Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/9378/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9378/14 24.06.14

За позовом Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії

наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 слонів»

Про стягнення 5 970,69 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Юрченко О.П. - по дов. № б/н від 28.05.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «7 слонів» про стягнення 5 970,69 грн., з яких: 5 503,45 грн. основного боргу по орендній платі та іншим платежам за період з квітня по листопад 2013 року, 286,24 грн. пені, 74,00 грн. штрафу та 107,00 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна № 213/13 від 27.12.2012 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 213/13В від 27.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9378/14 та призначено її до розгляду на 05.06.2014.

Позивачем в судовому засіданні 05.06.2014 подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : 03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 34/1, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, що зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9378/14 від 05.06.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 20.05.2014, розгляд справи був відкладений на 24.06.2014.

Даною ухвалою було зобов'язано позивача подати докази надіслання копії позовної заяви та додані до неї документи на адресу відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 34/1).

Позивачем в судовому засіданні 24.06.2014 подано належні докази в підтвердження надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за адресою: 03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 34/1 (опис вкладення у цінний лист від 11.06.2014).

Позивач в судовому засіданні 24.06.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 24.06.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.05.2014 та ухвали від 05.06.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 05.06.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: 03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 34/1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 24.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «7 слонів» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 213/13 (далі - договір № 213/13).

Відповідно до п. 1.1. договору № 213/13 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 14 кв. м.: к. 7 побутових приміщень механічного цеху на 2 поверсі (далі - майно), що розміщене за адресою : м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1.

Згідно з п. 1.2. договору № 213/13 майно передається в оренду з метою використання під офіс.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору № 213/13 встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору № 213/13 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 27.12.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - загальною площею 14 кв. м.: к. 7 на 2 поверсі побутових приміщень механічного цеху, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору № 213/13 сторонами встановлено, що договір діє до 31.12.2014.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 27.05.2013 орендодавець прийняв, а орендар передав частину приміщення площею 7 кв. м.: к. 7 на 2 поверсі побутових приміщень механічного цеху, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1.

Згідно з п. 5.19. договору № 213/13 орендар зобов'язався протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

27.12.2012 між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «7 слонів» (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 213/13В (далі - договір № 213/13В).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та інших платежів, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 503,45 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами нараховані пеня в розмірі 286,24 грн., штраф в розмірі 74,00 грн. та 3% річних в сумі 107,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна» істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору № 213/13 встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.1995 зі змінами і становить за базовий місяць розрахунку - листопад 2012 року - 1 045,49 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території. інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 3.2 договору № 213/13 нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору № 213/13 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4. договору № 213/13 орендна плата та інші платежі перераховуються орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця.

Згідно з п. 5.4. договору № 213/13 орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 1.1. договору № 213/13В балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 34/1, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується приміщенням загальною площею 14 кв. м. на 2-му поверсі.

Відповідно до п. 5.1. договору № 213/13В договір укладено строком до 31.12.2014.

Згідно з п. 2.2.3. договору № 213/13В орендар зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. отримати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок за землю.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договорів не виконав покладених на нього зобов'язань по сплаті за надані послуги оренди та інших платежів, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем за період з квітня по листопад 2013 року, яка загалом становить 5 503,45 грн.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 503,45 грн. боргу по орендній платі та іншим платежам обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 3.7. договору № 213/13 передбачено, що орендна плата та інші платежі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 2.2.3. договору № 213/13В орендар зобов'язався при несвоєчасному внесені плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з п. 3.8. договору № 213/13 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договорів сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати та інших платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, загальний розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 286,24 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 286,24 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення з оплати платежів мало місце понад 3 місяці, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 74,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 107,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 107,00 грн. 3% річних.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 слонів» (м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 34/1, код ЄДРПОУ 36619847) на користь Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 34/1, код ЄДРПОУ 05417153) 5 503 (п'ять тисяч п'ятсот три) грн. 45 коп. основного боргу, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 24 коп. пені, 74 (сімдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу, 107 (сто сім) грн. 00 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.06.2014.

Суддя В.В.Сівакова