Рішення

від 24.06.2014 по справі 914/1527/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 р. Справа № 914/1527/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Франківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон», м. Львів,

про: стягнення 150 775 грн. 98 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.

За участю представників:

Від прокурора: Лука Г.В. (посвідчення від 06.09.2013 року №020328);

Від позивача: Гуцій В. З. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Франківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон» про стягнення 150 775 грн. 98 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.04.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.05.2014 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в відповідних ухвала суду у справі.

Прокурор в судове засідання 24.06.2014 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за місцезнаходженням відповідача: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68, поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За закінченням терміну зберігання» (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮО та ФОП від 05.02.2014 року №18098042 станом на 05.02.2014 року місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68 (належним чином завірена копія Витягу з ЄДРЮО та ФОП у справі).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане твердження викладене також в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».

Згідно пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25558625, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15, що підтверджується долученою до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №370737 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтна фірма «Бізон» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 03331237, знаходиться за адресою: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 05.02.2014 року №18098042 (докази в матеріалах справи).

31.10.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтною фірмою «Бізон» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-6724-8 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець відповідно до наказів Управління комунальної власності від 13.08.2007 року №690-О та від 08.05.2008 року №391-О, договору оренди нежитлових приміщень від 27.07.1998 року №7529 зобов'язувався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ЛКП «Старий квартал» (надалі - балансоутримувач) - нежитлові приміщення загальною площею 189,5 м. кв., а саме: нежитлові приміщення підвалу площею 40,3 м. кв., що позначені в технічній документації індексами приміщень 1, 2, 3, 4, 5, та приміщення першого поверху площею 149,2 м. кв., що позначені в технічній документації індексами приміщень 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, які розташовані у будинку за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68 (надалі - об'єкт оренди) для розміщення офісу.

Згідно висновку оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затвердженого наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 26.06.2008 року №512-е вартість об'єкту оренди станом на 01.05.2008 року становить 926 356 грн. 00 коп.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору та посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О.С. Поповичем, внесено запис в реєстр №3239, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Згідно розділу 2 договору майно передається в оренду з метою розміщення службових приміщень.

Розділом 3 договору визначено порядок передачі об'єкта в оренду.

Так, згідно пунктів 3.1.-3.3. договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем і оформлюється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається Акт здачі-приймання, який підписується орендарем та орендодавцем в особі балансоутримувача. У зв'язку із фактичним користуванням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Розділом 4 договору передбачено термін оренди, умови зміни та припинення договору.

Так, згідно пункту 4.1. договору термін оренди визначено на п'ять років з 31.10.2008 року по 31.10.2013 року.

Відповідно до пункту 4.4. договору термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду.

Пунктом 4.8. договору сторонами встановлено, що чинність договору припиняється, серед іншого, внаслідок дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду, господарського суду, банкрутства орендаря, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Розділом 5 договору встановлено орендну плату та порядок розрахунків.

Згідно пункту 5.1. договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає (926 356,00*0,15)/12*1,013*1,008*0,995*0,999*1,011 = 11 882 грн. 22 коп. без урахування податку на додану вартість за перший місяць оренди із врахуванням індексу інфляції.

Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на розмір орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або рішенням суду, господарського суду.

У відповідності до пункту 5.3. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше двадцятого числа місяця за попередній місяць. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно пункту 5.5. договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата а користування земельною ділянкою.

Розділами 6 та 7 встановлено права та обов'язки сторін за договором, розділом 9 - порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 7.3. договору орендар зобов'язаний використовувати та зберігати об'єкт оренди відповідно до умов договору, утримувати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що договір може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2011 року у справі №5015/521/11 за позовом Прокурора Франківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон» про стягнення 209 860 грн. 24 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання Договору оренди приміщення від 31.10.20008 року №Ф-6724-8 та виселення із займаного приміщення за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68 позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача задоволено повністю, вирішено розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-6724-8, укладений 31.10.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельною фірмою «Бізон» на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою вул. Ген. Чупринки, 68, загальною площею 189,5 кв.м., який посвідчений 31.10.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С.; виселити Товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельну фірму «Бізон» із нежитлових приміщень по вул. Генерала Чупринки, буд. 68 в м. Львові, загальною площею 189,5 кв.м. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон» на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 209 860 грн. 24 коп. боргу; в доход державного бюджету - 2 098 грн. 60 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Львівської області не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України 19.04.2011 року, та, у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим для виконання на всій території України.

Постановою головного державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.06.2011 року закінчено виконавче провадження ВП №26589023 із примусового виконання Наказу господарського суду Львівської області від 21.04.2011 року №5015/521/11 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельної фірми «Бізон» із нежитлових приміщень по вул. Генерала Чупринки, 68 у м. Львові, загальною площею 189,5 м. кв.

З підстав наведеного прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 150 775 грн. 98 коп. заборгованості зі сплати орендної плати (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначає, що з урахуванням положень статті 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, нарахування відповідачу орендної плати за період з листопада 2010 року по 30 червня 2011 року включно є правомірним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між позивачем та відповідачем з господарського Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.10.2008 року №Ф-6724-8.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Франківського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36-1 вказаного Закону).

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Франківського району міста Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, на яких державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» передбачено, що станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп.

Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 150 775 грн. 98 коп.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що судові витрати в розмірі 3 015 грн. 52 коп. слід розподілити між сторонами відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в доход Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку повернення орендованого майна у зв'язку із розірванням договору оренди.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68; код ЄДРПОУ 03331237) на користь стягувача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) 150 775 грн. 98 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.

3. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68; код ЄДРПОУ 03331237) в доход Державного бюджету України 3 015 грн. 52 коп. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

24.06.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 24.06.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.