Рішення

від 24.06.2014 по справі 905/2685/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2014 Справа № 905/2685/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Федоровій А.О.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТД", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Ландорра", м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 52 456,47 грн.. з яких основна сума боргу - 43 889,88 грн., 3243,46 грн. - пені, 4 681,42 грн. - інфляційні витрати, 641,71 грн. - 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: Іванова О.Е. за довіреністю

від відповідача: не з'явився

17.06.2014р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжувався на 9 днів до 26.06.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТД", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Ландорра", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 61 934,01 грн., з яких основна сума боргу - 59 862,35 грн., 1 419,96 грн. - пеня, 324,02 грн. - інфляційні витрати, 327,68 грн. - 3%річних.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору оренди б/н від 01.11.2002р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 193, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 54-57, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 22.04.2014р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2685/14.

05.05.2014р. та 06.05.2014р. Позивач надав заяву про уточнення до позовної заяви, в якій, посилаючись на продовження нарахування Відповідачу орендної плати, просив стягнути з Відповідача суму боргу з орендної плати в сумі 67 834,82 грн., 2 283,91 грн. - пеня, 1 384,73 грн. - інфляційні витрати, 490,20 грн. - 3% річних на користь позивача, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що дії Позивача щодо збільшення суми позову не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву Позивача до розгляду.

13.06.2014р. Позивач надав заяву про уточнення до позовної заяви, в якій, посилаючись на перерахунок нарахованих Відповідачу 3% річних, інфляційного збільшення та пені, просив стягнути з Відповідача суму боргу в сумі 52 456,47 грн, в тому числі з орендної плати в сумі 43 889,88 грн., 3243,46 грн. - пені, 4 681,42 грн. - інфляційні витрати, 641,71 грн. - 3% річних на користь позивача.

Вищезазначена заява за свої змістом є заявою про зменшення позовних вимог і оскільки не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судом прийнята до розгляду.

17.06.2014р. Позивач надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми боргу з орендної плати за березень 2014р. в розмірі 11972,47 грн. та за квітень 2014р.

Виходячи зі змісту ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем та долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом проаналізовано зміст заяви позивача про відмову від позовних вимог відносно Відповідача та встановлено її відповідність вищевказаним вимогам: зазначена заява підписана представником Позивача, уповноваженим на вчинення таких дій довіреністю. У судовому засіданні судом роз'яснено Позивачу наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 4.10. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р., у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні.

Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за березень 2014 в розмірі 11972,47 грн. та квітень 2014р. в сумі 11972,47 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Представник Позивача у судовому засіданні 24.06.2014р. підтримав позовні вимоги з урахуванням їх змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.41-43).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2002 року між Позивачем (далі - Орендодавець) та Відповідачем ( далі - Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення б/н (далі-Договір), відповідно до п.п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування нежитлове приміщення загальною корисною площею 262,9 м. кв., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 13, для використання його в цілях, визначених статутними завданнями Орендаря.

Пунктом 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 06.01.2014р. до договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2002р.) встановлено, що строк оренди за договором встановлюється з моменту підписання даного договору по 28 лютого 2014 року. (а.с.17).

Розділом 3 Договору визначено права та обов'язки Орендаря.

Згідно п.5.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 10.01.2012р. до договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2002р.) Орендар своєчасно сплачує орендні платежі в сумі 11 972,47 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 47 коп.), в тому числі ПДВ 1995,41грн.. Орендар зобов'язаний щомісячно перераховувати на розрахунковий рахунок Орендодавця орендну плату, вказану в п.5.1. даного договору, не пізніше 10 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку.(п.4.2).

Пунктом 8.3. Договору визначено, що за один місяць до закінчення строку дії договору Орендар повинен повідомити Орендодавця в письмовій формі про намір продовжити строк дії договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

07.03.2014р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 49 391,57 грн.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату орендної плати, а саме: №462 від 07.11.2013р., №475 від 04.12.203р., №5 від 08.01.2014р., №20 від 04.02.2014р. та №38 від 04.03.2014р. на загальну суму 59 862,35 грн., отримані Відповідачем, що підтверджується підписом директора останнього.

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані з обох сторін акти приймання-передачі наданих послуг з оренди за період з листопада 2012р. по лютий 2013р. (а.с.23-26).

Також, Позивачем в підтвердження часткової сплати Відповідачем рахунку №462 від 07.11.2013р. на суму 4 000,00 грн., надано банківські виписки з рахунку позивача від 15.04.2014р. та 18.04.2014р.

Посилаючись на невиконання Відповідачем умов договору оренди б/н від 01.11.2002р. внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування річних та інфляційних витрат, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути заборгованості в розмірі 52 456,47 грн, в тому числі з орендної плати в сумі 43 889,88 грн., 3243,46 грн. - пені, 4 681,42 грн. - інфляційні витрати, 641,71 грн. - 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення, пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди б/н від 01.11.2002р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2002р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення не пізніше 10 числа поточного місяця платежу з орендної плати щомісячно відповідно до умов п. 5.2. Договору оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди б/н від 01.11.2002р. утворилась та має місце заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 43 889,88 грн. за період листопада 2013р. по лютий 2014р.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданого Позивачем розрахунку умовам договору і встановленим обставинам, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 43 889,88 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 16.11.2013р.-17.06.2014р. та інфляційної індексації за період з листопада 2013 по червень 2014р., суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 641,71 грн. та інфляційної індексації в сумі 4681,42 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати та оплати комунальних послуг сформульована безпосередньо у п. 6.2. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача з орендної плати, суд здійснивши перевірку наданих Позивачем розрахунку пені встановив, що її розмір не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничної ставки, проте період стягнення визначений без урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати задовольняються судом частково в сумі 3102,67 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТД", м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Ландорра", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 52 456,47 грн.. з яких основна сума боргу - 43 889,88 грн., 3243,46 грн. - пені, 4 681,42 грн. - інфляційні витрати, 641,71 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Ландорра", м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр. Ілліча, б.13, код ЄДРПОУ 31298029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТД", м. Донецьк (83018, м. Донецьк, вул. Костюшко, б.7, код ЄДРПОУ 13487127) заборгованість в розмірі 52 315,68 грн., з яких основна сума боргу - 43 889,88 грн., 3 102,67 грн. - пені, 4 681,42 грн. - інфляційні витрати, 641,71 грн. - 3% річних.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Припинити провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТД", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Ландорра", м. Донецьк про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за березень та квітень 2014р. в розмірі 23 944,94 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Ландорра", м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр. Ілліча, б.13, код ЄДРПОУ 31298029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТД", м. Донецьк (83018, м. Донецьк, вул. Костюшко, б.7, код ЄДРПОУ 13487127) витрати зі сплати судового збору в сумі 1822,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2014р.