Рішення

від 16.06.2014 по справі 911/1646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" червня 2014 р. Справа № 911/1646/14

за позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", м. Славутич

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал здоров'я", м. Славутич

про стягнення 10 731,46 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Швидкий Ю.В.- представник, довіреність №01-01/1458 від 30.08.2013р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал здоров'я" про стягнення 10 731,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 37-12-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.09.2014р. в частині своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2014р. у справі №911/1646/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 16.06.2014р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується поштовим повідомленням №0710100820258.

Через канцелярію суду, позивач подав банківські виписки та рахунки-фактури, які були залучені судом до матеріалів справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 16.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

20 вересня 2012р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал здоров'я" (Споживач) було укладено договір № 37-12-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1., Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на об'єкт, розташований за адресою: м. Славутич, Центральна площа, 3, БПО «Люкс», а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п.п. 6.1 та 6.2. Договору, вартість теплової енергії в гарячій воді визначається відповідно до затверджених, уповноваженим державним органом, тарифів. Тариф на теплову енергію, згідно Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. № 44 складає - 732,26 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

В п 6.6. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Приписами п. 6.7. Договору передбачено, що Споживач щомісячно до 1 -го числа поточного місяця перераховує на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації попередню оплату у розмірі 70% від суми послуг з постачання теплової енергії за поточний місяць, відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів на теплову енергію.

Остаточний розрахунок проводиться Споживачем після пред'явлених Енергопостачальною організацією відповідних рахунків на оплату та актів виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту тримання рахунків.

Відповідно до п. 6.8. Договору, за наявністю заборгованості у Споживача за цим Договором, Енергопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за одержану теплову енергію в гарячій воді, спожиту в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

На виконання умов договору № 37-12-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.09.2012 року відповідачу були надані послуги з теплопостачання на загальну суму 10 086,19 грн. (10 731,46 грн. з ПДВ), що підтверджується актами надання послуг за квітень 2013р., грудень 2013р., січень 2014р. та лютий 2014р., копії яких долучено до матеріалів справи та виставлено рахунки-фактури для оплати наданих послуг.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 01.07-13/722 від 16.04.2014р. з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги з теплопостачання в гарячій воді, що підтверджується копією фіскального чеку № 8839 від 16.04.2014р. та копією опису-вкладення у цінний лист від 16.04.2014р. Разом з даною претензією відповідачу повторно були надіслані рахунки-фактури та акти виконаних робіт та попереджено, що у випадку не підписання актів протягом 10 днів, сума заборгованості та обсяги наданих послуг будуть вважатись узгодженими.

Проте, письмові заперечення з приводу отримання послуг відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від підписання вказаних актів, з огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, зазначені в перелічених вище актах про надання послуг в обсягах та за цінами, які в них вказані.

Розглянувши в судовому засіданні, подані позивачем, банківські виписки та матеріали справи, судом встановлено, що часткова оплата суми боргу в розмірі 300,00 грн. була здійснена відповідачем 03.04.2014р. та була зарахована позивачем в рахунок часткового погашення заборгованості за минулі періоди, в порядку передбаченому п. 6.8. Договору.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 10 731,46 грн.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Господарського кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Господарського кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Підписання відповідачем актів приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за спірний період без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім цих послуг.

Виходячи зі змісту статті 2 Закону України «Про теплопостачання», він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Як зазначено у статті 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація поставляє вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, а також додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

У відповідності до виписок, поданих позивачем, сума заборгованості була частково оплачена відповідачем: 05.05.2014р. в сумі 792,90 грн. та 06.05.2014р. в сумі 800,00 грн., тобто після подачі позовної заяви до суду, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 1592,90 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна позиція викладена в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що заборгованість в розмірі 1592,90 грн. відповідачем була погашена після порушення провадження, суд припиняє провадження у справі в частині 1592,90 грн. на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з чим станом на 16.06.2014р. заборгованість, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 9138,56 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Передбачені нею наслідки можуть наставати в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи вищевикладене та те, що спір у справі виник в результаті неправомірних дій відповідача, який неналежним чином виконував свої зобов'язання, що призвело до необхідності звернення з позовом до господарського суду, судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 1592,90 грн. боргу - припинити провадження у справі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал здоров'я" (07100, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, 14, код ЄДРПОУ 36793244) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) - 9138 (дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 56 коп. заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 24.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.