Рішення

від 24.06.2014 по справі 906/594/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" червня 2014 р. Справа № 906/594/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонасервіс" (м.Біла Церква Київської області)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2012-Агро" (с.Камяний Майдан Новоград-Волинського району Житомирської області)

про стягнення 58746,67 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 54 460,00 грн. боргу згідно договору № 534/3-2013 від 03.03.13р. про поставку товару та 4286,67грн. пені.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили.

Позивач заявою від 19.06.14р. просив розглянути за відсутності представника позивача за наявними у справі документами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також, позивачем було надіслано на адресу суду оригінали договору поставки № 534/3-2013 від 03.06.13р., специфікації № 1 до договору, видаткової накладної № РН-0001631 від 07.06.13р. та довіреності № 4 від 07.06.13р.

Ухвала господарського суду від 12.06.14р. по справі №906/594/14, яка направлялась відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 69).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса відповідача відповідає адресі зазначеній у позовній заяві (а.с. 72-74)

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи клопотання позивача, господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами (відповідно до ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.13р. між сторонами був укладений договір поставки № 534/3-2013 (а.с.61-62).

Відповідно п.1.1. договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця біологічні препарати й інші засоби (товар), у кількості й асортименті, згідно зі специфікаціями, видатковими накладними, а покупець (відповідача) зобов'язався прийняти препарат і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно п. 3.4 договору, покупець здійснює оплату постачальникові за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно з виставленим рахунком у порядку 100% передоплати, якщо інше не передбачене специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною до цього договору.

Згідно п. 5 специфікації № 1 від 03.06.13р., оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника: 30% від суми, зазначеної в специфікації - 23331,00 грн. до 15.06.2013р., 70% від суми зазначеної у специфікації - 54439,00 грн. до 01.09.2013р. (а.с. 63).

Згідно видаткової накладної № РН-0001631 від 07.06.13р. позивач передав, а відповідач на підставі довіреності від 07.06.13р. отримав товар на суму 77770,00 грн., що відповідає рахунку фактурі № СФ-0001744 від 03.06.13р. (а.с.12-13, 47).

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати отриманих товарів, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 54460,00грн., що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості (а.с. 45), платіжним дорученням № 96 від 06.06.13р. (а.с. 64) та іншими матеріалами справи.

13.01.14р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 10.01.14р., яка вручена відповідачу 21.01.14р. (а.с. 22), позивач просив перерахувати суму боргу в розмірі 54460,00 грн. на поточний рахунок позивача (а.с. 16-17).

Однак, станом на день пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена та становила 54460,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 54460,00 грн. підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

За порушення умов договору, позивачем за період з 01.09.2013р. по 09.04.2014р. нарахована пеня в сумі 4286,67 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.7.3 договору, за порушення терміну розрахунків сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості за весь період прострочення (до моменту повної оплати) Сторони дійшли згоди не застосовувати приписи п.6 ст. 232 ГК України.

Згідно розрахунку позивача (правильність якого перевірена судом) розмір пені становить 4286,21 грн.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 54460,00 грн. боргу та 4286,67 пені.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2012-Агро" (11780, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Камяний Майдан, вул. Центральна, 1-А, код 37823819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонасервіс" (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Київська, 84-В, код 35813154): 54460,00 грн. боргу, 4286,67 пені та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.06.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: Біленька Ю.П.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)