Постанова

від 17.06.2014 по справі 5005/5294/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 5005/5294/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі господарського суду № 5005/5294/2011 Дніпропетровської області за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "ПАН" про визнання банкрутом ліквідаторЛихопьок Д.П. в судовому засіданні взяли участь представники :

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області: не з'явилися, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4:не з'явилися, Відкритого акціонерного товариства "ПАН" в особі ліквідатора Лихопьока Д.П.:Вересова О.В. (довіреність від 13.06.2014 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "ПАН" (далі - боржника) за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 329 100 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено ар6iтражного керуючого Лихопьока Д.П.; зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду; зобов'язано розпорядника майна скласти та подати до суду реєстр вимог кредиторів (том 1, а.с. 60 - 61).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" №93 (5093) від 25.05.2011 року (том 1, а.с. 65).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2011 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 07.02.2013 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника у складі вимог ініціюючого кредитора на суму 321 грн. (перша черга) та на суму 329 100 грн. (4 черга); ТОВ "Малті Снек Продакшн" на суму 125 грн. (перша черга) та 209 082, 82 грн. (четверта черга); ТОВ "Хлібозавод №3" на суму 125 грн. (перша черга) та на суму 62 834, 18 грн. (четверта черга); ТОВ "Мастер-Пак" на суму 6 999, 99 грн. (четверта черга) та 991, 51 грн. (шоста черга); вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано такими, що не розглядаються та є погашеними (том 1, а.с. 84, том 2, а.с. 42 - 43) .

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, тобто до 25.10.2012 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П., якого зобов'язано у п'ятиденний строк з дня прийняття цієї постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, здійснити ліквідаційну процедуру боржника та у строк до 25.10.2012 року подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута згідно вимог статті 32 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 131 - 135) .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області визнано учасником провадження у даній справі про банкрутство (том 2, а.с. 14 - 15).

Строк ліквідаційної процедури боржника та повноважень ліквідатора боржника у справі неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 2, а.с. 32 - 33, 49, 60 - 61, 146 - 148).

12.09.2013 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду зі заявою №10-11-05250 від 09.09.2013 року (вх. №1589) про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2 265 038, 20 грн., з яких 1 886 576 грн. збитків, завданих державі внаслідок викрадення невстановленими особами об'єкта державного майна - теплотраси 1570 м (інв. №30094), яка перебувала на балансі підприємства-боржника як майно, що не ввійшло до його статутного капіталу в процесі приватизації, та 1 147 грн. судового збору (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 24- 54).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 року (суддя Калиниченко Л.М.) відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у визнанні грошових вимог до боржника на суму 2 265 038, 20 грн. з огляду на те, що зазначені вимоги скаржника, які є конкурсними, пред'явлені до боржника з пропуском 30-денного строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами, встановленого статтею 14 Закону про банкрутство, відтак, спірні вимоги є погашеними і не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 66- 68).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 29.10.2013 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити спірні грошові вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джихур О.В., судді: Лисенко О.М., Тищик І.В.) а апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 123 - 126).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.12.2013 року та прийняти нове рішення про задоволення спірних грошових вимог, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм законодавства України про банкрутство та про управління об'єктами державної власності. Зокрема, територіальний орган Фонду державного майна України зазначив про те, що спірні кредиторські вимоги є поточними за своєю правовою природою, як такі, що виникли після порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника боржника в особі ліквідатора Лихопьока Д.П. Вересову О.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки боржника визнано банкрутом 25.10.2011 року , до набрання чинності Закону України №4212-УІ від 22.12.2011року "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" то відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону, до боржника застосовуються положення Закону в редакції, яка передувала зазначеним змінам.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів . Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство боржника порушено ухвалою суду від 22.04.2011 року за загальною процедурою відповідно до статей 11 - 13 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 1). Матеріалами справи підтверджується проведення підготовчого судового засідання у справі згідно з ухвалою господарського суду від 19.05.2011 року, за наслідком якого визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 329 100 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено ар6iтражного керуючого Лихопьока Д.П. (том 1, а.с. 60 - 61) .

Судами встановлено обставини здійснення ініціюючим кредитором офіційної публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в газеті "Голос України" №93 (5093) від 25.05.2011 року (том 1, а.с. 65) .

Також, згідно з ухвалою попереднього судового засідання від 16.08.2011 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 07.02.2013 року), якою визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги чотирьох конкурсних кредиторів боржника, судами встановлено обставини погашення конкурсних грошових вимог інших кредиторів, які існували на момент порушення провадження у даній справі про банкрутство, однак не були заявлені відповідно до частини 2 статті 14 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 84, том 2, а.с. 42 - 43) .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою господарського суду від 25.10.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П. (том 1, а.с. 131 - 135) .

Суди встановили, що 12.09.2013 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося у справі зі заявою №10-11-05250 від 09.09.2013 року (вх. №1589) про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2 265 038, 20 грн., з яких 1 886 576 грн. збитків, завданих державі внаслідок викрадення невстановленими особами об'єкта державного майна - теплотраси 1570 м (інв. №30094), яка перебувала на балансі підприємства-боржника як майно, що не ввійшло до його статутного капіталу в процесі приватизації, та 1 147 грн. судового збору (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 24 - 54).

Судами встановлено, що згідно з Планом приватизації Дніпродзержинського Лівобережного хлібозаводу, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області 25.07.1996 року, в процесі приватизації зі статутного фонду зазначеного державного підприємства вилучено об'єкти, що не підлягають приватизації, в тому числі теплотрасу 1570 м, інвентарний №30094, та залишено на балансі ВАТ "ПАН" (боржник у даній справі) (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 31 - 33).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, з листа Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Дніпропетровській області №5/2349 від 12.09.2013 року вбачається, що 16.04.2003 року прокуратурою міста Дніпродзержинська порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, за фактом незбереження державного майна посадовими особами ВАТ "ПАН", внаслідок чого у вересні 2002 року невстановленими особами демонтовано 1206 метрів теплотраси, чим державі завдано збитків на суму 151 560, 77 грн.; 28.11.2003 року кримінальну справу направлено до суду в порядку статті 232 Кримінального процесуального кодексу України щодо громадянина ОСОБА_8 (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 63).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Експерт+" здійснено оцінку вартості теплотраси 1570 м інвентарний №30094, яка була розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 5; за результатами оцінки складено звіт, з якого вбачається, що розмір збитків за викрадений об'єкт державної власності станом на 31.12.2012 року склав 1 886 576 грн., сума ПДВ в розмірі 20% становить 377 315, 20 грн. (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 35 - 54).

Відтак, судами встановлено, що загальна сума збитків, завданих державі внаслідок викрадення невстановленими особами майна державної власності (спірної теплотраси), яке знаходилося на балансі підприємства-боржника, з врахуванням суми ПДВ, становить 2 265 038, 20 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з квітня 2003 року Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Дніпропетровській області було відомо про викрадення об'єкта державного майна - теплотраси 1570 м інвентарний №30094, яка перебувала на балансі підприємства-боржника, що не позбавляло територіальний орган Фонду державного майна України права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків. Отже, право скаржника на відшкодування шкоди боржником, внаслідок неналежного зберігання переданого йому майна, виникло до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, а отже, такі вимоги за своєю правовою природою є конкурсними.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що останнім днем 30-денного строку, встановленого для подання заяв конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника у даній справі, є 24.06.2011 року, тоді як заява територіального органу Фонду державного майна України з кредиторськими вимогами до боржника, які обґрунтовувалися завданням збитків внаслідок неналежного зберігання майна, подана до господарського суду 12.09.2013 року, тобто після спливу строку, встановленого частиною 1 статті 14 Закону про банкрутство.

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні грошові вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області до боржника на суму 2 265 038, 20 грн., які виникли до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство, є конкурнсими за своєю правовою природою та погашеними, оскільки не заявлені в ході процедури розпорядження майном, а тому не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі ВАТ "ПАН", оскільки в ліквідаційній процедурі можуть заявлятися вимоги за зобов'язаннями боржника, які виникли у процедурах банкрутства, які передували введенню ліквідаційної процедури.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду спірних грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області до боржника на суму 2 265 038, 20 грн. та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 29.10.2013 року.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи підтверджуються обставини повідомлення боржником ще у 2003 році Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області про факт викрадення майна, що обліковувалося на балансі підприємства-боржника, а саме теплотраси 1 570 м, інвентарний №30094, що підтверджується копіями листів №674 від 06.08.2003 року та №12/10-4923 від 24.09.2003 року, які надані ліквідатором боржника на вимогу апеляційного суду та долучені до матеріалів справи (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 107-110).

Апеляційним судом встановлено, що з 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області жодної перевірки на підприємстві боржника не проводило; при цьому, за результатами перевірки, проведеної у 2004 році, складено акт огляду об'єктів державної власності, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "ПАН" від 03.03.2004 року, згідно з яким зафіксовано відсутність теплотраси і зазначено що за фактом зникнення спірного об'єкта державної власності керівництвом підприємства-боржника надіслано матеріали в Дніпропетровський РВ УМВС міста Дніпродзержинська (лист №368 від 10.04.2003 року) (том грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у справі про банкрутство №5005/5294/2011, а.с. 101 - 103, 106).

Також апеляційним судом встановлено обставини повідомлення Дніпропетровським райвідділом УМВС міста Дніпродзержинська листом від №13236 24.12.2003 року територіального органу Фонду державного майна України про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки труб теплових мереж та проведення оперативно-розшукових заходів щодо затримання осіб, які скоїли цей злочин .

З огляду на встановлене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що про факт викрадення теплотраси 1 570 м, інвентарний №30094, що перебувала на балансі підприємства-боржника, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Дніпропетровській області стало відомо у 2003- 2004 роках.

Відтак, Фонд державного майна України повинен був звернутися з позовом до боржника про стягнення шкоди, завданої йому боржником, внаслідок неналежного зберігання переданого йому майна і тільки рішення суду про стягнення завданої шкоди може підтверджувати підставність грошових вимог заявника до боржника в даному випадку.

Судами не встановлено обґрунтування спірних грошових вимог наявністю рішення про стягнення шкоди, завданої кредитору неналежним зберіганням майна боржника.

Отже, суди дійшли вірного висновку про відхилення спірних грошових вимог в ліквідаційній процедурі боржника з огляду на їх правову природу, як таких, що є конкурсними та не підтвердженими рішенням суду про стягнення шкоди , завданої неналежним зберіганням переданого на зберігання майна та втратою такого майна, оскільки тільки рішення суду про стягнення шкоди в спірному випадку може підтвердити наявність вини саме боржника, а не інших осіб, які могли бути встановлені в ході розслідування кримінальної справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірні вимоги, які виникли внаслідок завдання кредитору шкоди у 2003 році, є конкурсними за своєю правовою природою, могли заявлятися в ході процедури розпорядження майном, а не в ліквідаційній процедурі боржника та вважаються погашеними, як такі, що не були заявлені відповідно до статті 12 Закону про банкрутство. Також колегія суддів касаційного суду зазначає про необхідність доведення грошових вимог, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, судовим рішенням про стягнення шкоди в позовному провадженні, оскільки доведення винних дій боржника (а не третіх осіб, які заволоділи спірним майном) в заподіянні шкоди, можливе тільки в ході позовного провадження про стягнення шкоди, як деліктного зобов'язання.

Доводи касаційної скарги про те, що спірні грошові вимоги підлягають визнанню та включення до реєстру вимог кредиторів у зв'язку з тим, що згідно з листом від 05.03.2013 року за вих. №5294-2011/05-03/1 ліквідатор підприємства-банкрута Лихопьок Д.П. надав згоду на відшкодування збитків за втрату спірного об'єкта державної власності, який перебував на балансі підприємства-боржника, а потім відмовився, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими та такими, що спрямовані на переоцінку доказів, яким була дана відповідна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи згідно статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками апеляційного суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області на суму 2 265 038, 20 грн. на стадії ліквідаційної процедури та не вбачає правових підстав для скасування прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції від 26.12.2013 року.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на несплату Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області відстроченої ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2014 року суми судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у даній справі до розгляду справи касаційним судом та прийняття судом касаційної інстанції рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги, з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 609 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі №5005/5294/2011 залишити без змін.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Центральна, 6, код ЄДРПУО 13467337) в дохід Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; рахунок отримувача - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019; код класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності банку 254) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук