Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/9229/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9229/14 23.06.14

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Імідж"

до публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Унінець І.М. - представник за довіреністю № б/н від 12.06.2014 року;

від відповідача: Калашнікова О.О. - представник за довіреністю № 10/00-95 від 17.06.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Імідж" до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.10.2013 року між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Імідж» укладено кредитний договір (овердрафт) № 2-0030/13/11-OVER.

Виконуючи умови договору, позивач вчасно та у повному обсязі здійснювало погашення заборгованості за овердрафтом.

Зокрема, останній платіж було здійснено 28.02.2014 року в рахунок погашення процентів за користування овердрафтом за лютий 2014 року у розмірі 21 433,30 грн.

Проте, платежі за березень, квітень 2014 р. ТОВ «НОВИЙ ІМІДЖ» здійснити не змогло, внаслідок того, що підприємству, а також його поручителям за договором, відмовлено у списанні коштів з рахунків, відкритих у ПАТ «Банк Форум».

Не погоджують з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.06.2014 року.

30.05.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2014 року.

В судовому засіданні 02.06.2014 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву.

Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.06.2014 року.

В судовому засіданні 23.06.2014 року представник відповідача подав клопотання про припинення провадження по справі.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд задовольнити позов.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, подана позивачем заява про зміну предмету позову приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.02.2013 року між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Імідж» (клієнт) укладено договір банківського рахунку №1-21127/248507, відповідно до умов якого банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.

Відповідно до п.2.4 договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за цим договором в межах залишку коштів на рахунку, розрахункові документи приймаються до виконання банком протягом операційного дня. Тривалість операційного дня банку встановлюється та змінюється банком самостійно з урахуванням режиму роботи платіжних систем, про що інформація розміщується на дошці оголошень в приміщеннях банку.

Операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня (п.2.5 договору).

20.02.2013 року між сторонами укладено додатковий договір до договору банківського рахунку №1-21127/248507 від 20.02.2013 року на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк», відповідно до умов якого клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання забезпечити належним чином розрахункове обслуговування поточного рахунку(-ів) клієнта (далі - рахунок (-и)), а також надання інформаційних послуг/повідомлень за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк».

Відповідно до п.3.3.2 додаткового договору, банк зобов'язаний виконувати операції по рахунку(-ам) клієнта з виконанням порядку та умов, передбачених цим додатковим договором, договором банківського рахунку та чинного законодавства України.

Банк зобов'язаний приймати до виконання електронні розрахункові документи, підписані ЕЦП клієнта та створені у системі «IFOBS Клієнт-банк» (п.3.3.3 додаткового договору).

Позивачем через систему «IFOBS Клієнт-банк» 29.04.2014 року було надано відповідачу платіжне доручення №1348 на суму 12 402,68 грн. з призначенням платежу: «погашення заборгованості ТОВ «ДЦ Делта Спорт» за кредитним договором №1-0009/13/11-КLMV від 14.03.2013» та платіжне доручення №1349 на суму 6 065,43 грн. з призначенням платежу: «оплата відсотків за березень, згідно договору овердрафта 32-0030/13/11- OVER від 08.10.2013 р. ТОВ «Новий Імідж» Без ПДВ».

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Як вбачається із роздруківок з автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк» дані платіжні доручення відхилено та залишено без виконання зг. п.5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 №14 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» у публічного акціонерного товариства «Банк Форум» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року.

Крім того, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 №49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію»на підставі Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» вирішено розпочати ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» відповідно до плану врегулювання з 16 червня 2014 року.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент вирішення спору - відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом враховано, що всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження її коштами, що знаходяться на її поточних рахунках, відкритих в банку на підставі договору банківського рахунку №1-21127/248507 від 20.02.2013 року.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом , а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків , зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків .

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку .

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням .

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання Відповідачем спірних платіжних доручень Позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача переказати грошові кошти у розмірі 6 065,00 грн. та у розмір 12 402,68 грн. не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий