Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/6878/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6878/14 12.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПП І К»

про стягнення 57 512,03 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Бесарабчик К.В. (за дов.)

від відповідача Качановський О.А. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ПП І К» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 57 512,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки № КВ-1369 від 12.11.2013 р. (далі - Договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Позивач, за його твердженням, передав відповідачу товар на загальну суму 37 056,62 грн., проте відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково в сумі 1 600,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 35 456,62 грн., 1 678,98 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4 649,48 грн. та 15 726,95 грн. курсової різниці.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р., справу призначено до розгляду 22.05.2014 р.

22.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 29.05.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 03.06.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12.06.2014 р.

12.06.2014 р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.11.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПП І К» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (далі - постачальник) був укладений договір поставки № КВ-1369 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Згідно з п. 7.1 Договору, ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього Договору, встановлюється згідно зі специфікацією.

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 від 12.11.2013 р. до договору поставки № КВ-1369 від 12 листопада 2013 р. (далі - специфікація) сторони визначили такі найменування, асортимент та кількість товару:

- Montelli 702, 12x760x3658 мм - 8 листів;

- Montelli 4806 Ischia, 12x760x3658 мм - 3 листи;

- Клей для акрилового каменю 50 мол CAMEO WHITE - 20 шт.;

- Клей для акрилового каменю 50 мол COFFEE BEAN - 8 шт.

Вартість поставки: 30 880,52 грн., крім того ПДВ 6 176,10 грн., всього 37 056,62 грн. (п. 2 специфікації).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що строк та порядок оплати вказується в специфікації.

Згідно з п. 4 специфікації, остаточна оплата 100% повинна бути виконана до 30 листопада 2013 р.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 37 056,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № 88392 від 12.11.2013 р., копія якої долучена до матеріалів справи, а відповідач товар, переданий позивачем, прийняв, що підтверджується довіреністю № 4 від 12.11.2013 р., виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей від позивача, копія якої також долучена до матеріалів справи, а також підписом уповноваженої особи відповідача у видатковій накладній № 88392 від 12.11.2013 р.

Відповідач товар, поставлений позивачем, у строк, встановлений умовами Договору, тобто до 30.11.2013 р., не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 4 від 31.01.2014 р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 37 056,62 грн.

Відповідач вказану претензію отримав 06.02.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, проте відповіді не надав, заборгованість перед позивачем за поставлений товар оплатив частково на суму 1 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 14.02.2014, № 8 від 18.02.2014 р., меморіальним ордером № 3508688К від 31.03.2014 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 35 456,62 грн., 1 678,98 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4 649,48 грн. та 15 726,95 грн. курсової різниці.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач здійснив оплату товару, поставленого позивачем, на суму 2 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3210069 від 20.05.2014 р.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Так, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 000,00 грн. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також, 03.04.2014 р. відповідач здійснив оплату товару, поставленого позивачем, у розмірі 1 200,00 грн., що підтверджується квитанцією № 3210002 від 03.04.2014 р.

Оскільки вищевказана оплата у розмірі 1 200,00 грн. здійснена відповідачем до звернення позивача до суду та не врахована останнім, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в частині 1 200,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач надав суду документи, що підтверджують часткову оплату ним заборгованості перед позивачем у сумі 3 200,00 грн. Разом з тим, документів, що підтверджували б повну оплату відповідачем заборгованості перед позивачем, суду не надано.

Су д дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, проте задовольняється судом частково у розмірі 32 256,62 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 678,98 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4 649,48 грн. та 15 726,95 грн. курсової різниці.

Згідно з п. 4 специфікації, остаточна оплата 100% повинна бути виконана до 30 листопада 2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну , наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 8.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної оплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Позивачем строк нарахування пені та трьох процентів річних з 30.11.2013 р. до 07.04.2014 р. визначений вірно.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

з 30.11.2013 р. до 13.02.2014 р., суму боргу у розмірі 37 056,62 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 1 003,07 грн.;

з 14.02.2014 р. до 17.02.2014 р., суму боргу у розмірі 36 856,62 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 52,51 грн.;

з 18.02.2014 р. до 30.03.2014 р., суму боргу у розмірі 36 656,62 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 535,29 грн.;

з 31.03.2014 р. до 02.04.2014 р., суму боргу у розмірі 35 456,62 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 37,89 грн.;

з 03.04.2014 р. до 07.04.2014 р., суму боргу у розмірі 34 256,62 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 61,00 грн., а разом 1 689,76 грн.

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 1 678,98 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) неустойку 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Дослідивши п. 8.4 Договору, розрахунок позовних вимог, наданий позивачем, а також положення ст. 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що сторони дійшли згоди встановити інший розмір саме процентів річних, а не неустойки, та збільшити його до 36%.

Прострочення платежу з:

30.11.2013 р. до 13.02.2014 р. складає 76 днів, тому проценти річних від суми 37 056,62 грн. становлять 2 777,72 грн.;

14.02.2014 р. до 17.02.2014 р. складає 4 дні, тому проценти річних від суми 36 856,62 грн. становлять 145,41 грн.;

18.02.2014 р. до 30.03.2014 р. складає 41 день, тому проценти річних від суми 36 656,62 грн. становлять 1 482,33 грн.;

31.03.2014 р. до 02.04.2014 р. складає 3 дні, тому проценти річних від суми 35 456,62 грн. становлять 104,91 грн.

03.04.2014 р. до 07.04.2014 р. складає 5 днів, тому проценти річних від суми 34 256,62 грн. становлять 168,94 грн., а разом 4 679,31 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем проценти річних визначені у розмірі 4 649,48 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

За приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 1 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 вищевказаної статті).

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (постанова Вищого господарського суду України від 12.08.2013 р. справа № 12/109-12).

Курсова різниця визначається одноразово не за певний період часу, а на конкретну дату - день здійснення платежу (постанова Вищого господарського суду України від 22.01.2014 р. у справі № 911/2766/13).

У Постанові від 22.09.2010 р., винесеній у справі № 48/292, Вищій господарський суд України дійшов висновку про те, що нарахування курсової різниці на суму несплаченої вартості товару можливе.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку якщо на момент остаточних розрахунків сталося збільшення офіційного курс НБУ гривні до EUR від 2% та вище, вартість несплаченої частини товару може бути перерахована відповідно до такої зміни .

Товар підлягає оплаті покупцем (відповідачем) згідно вартості, визначеної у специфікаціях, з урахуванням коефіцієнту перерахунку, за наступною формулою:

Ст = Сс х Кп , де:

Ст - вартість товару на день оплати,

Сс - вартість товару згідно накладної,

Кп - коефіцієнт перерахунку, який визначається за формулою:

Кп = СЕ2 / СЕ1 , де:

СЕ1 - вартість одного EUR по курсу Національного банка України на дату підписання відповідної накладної,

СЕ2 - вартість одного EUR по курсу Національного банка України на дату платежу.

Відповідно до п. 7.4 Договору, коефіцієнт перерахунку застосовується на суму несплаченої вартості товару на день чергового платежу.

Позивач здійснює розрахунок курсової різниці за частковими оплатами поставленого товару, які відбулись 14.02.2014 р., 18.02.2014 р. та 31.03.2014 р.

Так, вартість одного EUR по курсу НБУ на дату підписання накладної № 88392 від 12.11.2013 р. (СЕ1 ) становила 10,7058 грн.

Станом на 14.02.2014 р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 200,00 грн. Вартість одного EUR по курсу НБУ на дату платежу - 14.02.2014 р., становила 11,8027 грн., курс євро до гривні зріс на 10,25% (11,8027 х 100 : 10,7058 - 100), а Кп складав 1,10 (11,8027 : 10,7058). Курсова різниця становить 3 685,66 грн. (36 856,62 х 1,10 - 36 856,62).

Станом на 18.02.2014 р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 200,00 грн. Вартість одного EUR по курсу НБУ на дату платежу - 18.02.2014 р., становила 11,8438 грн., курс євро до гривні зріс на 10,63% (11,8438 х 100 : 10,7058 - 100), а Кп складав 1,11 (11,8438 : 10,7058). Курсова різниця становить 4 032,23 грн. (36 656,62 х 1,11 - 36 656,62).

Станом на 31.03.2014 р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 1 200,00 грн. Вартість одного EUR по курсу НБУ на дату платежу - 31.03.2014 р., становила 15,0724 грн., курс євро до гривні зріс на 40,79% (15,0724 х 100 : 10,7058 - 100), а Кп складав 1,41 (15,0724 : 10,7058). Курсова різниця становить 14 537,21 грн. (35 456,62 х 1,10 - 35 456,62).

За розрахунком суду загальний розмір курсової різниці становить 22 255,10 грн., з огляду на те, що позивачем курсова різниця визначена в розмірі 15 726,95 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000,00 грн. підлягає припиненню. У стягненні основного боргу в частині 1 200,00 грн. судом відмовлено, з відповідача підлягає стягненню 32 256,62 грн. основного боргу, 1 678,98 грн. пені, 4 649,48 грн. процентів річних та 15 726,95 грн. курсової різниці.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 788,88 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1, 4, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПП І К» (03083, м. Київ, провулок Моторний, будинок 19, літера А, код 33098776) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, будинок 82-А, код 24587464) 32 256 (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 62 коп. основного боргу, 1 678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 98 коп. пені, 4 649 (чотири тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 48 коп. процентів річних, 15 726 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 95 коп. курсової різниці та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 88 коп.

3. Провадження у справі № 910/6878/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова