Рішення

від 19.06.2014 по справі 911/1793/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 911/1793/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ до Приватного підприємства «Церера-Агро-Транс», Київська обл., с. Розумниця про стягнення 802,25 грн.; за участю представників:

позивача:Грищенко О.М., довіреність № б/н від 14.04.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Цербера-Агро-Транс» (відповідач) про стягнення 531,85 грн. пені, 95,32 грн. 3% річних, 175,08 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 802,25 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 розгляд справи було відкладено на 19.06.2014 року.

10.06.2014 року через канцелярію суду позивач подав письмові обґрунтування позовних вимог у справі.

19.06.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву № 19-1/06 від 19.06.2014 року про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 175,08 грн.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2014 року не з'явилися, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО» (продавець) та Приватним підприємством «Церера-Агро-Транс» (покупець) був укладений договір № ТАТ-К/7 купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2 предметом договорів є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договорів купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договорів визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином: 50% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 18.04.2009 р.; 50% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.2009 р.

Згідно з п. 6.1 договорів покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1 договорів).

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

22.02.2012 року між ТОВ «ТАТ-АГРО» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 02/02-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ «ТАТ-АГРО») відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Приватним підприємством «Церера-Агро-Транс» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3%-річних та штрафу на суму 4 190,12 грн., набутих первісним кредитором на підставі договору № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 17 березня 2008 року у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно зазначеного договору купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1), ТОВ «ТАТ-АГРО» було передано ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» документи, що підтверджують права вимоги виконання Приватним підприємством «Церера-Агро-Транс» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угод, ТОВ «ТАТ-АГРО» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило ПП «Церера-Агро-Транс» про зазначені вище обставини.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та з дотриманням положень статті 514 ЦК України.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Приватним підприємством «Церера-Агро-Транс» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 17 березня 2008 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до господарського суду Київської області області з позовною заявою про стягнення із Приватного підприємства «Церера-Агро-Транс» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.10.2009 р. до 14.10.2009 р. згідно договору № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 10.04.2009 року.

Рішенням господарського суду Київської області області у справі № 5/023-12 від 12.04.2012 року позовні вимоги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до Приватного підприємства «Церера-Агро-Транс» були задоволені повністю, а саме - стягнуто з Приватного підприємства «Церера-Агро-Транс» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 1 108,09 грн. курсової різниці, 30,29 грн. 3% річних, 207,65 пені, 2 844,09 штрафу, 419,01 грн. витрат на послуги адвоката, 1 609,50 грн. судового збору.

16.07.2012 року на виконання рішення господарського суду Київської області у справі 5/023-12 від 12.04.2012 року видано наказ.

Відповідно до постанови ВДВС Ставищенського РУЮ Київської області від 04.09.2012 року закінчено виконавче провадження згідно наказу господарського суду Миколаївської області № 5/023-12 від 16.07.2012 року з підстав сплати боргу платіжним дорученням № 188 від 30 серпня 2012 року.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання (сплати курсової різниці) за договором № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 10.04.2009 року, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 531,85 грн. пені та 3% річних у розмірі 95,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності з п. 8.1 договору № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 10.04.2009 року за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення (п. 8.3 договору № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 10.04.2009 року).

За умовами п. 8.4. договору № ТАТ-К/7 купівлі-продажу від 10.04.2009 року, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування пені та 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку пені та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок пені та 3 % річних складає 531,85грн. пені та 95,32 грн. 3% річних відповідно.

Відтак, вимога про стягнення відповідача 531,85грн. пені та 95,32 грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 0507/1-1 від 05.07.2012 року, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.05.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 55 від 05.07.2012 року на суму 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також предмет даного спору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 500,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Церера-Агро-Транс» (09443, Київська обл., Ставищенський район, с. Розумниця, вул. Леніна, 79, код 33625761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 85 коп. пені, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 32 коп. 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 23.06.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак