Рішення

від 24.06.2014 по справі 918/841/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2014 р. Справа № 918/841/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс"

до відповідача Приватного підприємства "БОНО ТРЕЙДІНГ"

про стягнення в сумі 30 303 грн. 49 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Опанасюк А.О., дов. від 29.01.2014 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс» (надалі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Боно Трейдінг» (надалі-відповідач) про стягнення 30 303,49 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що:

05.06.2013 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 05/06/13-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі-договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та перевізником при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано послуги з перевезення на загальну суму 26 056,00 грн., однак відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих послуг не виконав.

За несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати наданих послуг позивачем нараховано пеню в розмірі 989,42 грн. пені, 1 798,94 грн. 30% річних та 1 459,13 грн.інфляційних.

В матеріально-правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525-527, 530, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 307 ГК України.

Ухвалою суду від 06.06.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 17.06.2014 року.

Ухвалою суду від 17.06.2014 року розгляд справи відкладено на 24.06.2014 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 05/06/13-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі-договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та перевізником при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року.

Згідно з п. 2.3. - 2.6. договору замовник для здійснення конкретних перевезень подає перевізнику по факсу чи по електронній почті заявку на перевезення вантажів. В заявці зазначається: дата та точна адреса завантаження/розвантаження; відомості про вантаж; вага брутто; об'єм; необхідний рухомий склад; сума ставки (фрахту) за здійснення перевезення; митниці пересікання кордону; експедиторські фірми з обробки вантажів на прикордонних переходах; контакті телефони відповідальної особи за виконання заявки; вартість вантажу; додаткові інструкції. Заявка підписується уповноваженою особою замовника. Заявка на перевезення вантажів є невід'ємною частиною даного договору. При розбіжності умов заявки та договору пріоритет мають умови договору.

До обов'язків замовника відносяться, зокрема: оформлення заявок на перевезення вантажів і передача їх на виконання перевізнику; оплата перевізнику вартості перевезення відповідно до погоджених ставок; забезпечення належного оформлення товарно-транспортних накладних (CMR), сертифікатів митних та інших товаросупровідних документів, необхідних для безперебійного проїзду автомобілем з вантажем через державні кордони, а також забезпечення проставлення вантажовідправниками і вантажоодержувачами у товарно-транспортній накладній та в завданнях водіїв дати і часу прибуття/ вибуття автопотягу після закінчення операцій завантаження/розвантаження з проставленням у документах штампа про відправку чи прийняття вантажу тощо (п.п. 3.1., 3.2., 3.4. договору).

Обов'язками перевізника є подача під завантаження рухомого складу; виконання перевезення по найкоротшому маршруту; інформування замовника про вимушені затримки транспортних засобів; доставка вантажу до пункту призначення; збереження вантажу тощо (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що перевезення виконується згідно з умовами даного договору, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), інших міжнародних договорів.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (надалі-Конвенція) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За п.п. 5.1.-5.3. договору розрахунки за надані транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок перевізника, якщо інше не обумовлено сторонами у додаткових угодах. Оплата рахунків здійснюється протягом 15 днів з дня їх отримання замовником, якщо інший строк оплати не обумовлений в заявці. При перерахуванні сум фрахту оплата комісійних банку проводиться замовником. Після закінчення перевезення перевізник надає замовнику оригінали рахунка, товарно-транспортної накладної з відмітками одержувача вантажу, акт виконаних робіт та податкову накладну. Всі розрахунки між замовником та перевізником здійснюються в гривні. Оплата за перевезення, сплата штрафів, пені та інших платежів, виражених в іншій валюті ніж гривня, здійснюється у гривні по офіційному курсу НБУ на день вивантаження автомобіля.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Судом за наявними матеріалами справи встановлено, що:

На виконання умов договору від замовника надійшла заявка на виконання перевезення за маршрутом: смт. Соснове (Україна) - Robeccо Sul Naviglio (Італія). Дата завантаження - 15.01.2014 року.

Перевізником в повному об'ємі виконане перевезення вантажу автотранспортним засобом, реєстраційний номер ВК5869АТ/ВК1753ХТ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 032377.

За надані послуги перевезення на адресу відповідача направлено рахунок № А0000011800 від 22.01.2014 року на суму 12 974,00 грн., два примірники акту виконаних робіт № А0000011800 від 22.01.2014 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 032377 та податкову накладну. Оригінали вказаних документів отримані представником відповідача 21.02.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення № 33027 04964169.

Акт виконаних робіт № А0000011800 від 22.01.2014 року підписано відповідачем та один примірник направлено позивачу, що є підтвердженням прийняття наданих послуг відповідачем без зауважень та претензій.

Граничний строк оплати заборгованості в сумі 12 974,00 грн. по рахунку № А0000011800 від 22.01.2014 року настав 08.03.2014 року.

Крім того, на виконання умов даного договору від замовника надійшла заявка на виконання перевезення за маршрутом: смт. м. Овруч (Україна) - Аstі (Італія). Дата завантаження - 14.01.2014 року.

Перевізником в повному об'ємі виконане перевезення вантажу автотранспортним засобом, реєстраційний номер 01477РО/02077РА, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 031003.

За надані послуги перевезення на адресу відповідача направлено рахунок № А0000011801 від 24.01.2014 року на суму 13 082,00 грн., два примірники акту виконаних робіт № А0000011801 від 24.01.2014 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 031003 та податкову накладну. Оригінали вказаних документів отримані представником відповідача 21.02.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення № 33027 04964169.

Акт виконаних робіт № А0000011801 від 24.01.2014 року підписано відповідачем та один примірник направлено позивачу, що є підтвердженням прийняття наданих послуг відповідачем без зауважень та претензій.

Граничний строк оплати заборгованості в сумі 13 082,00 грн. по рахунку № А0000011801 від 22.01.2014 року настав 08.03.2014 року.

Станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів відповідачем не здійснено.

Таким чином, розмір основного боргу становить 26 056,00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача до відповідача про стягнення 26 056,00 грн. підлягають до задоволення.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення 989,42 грн. пені, 1 798,94 грн. 30% річних та 1 459,13 грн. інфляційних.

Так, п. 6.2. договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто ст. 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у п. 6.2 договору в розмірі 30 % річних від суми заборгованості.

Суд, здійснивши перерахунок 30% річних (за період з 11.03.2014 року по 02.06.2014 року), пені (за період з 11.03.2014 року по 02.06.2014 року) та інфляційних нарахувань (за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року), встановив, що розмір перших становить 1 798,94 грн. (при заявленому 1 798,94 грн.), другої - 989,42 грн. (при заявленому 989,42 грн.) та останніх - 2 501,37 грн. (при заявленому 1 459,13 грн.) (розрахунок додається). Відтак, 30% річних, пеня та інфляційні нарахування підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт перевезення та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Боно Трейдінг» (вул. Міцкевича,1, кв.9, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 38661521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс» (вул. Київська, 64-А, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 03567150) 26 056 (двадцять шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. пені, 1 798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 94 коп. 30% річних, 1 459,13 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 13 коп. інфляційних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 24.06.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.