Рішення
від 24.06.2014 по справі 434/589/14-ц
АРТЕМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬКА

24.06.2014

Справа № 434/589/14-ц

Провадження № 2/434/1461/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Луганськ

Артемівський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого - судді Река А.С.,

при секретарі - Малько А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ПрАТ «НФСК «Добробут» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

Встановив:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 18.10.2012 року о 15-15 год., ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_3, рухаючись по вул. Побідоносній, м. Луганська, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого скоїв зіткнення з належним позивачу автомобілем ЗАЗ-DAEWOO державний номер НОМЕР_4. Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 13.12.2012 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ЗАЗ-DAEWOO державний номер НОМЕР_4 отримав механічні ушкодження, та матеріальна шкода, заподіяна позивачу, як володільцю автомобілю, становить 9067,07 грн., згідно до висновків автотоварознавчої експертизи № 182-12. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_3, була застрахована в ПрАТ «НФСК «Добробут» згідно страхового полісу серія АА № 7996849. Наступного дня, після події ДТП позивач звернувся до страхової компанії та надав усі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, але до теперішнього часу, незважаючи на неодноразові звернення, страхове відшкодування не було виплачене. Відповідно до висновків автотоварознавчої експертизи № 182-12, вартість матеріальних збитків, спричинених володільцю автомобіля ЗАЗ-DAEWOO державний номер НОМЕР_4 в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнту зносу становить 9577,07 грн. Відповідач ОСОБА_3 сплатив суму франшизи, яка становить 510 грн., таким чином розмір матеріального збитку, завданого позивачу становить 9067,07 грн, які він просить стягнути з ПрАТ «НФСК «Добробут». Окрім того, позивачу також була спричинена моральна шкода, так як він був вимушений значно змінити звичний для себе спосіб життя - був вимушений користуватися громадським транспортом, послугами таксі, що призводило до незапланованих значних матеріальних витрат та викликало незручності та труднощі. Був вимушений займатися відновленням автомобілю, витрачаючи на це значний час та власні кошти, все це викликало у нього постійні хвилювання, стрес, він став себе погано почувати, відсутність автомобіля призводила до негараздів у сімейних стосунках, у зв'язку з чим просив стягнути за рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. з відповідача ОСОБА_3 Також стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 459 грн., та правової допомоги у розмірі 2000 грн. пропорційно.

В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та на підставі наданих заперечень.

Відповідач ПрАТ «НФСК «Добробут» уповноваженого представника у судове засідання не направив, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ним позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка в частині 1 вказує на підстави звільнення від доказування, зокрема, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2012 року о 15-15 год., ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_3, що належить йому особисто, в м. Луганську по вул. Побідоносній, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ-DAEWOO державний номер НОМЕР_4.

За вчинення даного ДТП постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 13.12.2012 року, ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 350 гривень (а.с.9).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO державний номер НОМЕР_4. на праві приватної власності належить ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8), власником автомобіля марки ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається та не оспорююється сторонами, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_3, була застрахована в ПрАТ «НФСК «Добробут» згідно страхового полісу серія АА № 7996849.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до висновку № 182-12 експертного автотоварознавчого дослідження по факту спричиненого матеріального збитку власнику автомобілю ЗАЗ-DAEWOO Т13110 СПГ державний номер НОМЕР_4 у результаті ДТП, з урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 9577,07 грн. (а.с. 17-24).

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як вбачається з пояснень позивача, та наданих ним доказів, ОСОБА_1 19.10.2012 року повідомив ПрАТ «НФСК «Добробут» про настанні події ДТП за участю транспортного засобу Страхувальника. Дана обставина підтверджується описом документів, переданих в центральний офіс м. Києва від 14.12.2012 року, складеного ПрАТ «НФСК «Добробут», де за № 50 зазначено «ОСОБА_1-ОСОБА_1, кількість аркушів - 59» (а.с.78), та не спростована відповідачем ПрАТ «НФСК «Добробут».

Позивач звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України стосовно зволікань ПрАТ «НФСК «Добробут» у здійсненні страхового відшкодування, на його звернення, листом за № 4/4-10/16364 від 25.06.2013 року, МТСБУ було повідомлено ОСОБА_1, що згідно результатів проведеної страховиком перевірки діяльності компанії ПрАТ «НФСК «Добробут» за попередній період виявлено відсутність журналів реєстрації заявлених подій та документів по врегулюванню. Зі зміною керівного складу ПрАТ «НФСК «Добробут», яка відбулася в кінці березня 2013 року, страховиком вживаються заходи для стабілізації роботи компанії. Враховуючи, що 18.01.2013 року ПрАТ «НФСК «Добробут» втратило статус асоційованого члена МТСБУ, рекомендовано позивачу звернутися до страховика (а.с. 77).

16.07.2013 року позивач повторно звернувся до ПрАТ «НФСК «Добробут» з повідомленням про пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, та надавав відповідні документи, необхідні для виплати страхового відшкодування (а.с. 10-13).

До теперішнього часу, ОСОБА_1 страхове відшкодування не виплачене, незважаючи на неодноразові звернення позивача до ПрАТ «НФСК «Добробут» (а.с. 14-16).

Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, в тому числі: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 182-12 підтверджено розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1, в розмірі 9577,07 грн. за вирахуванням франшизи 510 грн., розмір завданої матеріальної шкоди позивачу становить 9067,07 грн., суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволеною позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «НФСК «Добробут» вищевказаної суми матеріальної шкоди.

При вирішенні питання щодо заявлених позивачем вимог по стягненню з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 3 ст.23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, у п. 6 роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 керував автомобілем марки ВАЗ 111830 державний номер НОМЕР_3, який належить йому на праві власності, та його вина у вчиненні ДТП встановлена постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 13.12.2012 року і моральну шкоду позивач пов'язує саме з пошкодженням його майна, а саме автомобіля, то суд вважає, що відповідальність за спричинену моральну шкоду повинен нести саме відповідач ОСОБА_3

З огляду на положення ст.ст. 23, 1167 ЦК, з врахуванням вимог розумності та справедливості, характеру правопорушення відповідача, глибини душевних страждань позивача, приймаючи до уваги, що у результаті ДТП сталися вимушені зміни у звичному способі життя позивача, суд вважає за необхідне визначити відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі 1000 грн.

Згідно із частиною 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При таких обставинах суд, системно проаналізувавши зазначені норми права, дійшов висновку про те, що судові витрати на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані із наданням цій стороні правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права при вирішенні цивільної справи. Це означає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. При цьому граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

На підтвердження оплати витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичної допомоги від 15.07.2013 року, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_1 (а.с 25), копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 26); розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу (а.с. 27).

Між тим, в матеріалах справи відсутні належні документальні підтвердження таких витрат, а зазначення в розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, що кошти сумі 2000 грн. позивач оплатив не є офіційним платіжним документом встановленої форми; окрім того, суду не надано звіт про надання правової допомоги (акти приймання-передачі виконаної роботи) та розрахунок оплати роботи особи, яка надавала правову допомогу безпосередньо в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді з урахуванням вимог ст. 1 Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» щодо граничного розміру компенсації, що є підставою для такої компенсації.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині компенсації понесених ним витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 48 грн. 72 коп. (243,6*1000/5000).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 23, 979, 990, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-61, 79, 84, 89, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ПрАТ "НФСК "Добробут" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з ПрАТ «НФСК «Добробут» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 9067 (дев'ять тисяч шістдесят сім) грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 72 коп.

Стягнути з ПрАТ «НФСК «Добробут» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.014 року.

Суддя А.С. Река

СудАртемівський районний суд м. Луганська
Дата ухвалення рішення24.06.2014
Оприлюднено27.06.2014
Номер документу39406022
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —434/589/14-ц

Рішення від 24.06.2014

Цивільне

Артемівський районний суд м. Луганська

Река А. С.

Ухвала від 13.03.2014

Цивільне

Артемівський районний суд м. Луганська

Река А. С.

Ухвала від 05.02.2014

Цивільне

Артемівський районний суд м. Луганська

Река А. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні