Постанова

від 12.06.2014 по справі 804/4365/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. справа № 804/4365/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слакос» про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

28 березня 2014 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на виконання своїх владних повноважень звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слакос» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 7 078 грн. 57 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 7 078 грн. 57 коп., який виник внаслідок несплати донарахованих податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення № 0002191502 від 01.04.2013 р., та пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. В добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з цим позовом.

В судове засідання 12.06.2014 р. сторони не з'явились.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, та про підтримання позовних вимог (а.с. 23).

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений на адресу його державної реєстрації судовою повісткою, проте, поштове відправлення повернулося до суду з довідкою поштового відділення за закінченням терміну зберігання (а.с. 25, 30). Отже, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 35 КАС України, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слакос» з 16.12.2004 р. перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість (а.с. 8).

18.02.2013 р. посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Слакос» за травень 2011 року, про що складено акт № 661/15-2/33184849 від 18.02.2013 р. (а.с. 13-14). Перевіркою встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Слакос» анульовано 18.05.2011 р., проте, підприємством в порушення вимог п. 184.7 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України не визнано умовний продаж запасів та ТМЦ в сумі 48 233 грн. 00 коп. за звичайними цінами, та, відповідно, не збільшено податкові зобов'язання в сумі ПДВ 9 646 грн. 60 коп. за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалось анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ. Крім того, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р. (№ 9004157765 від 18.06.2011 р.) підприємством було віднесено до податкових зобов'язань в ряд. 1А (обсяг постачання) суму 2 500 грн., та в ряд. 1Б суму ПДВ 500 грн., які в додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів цієї ж декларації відображені в рідку «Інше». Тобто підприємством було проведено умовний продаж в сумі 500 грн., вказана сума була відображена в ряд. 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) та сплачена до бюджету. Таким чином, необхідно нарахувати умовний продаж в сумі 9 146 грн. 60 коп. (48 233-2 500 = 45 733*20%). За висновками акту камеральної перевірки, відповідачем занижено суму податкових зобов'язань (таб. 3), заявлених в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р., за що передбачена відповідальність згідно абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Зазначений акт разом з розрахунком санкцій (а.с. 15) 18.02.2013 р. були направлені позивачу поштою, проте, згідно поштового повідомлення, яке повернулося до податкового органу 27.03.2013 р., поштова кореспонденція не вручена адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 16).

01.04.2013 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002191502, яким відповідачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 433 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем - на суму 9 147 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 2 286 грн. 75 коп. (а.с. 17).

В цей же день зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено засобами поштового зв'язку на юридичну адресу ТОВ «Слакос», проте, 13.05.2013 р. поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою про не вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 18).

У відповідності до п.п. 3.7 - 3.10 розділу 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 р. за № 2135/22447, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0002191502 від 01.04.2013 р. вважається врученим платнику податків, ним не оскаржено, а тому податкові зобов'язання та штрафні санкції, нараховані згідно вказаного податкового повідомлення-рішення, є узгодженими.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори у строк та в розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань митної справи.

Згідно із пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Наявність податкового боргу відповідача з податку на додану вартість на суму 11 433 грн. 75 коп., який утворився з викладених вище підстав, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

26.06.2013 р., відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська винесено податкову вимогу № 219-19 від 17.06.2013 р. по податку на додану вартість на суму 1 605 грн. 79 коп., яка складається з нарахованої та не сплаченої пені (а.с.11), яке було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с. 12). 07.07.2013 р. поштове відправлення повернулось на адресу податкового органу з відміткою про не вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, загальна сума узгоджених, але несплачених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням несплаченої пені складає 13 039 грн. 54 коп.

Згідно довідки про стан розрахунків перед бюджетом, з урахуванням часткового погашення заборгованості, залишок несплаченого податкового боргу відповідача складає 7 078 грн. 78 коп. (в тому числі 5 472 грн. 78 коп. - недоїмка, 1 605 грн. 79 коп. - пеня). (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З огляду на наявність несплаченого відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи, а також вжиття податковим органом всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством для стягнення коштів на користь державного бюджету, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області -задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Слакос» (код ЄДРПОУ 33184849) у банках, що обслуговують платника податків, на користь державного бюджету (р/р 31113029700009 в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації 14010100) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість кошти в сумі 7 078 грн. 57 коп. (сім тисяч сімдесят вісім гривень п'ятдесят сім копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна