Рішення

від 16.06.2014 по справі 911/1673/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" червня 2014 р. Справа № 911/1673/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Кабель Україна", м. Макіївка, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром Інвест України", м. Васильків

про стягнення 1998,60 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Кабель Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром Інвест України" про стягнення 11 131,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору постачання № 2415 від 04.07.2013р. в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2014р. у справі №911/1673/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.06.2014р.

Позивач через канцелярію суду, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву № 113 від 16.06.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1041,05 грн. пені, 234,54 грн. 3% річних, 273,01 грн. інфляційних та штраф у розмірі 450,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що при поданні позовної заяви до суду ціну позову було розраховано невірно, а також відповідачем, вже після порушення провадження у справі, 13.05.2014р. було здійснено погашення суми основного боргу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 1998,60 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

В судове засідання 16.06.2014р. повноважні представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.

Через канцелярію суду позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача, яке судом було задоволено.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 16.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Пром інвест України» (Покупець) було укладено договір постачання № 2415.

Відповідно до п. 1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і вчасно оплатити Постачальникові її вартість. Тип, марка і кількість продукції вказується в рахунках-фактурах чи накладних, наданих Покупцеві на кожну окрему партію продукції.

У пункті 2.2 договору зазначено, що ціна на кожну окрему партію продукції визначається окремо та узгоджується сторонами в рахунках-фактурах чи накладних.

Приписами пункту 3.4. договору визначено, що датою постачання вважається дата фактичного отримання продукції уповноваженим представником з оформленими видатковими накладними, податковими накладними.

Пунктом 4.1. договору, передбачено зобов'язання відповідача здійснити оплату продукції шляхом внесення передоплати у розмірі 100% її вартості. Даний пункт також передбачає можливість відпуску продукції Постачальником без передоплати, але у цьому разі Покупець зобов'язаний сплатити вартість продукції протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту її отримання.

Позивач умови договору виконав належним чином та здійснив поставку товару на суму 28 389,67 грн. Факт поставки товару та отримання його відповідачем підтверджується належним чином засвідченими з боку відповідача та позивача видатковими накладними, №ТМКУк03215 від 09.07.2013р., ТМКУк03426 від 17.07.2013р., ТМКУк03612 від 25.07.2013р., ТМКУк03681 від 29.07.2013р., ТМКУк04110 від 15.08.2013р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Проте, як стверджує позивач, відповідач умови договору виконував неналежним чином та, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, здійснив лише часткову оплату отриманого товару у розмірі 19 389,70 грн., в зв'язку з чим за ним рахувалась заборгованість у розмірі 8 999,97 грн.

Згідно ст. 610 Господарського кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Господарського кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчить реєстр документів за період з 17.07.2013р. по 13.05.2014р., наявний у матеріалах справи, вже після звернення позивача з позовом до суду та в порушення строків оплати, які передбачені договором постачання № 2415, відповідачем було сплачено грошові кошти за поставлений товар, в сумі 9 000,00 грн.

Проте, сплата заборгованості відбулася з простроченням виконання, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні та штраф.

Сума пені, яка заявлена позивачем до стягнення становить 1041,05 грн. пені.

Згідно з п. 5.4. Договору, у випадку порушення Покупцем термінів розрахунку, Постачальник має право стягнути із Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, суд встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 1041,05 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу в порядку п. 5.4 Договору.

Даним пунктом передбачено, що у разі порушення Покупцем термінів сплати більш ніж на 10 банківських днів, Постачальник вправі вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 5 % від суми простроченого платежу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 450,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 234,54 грн. 3% річних та 273,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 234,54 грн. 3% річних та 273,01 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про з відповідача 1041,05 грн. пені, 234,54 грн. 3% річних, 273,01 грн. інфляційних та штраф у розмірі 450,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром Інвест України" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. 1 Травня, 6, кв. 74, код ЄДРПОУ 37397829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Кабель Україна" (86151, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Степана Разіна, 2/43; код ЄДРПОУ 37841178) - 1041 (одну тисячу сорок одну) грн. 05 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 54 коп. 3% річних, 273 (двісті сімдесят три) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення 24.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.