Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/9574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9574/14 18.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА ЮНІВЕРСУМ

БУД "

про стягнення 276 777,70 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Чубаров Д.В. - по дов. №б/н від 01.01.2014р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРА ЮНІВЕРСУМ БУД" 256 711, 70 грн. заборгованість по орендній платі. 12 266, 00 коп. пені за прострочку платежу, 7800 грн. борг по транспортній доставці. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору оренди елементів опалубки перекриття №123/00101 від 23.10.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9574/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014р. за участю представників сторін.

В судовому засіданні, судом оглянуто оригінали документів, витребувані ухвалою про порушення провадження по справі від позивача. Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухалу суду представник відповідача отримав 26.05.2014р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 18.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

23.103.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тендертрейбуд» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТРА ЮНІВЕРСУМ БУД» (надалі відповідач) було укладено договір елементів опалубки перекриття №123/00101.

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу в орендне користування елементи опалубки перекриття вартість якого складає 683 851, 00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі, який відповідно до договору оренди є його невід» ємною частиною

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно п. 3.1 та 3.2 договору термін оренди становить 30 календарних днів, з моменту прийняття предмету оренди, але в будь - якому випадку, не менше 15 календарних днів. Якщо орендодавець у строк 5 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір розірвання цього договору, то строк оренди автоматично продовжується ще на термін вказаний у п. 3.1 .

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.1. договору та додатку №1 розмір орендної плати за 30 календарних днів складає 82061 (вісімдесят дві тисячі шістдесят одна) грн. 00 коп. Відповідач перерахував 23.10.2013 року на рахунок позивача 82061 грн. за оренду елементів опалубки та 123091 грн. гарантійного платежу, що підтверджується банківською виписка від 23 жовтня 2013 року

3 березня 2014 року відповідач повернув предмет оренди на суму 577586 грн. 00 коп., що підтверджується актом повернення предмета оренди від 3 березня 2014 року.

Оскільки позивач надав в оренду предмет оренди вартісна оцінка якого складає 683851,60 грн., що вказано в Додатку №1 до договору, а відповідач повернув предмет оренди вартісна оцінка якого складає 577586 грн. З урахуванням викладеного відповідач завдав позивачу збитки на 106265 грн. 60 коп. Так як відповідачем була внесена заставна вартість яка складає 123091 грн. 00 коп., то завдані збитки, керуючись п.4.9. Договору, були відшкодовані з внесеної заставної вартості, а залишок із заставної вартості внесеної відповідачем, в розмірі (123091 - 106265,60) 16825,40 грн. було зараховано в рахунок орендної плати.

Позивачем нарахована Відповідачу орендну плату за період від 24.10.2013 по 3.03.2014 року включно 355598 грн. 10 коп.

Згідно п.п. 1.5., 4.2., 4.З., 4.4., 4.9., та 5.3 . договору орендна плата сплачується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х днів після підписання договору, наперед за місяць оренди. Орендну плату відповідач незалежно від наслідків своєї господарської діяльності сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця.

Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату, за кожен послідуючий місяць оренди, не пізніше останнього дня оплаченого місяця.

У випадку не повернення або повернення об'єкту оренди або його елементів, які втратили свою якість, їх вартість відшкодовується за ціною зазначеною в додатку N91 цього Договору.

Відповідач за цим договором зобов'язується своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що відповідачем було сплачено заставну вартість майна, яка частково зарахована позивачем в погашення боргу, борг відповідача перед позивачем по орендній платі складає 355598,10 грн. - 98886, 40 грн. =256711, 70 грн..

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно п.п. 1.5., 4.2., 4.З., 4.4., 4.9., та 5.3 договору відповідач може замовити доставку автотранспортом позивача предмету оренди за адресою вказаної в договорі.

Виходячи з п.1.5. договору, позивач надав відповідачу послуги по транспортній доставці вартістю 7800 грн. 00 коп., що підтверджується актами надання послуг 593 від 31 жовтня 2013 року та №671 від 29 листопада 2013 року.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач не направляв на адресу відповідача вимогу про сплату вартості наданих послуг позивачем на суму 7 800 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 12 266, 00 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 6.6 договору за прострочення сплати відповідачем орендної плати сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за порушення строків оплати орендних платежів, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 12 666, 00 грн.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА ЮНІВЕРСУМ БУД» (01103, м. Київ, вул. Чеська, 9, код ЄДРПОУ 38651094 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 4, код ЄДРПОУ 37892359) 256 711 грн. 70 коп. основного боргу по орендній платі, 12 266 грн. 00 коп. пені , 5 377 грн. 80 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.