Рішення

від 13.05.2014 по справі 22-ц/796/5636/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22 -5636 /2014р. Головуючий у І інстанції Андрейчук Т.В.

Доповідач Котула Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Чобіток А.О.

При секретарі Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року в справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року заступник прокурора м. Києва звернувся з позовом до Київської міської ради, , ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним держаного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На обґрунтування позову, зазначав, що рішенням Київської міської ради №879/1935 від 09.07.2009 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" передано ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га для цілей вказаних у рішенні. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ 912727 на право власності на земельну ділянку. У подальшому 05.02.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, відповідно до якого право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1

При цьому вказував на те, що прийняте Київрадою рішення та виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на землю і в подальшому укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення необхідно скасувати, а державний акт, договір купівлі-продажу визнати недійсним, оскільки оспорюваним рішенням Київради земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 надано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Водночас, відповідно до земельно-кадастрової інформації (дані за формою № 6-зем) спірна земельна ділянка відносилась до земель природоохоронного призначення та віднесено до озеленених територій загального користування м. Києва (існуючі парки).

Крім того, ККО"Київзеленбуд" зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та виключення її з переліку озеленених територій загального користування не погоджувало. Детальний план території на спірну земельну ділянку, де був розташований парк і яка використовувалась для відпочинку населення не розроблено та не затверджено. Обов'язкова державна експертиза проекту відведення спірної земельної ділянки не проведена.

На підставі зазначеного та з урахуванням уточнених вимог прокурор просив відновити становище , яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київради земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, вартістю 372563, 54 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва 05 березня 2014 року позов заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №879/1935 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1".

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 912727, виданий ОСОБА_4, зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02254.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 10 га кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1, посвідчений 05 лютого 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №59.

Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030, яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Стягнуто з Київської міської ради судовий збір у сумі 38, 23 грн. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у сумі 38, 25 грн. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 38, 25 грн. в дохід держави .

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель згідно з п. "а" ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Положенням ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч.2 ст. 52 ЗК України).

За змістом частини першої статті 116 ЗК України ( тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 6, 7статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з пунктами " б" , " в ", частини першої статті 20 Закону України № 858 -IV"Про землеустрій " від 28 травня 2003 року ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ") землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Стаття 50 цього Закону передбачала обов'язкове складання проекту землеустрою( у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ) у разі надання, передачі , вилучення ( викупу) , відчуження земельних ділянок. Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677 ( далі - Порядок).

Цим Порядком на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що проект відведення земельної ділянки не розробляється лише в разі , коли земельна ділянка , межі якої визначено в натурі ( на місцевості ), надається в користування або безоплатно передається у власність чи набувається у власність на підставі цивільно-правових угод без зміни її цільового призначення (абзац другий пункту 2 Порядку).

В інших випадках розроблення проекту землеустрою є обов'язковим.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року №879/1935 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" внесено зміни до генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію загальною площею 0, 10 га, яка передається відповідно до цього рішення , вилучено із зони зелених насаджень загального користування і переведено за функціональним призначенням до території садибної житлової забудови; передано громадянину ОСОБА_4 за умови виконання пункту 7 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а.с 11-12).

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, який виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради(КМДА) від 24.09.2009 року за № 04-7-02254 (а.с.16).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.02.2010 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 10 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:78:306:0030. Цільове призначення земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(а.с.13-15).

З інформації, що надана Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) , згідно рішення Київради від 26.07.2007 року № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у разі використання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд складає по АДРЕСА_1 ( кадастровий № 8000000000:78:306:0030) - 372563, 54 грн. (а.с.18).

Відповідно до листа Управління охорони навколишнього природного середовища ВО Київради (КМДА) від 27.05.2009 року № 071/-04-4-22/2858 зазначена ділянка відноситься до переліку зелених зон "Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста " затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року № 80/3381 (а.с.29).

У висновку №05-4602 від 05.06.2009 року Головного управління ресурсів КМДА про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 зазначено, що земельна ділянка розташована на землях, які Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженою рішенням Київради від 19.07.2005 року № 806/3381, включено до складу озеленених територій загального користування м. Києва (існуюча парки), а тому Головне управління земельних ресурсів вважало за доцільне , до винесення проекту на розгляд сесії Київради , розглянути його на засіданні постійної комісії Київради з питань екологічної політики в частині, що стосується можливого впливу даного будівництва на стан цієї території та доцільності внесення змін до вищезазначеної програми (а.с.33-34).

Відповідно до частин 2, 3 статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1524 затверджено Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідно до п. 1 та пп. 16 п. 4 Положення Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок:

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434 затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок" ( далі -Порядок).

Як зазначено у пунктах 1.2,1.3 Порядку він поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи (далі - природоохоронні органи).

Порядок визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок)щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.

Виходячи з наведеного, саме структурні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є органами, що наділені повноваженнями щодо надання висновків, необхідних для вилучення (викупу), надання земельних ділянок в порядку, передбаченому ст. ст. 123, 124 ЗК України.

В той же час , з матеріалів справи вбачається , що проект відведення спірної земельної ділянки погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА), який не відносить до органів Міністерства охорони навколишнього середовища України ( а.с. 29-31).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України поділяються на певні категорії , серед яких до різних категорій віднесено земліжитлової та громадської забудови (підпункт б) та землі оздоровчого призначення ( підпункт " г") і землі рекреаційного призначення( підпункт ґ).

Згідно частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення( частина статті 20 ЗК України).

Отже , реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками , відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки , має право змінювати цільове призначення земельних ділянок , які відчужуються ( надаються ) , за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання ( передачу ) земельних ділянок громадянам та юридичним особам , відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною ( стаття 21 ЗК України ).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення , рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 879/1935 зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_4 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд , тобто для потреб не пов'язаних з рекреаційними і з порушенням встановленого порядку для зміни її цільового призначення .

Разом з тим, відповідно до ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Встановивши такі обставини , суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до задоволення позову прокурора і визнання рішення ради незаконним , а виданого на його підставі державного акта про право власності на землю недійсним.

Згідно ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу статтей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з того , що судом визнано незаконним рішенням Київради від 19.07.2005 року № 806/3381 " Про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 " та недійсним акт про право власності на спірну земельну ділянку , суд дійшов обґрунтованого висновку, що недійсним є і договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та відповідно до вимог ст.. 216 ЦК України відновив становище, яке існувало до порушення , шляхом повернення у власність територіальної громади в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,10 га , кадастровий номер 8000000000:78:306:0030 , яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Разом з тим , суд помилково послався на ст.186-1ЗК України , оскільки на момент виникнення спірних правовідносин така стаття була відсутня в Земельному кодексі України та ст.ст. 118( абз. 18) і ст. 20( абз.26) ЗК України в редакції на момент вирішення спору, а не на момент виникнення спірних правовідносин, а тому рішення суду необхідно в цій частині змінити , шляхом виключення посилання суду в мотивувальній частині на зазначені статті.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку встановленому чинним законодавством і є добросовісним набувачем, з тих підстав , що позивачем не доведено , що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення є безпідставними , оскільки спростовуються наведеними у рішенні суду доказами , про це , зокрема, зазначено у висновку Головного управління земельних ресурсів КМДА та листі -погоджені Управління охорони навколишнього природного середовища, що спірна земельна ділянка входить до переліку зелених зон " Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста".

Керуючись ст. 303,304,307,309, 316 ЦК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 186-1 ЗК України (абзацу 19), на ст. 118 ЗК України ( абзац 18) та ст.20 ЗК України (абзац 26) , які діяли на час розгляду справи.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: