн та звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача основного боргу в сумі 154.826,53 грн, а також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 35.822,96 грн та трьох відсотків річних в сумі 7.443,89 грн.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача господарські витрати, пов'язані із сплатою судового збору та оплатою послуг адвоката

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/1883/14.

04 червня 2014 року до господарського суду надійшли уточнення від 04.06.2014 № 33/06/14 до позовної заяви. З уточнень позивача вбачається такі вимоги: про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 187.827,37 грн, з яких: 154.826,53 грн - основна заборгованість; 13.485,31 грн - пеня; 9.484,60 грн - три відсотки річних; 10.030,93 грн - інфляційні нарахування.

Зазначені уточнення позивача розцінюються судом як зменшення позовних вимог, тому спір розглядається з урахуванням таких зменшень.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, у матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення особі за довіреністю відповідача поштових відправлень суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов до суду не подав у зв'язку із чим, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання, призначене на 02 червня 2014 року, не направив, від відповідача обґрунтованих письмових пояснень з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 04 червня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір від 24.01.2011 № АФ0121 (далі - Договір).

У відповідності до предмету Договору позивач зобов'язується систематично поставляти й передавати у власність відповідача, а останній ухвалювати й оплачувати фольгу для гарячого та холодного тиснення, а також інші поліграфічні матеріали (далі - товар), у кількості, асортиментах і за цінами, зазначеними сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).

Сторонами Договору укладено до нього Додаткову угоду від 08.02.2012 № 1 (далі - Додаткова угода № 1), якою п. 3.2 Договору викладено таким чином: "оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем в національній валюті України на підставі Специфікацій та рахунків-фактур позивача протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад відповідача".

Згідно п. 7.1 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідач виплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який налічується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, а також зобов'язується сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки й три відсотки річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Пункт 10.3 у Додатковій угоді укладено таким чином: "Договір набуває чинності від дня його підписання сторонами й діє по 31 грудня 2012 року.".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору і Специфікацій до нього поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 219.026,53 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані з боку відповідача його особами, уповноваженими довіреностями на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних і довіреностей наявні в матеріалах справи, а їх оригінали оглянуті судом в судових засіданнях).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач в шістдесятиденний строк, встановлений п. 3.2 Договору, оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача здійснив частково, а саме в сумі 64.200,00 грн. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 154.826,53 грн.

Також, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його грошовому зобов'язані за Договором, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача: 1) господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 13.485,31 грн; 2) відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 9.484,60 грн та інфляційних нарахувань в сумі 10.030,93 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ" підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 154.826,53 грн, сторонами спору суду не надано.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 154.826,53 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, який наведеній в заяві про зменшення позовних вимог (уточнення) від 04.06.2014 № 33/06/14, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 11.584,93 грн, за таким розрахунком суду, з урахуванням правил, встановлених ст. 253 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, і подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 15 відсотків:

Видаткова накладна (дата, №, вартість поставленого товару)Сума простроченої заборгованості (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСума пені за період прострочення (грн) від 09.02.2012 № 99 на суму 66.860,64 грн 2.660,64з 10.04.2012 по 08.10.2012 182 199,00 від 13.02.2012 № 102 на суму 5.447,90 грн 5.447,90з 13.04.2012 по 11.10.2012 182 407,47 від 14.02.2012 № 110 на суму 36.118,94 грн 36.118,94з 16.04.2012 по 14.10.2012 182 2.701,50 від 17.02.2012 № 119 на суму 5.447,90 грн 5.447,90з 18.04.2012 по 16.10.2012 182 407,47 від 24.02.2012 № 135 на суму 22.256,64 грн 22.256,64з 25.04.2012 по 23.04.2012 182 1.664,67 від 13.03.2012 № 180 на суму 11.158,56 грн 11.158,56з 14.05.2012 по 11.11.2012 182 834,60 від 20.03.2012 № 202 на суму 7.857,55 грн 7.857,55з 21.05.2012 по 18.11.2012 182 587,70 від 04.04.2012 № 253 на суму 7.783,20 грн 7.783,20з 04.06.2012 по 02.12.2012 182 586,91 від 26.06.2012 № 490 на суму 56.095,20 грн 56.095,20з 28.08.2012 по 25.02.2013 182 4.195,61

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок, який наведений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог (уточнення) від 04.06.2014 № 33/06/14, є невірним. Вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково в сумі 9.041,83 грн, згідно такого розрахунку суду, здійсненого за видатковими накладними, за якими розрахунок позивача 3 % річних визнано судом невірним:

Видаткова накладна (дата, №, вартість поставленого товару)Сума простроченої заборгованості (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСума пені за період прострочення (грн) від 14.02.2012 № 110 на суму 36.118,94 грн 36.118,94з 16.04.2012 по 04.06.2014 780 2.315,57 від 13.03.2012 № 180 на суму 11.158,56 грн 11.158,56з 14.05.2012 по 04.06.2014 752 689,69 від 20.03.2012 № 202 на суму 7.857,55 грн 7.857,55з 21.05.2012 по 04.06.2014 745 481,14 від 26.06.2012 № 490 на суму 56.095,20 грн 56.095,20з 28.08.2012 по 04.06.2014 646 2.978,42

Також, у заяві про зменшення позовних вимог заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань в розмірі 10.030,93 грн. Однак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки така вимога при зверненні до господарського суду із позовом не заявлялася, тобто вимога про застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення інфляційних нарахувань, яка заявлена в заяві про зменшення позовних вимог, є фактично іншим позовом, а не зменшенням позовних вимог.

Враховуючи, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ" підлягає задоволенню частково, то згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати, пов'язані із сплатою судового збору, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено вимогу про покладення на відповідача витрат пов'язаних з оплатою адвокатських послуг в сумі 12.000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Так, між позивачем та Адвокатським об'єднанням Адвокатська фірма "Сергій Козьяков та Партнери" (далі - Адвокатське об'єднання) укладено договір від 11.12.2013 № 101.12.13 про надання адвокатської допомоги.

Виходячи з предмету договору від 11.12.2013 № 101.12.13, Адвокатське об'єднання зобов'язалося надати позивачеві адвокатську допомогу, яка полягає у представництві інтересів позивача в усіх інстанціях господарських судів України у справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі Договору від 24.01.2011 № АФ0121, а позивач у свою чергу, зобов'язується оплатити послуги на умовах, визначених Договором про надання адвокатської допомоги.

Інтереси позивача в судових засіданнях у даній справі представляв, у тому числі, адвокат Подпалов І.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.07.2012 № 5130), повноваження якого підтверджується довіреністю позивача від 06.12.2014 № 38-06/12 та Ордером на надання правової допомоги від 23.12.2013 (бланк серії КВ № 092551), виданого адвокатові Подпалову І.М. Адвокатським об'єднанням (засвідчена копія названого ордеру міститься в матеріалах справи). Також, факт надання Адвокатським об'єднанням позивачеві послуг за Договором від 11.12.2013 № 101.12.13 підтверджується процесуальними документами (позовна заява, розрахунки сум, що заявлені до стягнення, заява про зменшення позовних вимог), які складені і підписані адвокатом Подпаловим І.М.

Як вбачається з платіжного доручення від 16.12.2013 № 702, позивачем перераховано на користь Адвокатського об'єднання грошові кошти в сумі 12.000,00 грн (засвідчена копія зазначеного розрахункового документа наявна в матеріалах справі).

Отже, в сукупності наведених вище норм права, обставин та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що витрати, пов'язані з оплатою послуг Адвоката, підлягають покладенню на відповідача повністю, а саме в розмірі 12.000,00 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" (01023, м. Київ, Шевченківський район, вул. Саксаганського, буд. 120, офіс 17; ідентифікаційний код 36562694, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКТІВФОІЛ" (02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 57, поверх 7; ідентифікаційний код 36423564, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 154.826,53 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн 53 коп.; пеню в сумі 11.584,93 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн 93 коп.; три відсотки річних в сумі 9.041,83 (дев'ять тисяч сорок одна) грн 83 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.509,07 (три тисячі п'ятсот дев'ять) грн 07 коп.; витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 12.000,00 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 червня 2014 року.

Суддя С.В. Балац