Постанова

від 18.06.2014 по справі 805/6552/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа № 805/6552/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Горлівського міського центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення, -

встановив:

26 травня 2014 року Горлівський міський центр зайнятості - робочий орган Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Позивач або Центр зайнятості) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з відповідача кошти, виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, в сумі 1 372,88 грн.

Фактичну підставу для звернення до суду із вказаним позовом позивач вбачав в тому, що перебуваючи на обліку в Центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_1 приховала факт свого працевлаштування та не подала відомості про ці обставини, як такі, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, внаслідок чого безпідставно отримала допомогу по безробіттю в сумі 1 372,88 грн. Оскільки відповідач добровільно вказані кошти не повернув, Центр зайнятості просив стягнути їх в судовому порядку.

Правову підставу для стягнення з відповідача суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю Центр зайнятості вбачав в положеннях законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку надання допомоги по безробіттю, зокрема одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (а.с.2-3).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та звітом про надіслання електронної судової повістки (а.с.32-34).

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, 18 червня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.35-36).

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

З урахуванням наведеного та відповідно до положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

На підставі наказу директора Горлівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 - багатопрофільний ліцей» ОСОБА_2 від 03 січня 2007 року № 2-к «Про прийом двірника ОСОБА_1» з 03 січня 2007 року ОСОБА_1 прийнята на посаду двірника на 0,5 ставки (а.с.14).

В період з 05 липня 2007 року по 28 квітня 2010 року ОСОБА_1 була надана частково-оплачувана відпустка по догляду за дитиною до трьох років; з 29 квітня 2010 року по 28 квітня 2011 року надана відпустка по догляду за дитиною до чотирьох років; з 29 квітня 2011 року по 28 квітня 2012 року надана відпустка по догляду за дитиною до п'яти років; з 29 квітня 2012 року по 28 квітня 2013 року надана відпустка по догляду за дитиною віком до шести років, про що свідчать відомості, наведені у пояснювальній записці Централізованої бухгалтерії Микитівського району при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради від 20 лютого 2014 року № 66 (а.с.13).

17 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання про її працевлаштування. Відповідач зазначила, що на час звернення до Центру зайнятості не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та пенсію за вислугу років, не є студентом денної форми навчання (а.с.5).

17 квітня 2013 року Центром зайнятості щодо відповідача оформлена персональна картка № 050713041700073 (а.с.6).

Наказом від 17 квітня 2013 року № НТ130417 з 17 квітня 2013 року ОСОБА_1 наданий статус безробітної (а.с.8).

На підставі наказу директора Горлівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 - багатопрофільний ліцей» ОСОБА_2 від 26 квітня 2013 року № 26-к «Про звільнення ОСОБА_1» з 28 квітня 2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади двірника (0,5 ставки) за власним бажанням за ст.38 Кодексу законів про працю України (а.с.15).

24 квітня 2013 року відповідач надала до Центру зайнятості заяву, в якій просила до вирішення питання її працевлаштування призначити виплату допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». При цьому відповідач прийняла на себе зобов'язання у разі подання до Центру зайнятості документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, добровільно повернути зайво виплачене їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.7).

На підставі наказу від 24 квітня 2013 року № НТ130424 відповідачу призначена допомога по безробіттю на період з 24 квітня 2013 року по 20 жовтня 2013 року (а.с.8).

У зв'язку з недотриманням відповідачем як безробітною рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», пп.5 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.5 п.5.4. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, на підставі наказу від 17 липня 2013 року № НТ130717 ОСОБА_1 скорочена виплата допомоги по безробіттю на період з 16 липня 2013 року по 14 серпня 2013 року (а.с.8-9).

Згідно з наказом від 21 серпня 2013 року № НТ130821 у зв'язку з невідвідуванням ОСОБА_1 як безробітною державної служби зайнятості без поважних причин 30 календарних днів і більше на підставі пп.13 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 10 липня 2013 року відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю (а.с.9).

Наказом від 21 серпня 2013 року № НТ130821 у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин територіального органу протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абз.2 пп.2 п.37 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 10 липня 2013 року припинена реєстрація ОСОБА_1 як безробітної (а.с.9).

В період з 24 квітня 2013 року по 10 липня 2013 року ОСОБА_1 виплачена матеріальна допомога по безробіттю в сумі 1 372,88 грн., про що свідчать дані про виконані платежі від 07 березня 2014 року (а.с.18).

На підставі завдання директора Центру зайнятості від 20 лютого 2014 року № 04/377 з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття головним спеціалістом взаємодії з роботодавцями ОСОБА_3 проведено звірку з Централізованою бухгалтерією Микитівського району при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, результати якої відображені в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 20 лютого 2014 року № 36 (а.с.10-12).

Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена 28 квітня 2013 року з Централізованої бухгалтерії Микитівського району при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, що збігається з періодом перебування на обліку в Центрі зайнятості як безробітної з 17 квітня 2013 року.

Також встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Централізованій бухгалтерії Микитівського району при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради з 03 січня 2007 року по 28 квітня 2013 року та звільнена за власним бажанням за ст.38 Кодексу законів про працю України.

На цій підставі посадовою особою позивача зроблений висновок, що впродовж періоду з 03 січня 2007 року по 28 квітня 2013 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах (а.с.10-12).

За результатами розгляду матеріалів перевірки та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення 26 лютого 2014 року директором Центру зайнятості виданий наказ № 101 «Про повернення коштів особою», яким начальнику відділу бухгалтерського обліку - головному бухгалтеру доручено здійснити перерахунок сум матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих ОСОБА_1 за період з 24 квітня 2013 року по 09 липня 2013 року незаконно; головному спеціалісту-юрисконсульту - забезпечити повернення ОСОБА_1 суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 24 квітня 2013 року по 09 липня 2013 року в розмірі 1 372,88 грн. (а.с.16).

18 березня 2014 року на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією надісланий лист Центру зайнятості від 18 березня 2014 року № 01/597 з вимогою повернути безпідставно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 1 372,88 грн., проте поштове підправлення повернуто на адресу позивача з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.17, 19, 20).

Безпідставно отримана допомога по безробіттю в добровільному порядку ОСОБА_1 Центру зайнятості не повернута.

На час судового розгляду заборгованості становить 1 372,88 грн., про що зазначено в письмових поясненнях представника позивача від 13 червня 2014 року № 01/1374 (а.с.36).

Докази, які б спростовували зазначені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067), який набрав чинності з 01 січня 2013 року.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону № 5067 безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно, що передбачено п.7 ч.1 ст.1 Закону № 5067.

Коло осіб, які належать до зайнятого населення, визначене ст.4 Закону № 5067, відповідно до ч.1 якої до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 5067 кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Таким чином, право отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття є складовою права особи на соціальний захист у разі настання безробіття.

Ч.ч.2-3 ст.21 Закону № 5067 встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Фінансування діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та виконання ним функцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Одним із основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що передбачено п.11 ч.1 ст.22 Закону № 5067.

Відповідно до положень п.п.18-19 ч.2 ст.22 Закону № 5067 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Ч.1 ст.43 Закону № 5067 статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

За приписами ч.2 ст.43 Закону № 5067 статус безробітного надається зазначеним у ч.1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Права зареєстрованих безробітних визначені ч.1 ст.44 Закону № 5067.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.44 Закону № 5067 зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Обов'язки застрахованих безробітних визначені ч.2 ст.44 Закону № 5067.

Згідно з п.4 ч.2 ст.44 Закону № 5067 зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч.1 ст.45 цього Закону.

При цьому за правилами ч.3 ст.44 Закону № 5067 відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), що передбачено п.9 ч.1 ст.45 Закону № 5067.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Ч.6 ст.10 Закону № 1533 визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та цього Закону.

П.3 розділу VIII Прикінцеві положення Закону № 1533 встановлено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Як слідує зі змісту ч.2 ст.34 Закону № 1533, на Фонд покладається обов'язок виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону № 1533 Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Застраховані особи відповідно до Закону № 1533 мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги, що встановлено ч.1 ст.6 Закону № 1533, одним з яких є допомога по безробіттю (ч.1 ст.7 Закону № 1533).

Права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб визначені ст.36 Закону № 1533.

Ч.2 ст.36 Закону № 1533 на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладений обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Правові наслідки невиконання обов'язку, визначеного ч.2 ст.36 Закону № 1533, встановлені ч.3 ст.36 Закону № 1533, відповідно до абз.1 якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2013 року № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року № 232/16248, затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок № 60/62/7-1).

Відповідно до п.2 Порядку № 60/62/7-1 розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно з п.3 Порядку № 60/62/7-1 перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 1533; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності; центром зайнятості розглядається питання про направлення особи, яка має вищу освіту і перебуває на обліку як безробітна, на перепідготовку для отримання другої вищої освіти за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

Згідно з положеннями п.4 Порядку для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07 грудня 2005 року № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07 грудня 2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07 грудня 2005 року № 368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 грудня 2005 року за № 1523/11803.

Відповідно до п.5 Порядку № 60/62/7-1 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

П.6 Порядку № 60/62/7-1 встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

За правилами, наведеними в п.7 Порядку № 60/62/7-1 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку, що встановлено п.9 Порядку № 60/62/7-1.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної, 24 квітня 2013 року - про призначення виплати допомоги по безробіттю, власним підписом підтвердивши, що не належить до категорії зайнятих осіб, та прийнявши на себе зобов'язання повідомляти Центр зайнятості про всі зміни, які впливають на його статус як безробітного, а також на види і розмір соціальних виплат, що належать їй як безробітному.

При цьому відповідач приховав від позивача той факт, що на час звернення до Центру зайнятості працювала на посаді двірника у Горлівському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 - багатопрофільний ліцей», з якої звільнена 28 квітня 2013 року. Крім того, відповідачу була нарахована компенсація за невикористану відпустку у травні 2013 року.

Діючи у відповідності до Порядку № 60/62/7-1, Центр зайнятості виявив вказані факти та прийняв рішення про повернення виплачених ОСОБА_1 коштів за період з 24 квітня по 10 липня 2013 року.

Докази оскарження рішення про повернення коштів та його скасування, рівно як і докази добровільного відшкодування відповідачем безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, суду не надані.

З урахуванням наведеного судом зроблений висновок, що вимоги Центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_1 матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 1 372,88 грн. є законними і обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Горлівського міського центру зайнятості - робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Горлівського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 22032986) кошти, виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, в сумі 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 88 копійок (на розрахунковий рахунок № 37178300901021, одержувач - Горлівський міський центр зайнятості, банк - ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 22032986).

Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті 18 червня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.