Ухвала

від 12.06.2014 по справі 819/2153/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Львів Справа № 876/15415/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Волошин М.М.,

представника позивача - Купельської С.Д.,

представника відповідача - Рацини Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 819/2153/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацкий цукровий завод» до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучацкий цукровий завод» (далі - ТзОВ «Бучацкий цукровий завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Бучацька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бучацької ОДПІ від 03 квітня 2013 року № 0000172200/35, № 0000142200/34 та № 0000162200/33.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бучацької ОДПІ від 03 квітня 2013 року № 0000172200/35, № 0000142200/34 та № 0000162200/33.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Бучацька ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 04 березня 2013 року № 96/22/37289287, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 04 березня 2013 року № 96/22/37289287, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Бучацкий цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24 листопада 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 24 листопада 2011 року по 30 вересня 2012 року, Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Бучацька ОДПІ, прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2013 року № 0000142200/34, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 651799.00 грн., з яких на 521439.00 грн. за основним платежем та на 130360.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000162200/33, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 5801719.00 грн., з яких на 4641375.00 грн. за основним платежем та на 1160344.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000172200/35, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року в розмірі 1148062.00 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 521439.00 грн., а також пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 4641375.00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1148062.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат нараховані відсотки за кредитними договорами укладеними з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», отримані кошти за якими використано на придбання іменних інвестиційних сертифікатів та цукру білого кристалічного, що не пов'язано з господарською діяльністю товариства, а також на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від придбаних цінних паперів та цукру білого кристалічного, які в подальшому були реалізовані із завідомо збитковим економічним ефектом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Бучацкий цукровий завод» вимог податкового законодавства, а саме завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Бучацкий цукровий завод» для здійснення господарської діяльності залучались кредитні кошти, отримані ним на підставі кредитних договорів, укладених з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 19 грудня 2011 року № 20-3530/2-1 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії з цільовим призначенням - придбання інвестиційних сертифікатів, від 19 грудня 2011 року № 20-3531/2-1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії з цільовим призначенням - придбання інвестиційних сертифікатів та поповнення обігових коштів (закупівля сировини, оплата інших поточних виробничих витрат), від 19 грудня 2011 року № 20-3532/2-1 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з цільовим призначенням - на поповнення обігових коштів (оплата за цукрові буряки, цукор, мелясу, ПММ, газ, запчастини та інших виробничих витрат).

Вказані кредитні ресурси були використані позивачем, зокрема, на оплату операцій з придбання цінних паперів та цукру білого кристалічного.

Операції з купівлі та подальшого продажу цінних паперів позивачем здійснювались на підставі договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 16 лютого 2012 року № АП-16/2/-6, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Омега Капітал»; договору купівлі-продажу цінних паперів від 23 грудня 2011 року № Б-21/11, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдмаркет-М»; договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 28 серпня 2012 року № ПА-28/08/-3, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Платинум Капітал», яке діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Платинум Альянс»; договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 16 лютого 2012 року № АП(В)-16/02/11, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Копанія з управління активами «Пріоритет Фінанс», яке діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Агро Перспектива»; договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 30 березня 2012 року № БВ-174/12, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптагроторг», договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 21 лютого 2012 року № БВ-110/12, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіагростек».

За результатами вказаних вище операцій ТзОВ «Бучацкий цукровий завод» понесено витрати в сумі 8457370.46 грн., натомість дохід з реалізації таких цінних паперів становив 10457299.62 грн., таким чином прибуток за цим видом діяльності становить 1999930.00 грн., що спростовує висновок відповідача про їх здійснення поза межами господарської діяльності товариства.

Що стосується господарських операцій, пов'язаних з придбанням за рахунок кредитних коштів цукру білого кристалічного на наступної його реалізації, то податок на додану вартість з них було сплачено в ціні придбаного товару своєчасно та в повному обсязі, податковий кредит підтверджений належним чином оформленою податковою накладною.

Посилання відповідача на те, що цукор реалізовувався за цінами на рівні ціни придбання, а також нижчими від ціни придбання, що призвело до від'ємного фінансового результату, а відтак, такі операції не є такими, що здійснені в межах господарської діяльності позивача, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Бучацька ОДПІ не надала суду жодних доказів, які б давали підстави для висновку, що при укладенні договорів поставки цукру ТзОВ «Бучацкий цукровий завод» не мало на мені отримання прибутку.

Разом з тим, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю такого підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Викладене дає підстави для висновку, що ТзОВ «Бучацкий цукровий завод» при укладенні договорів поставки цукру мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак, його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ТзОВ «Бучацкий спиртовий завод» обґрунтовано включило до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами, а також правомірно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість з врахуванням господарських операцій з придбання цінних паперів та цукру, а відтак, про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, в постанові від 28 лютого 2011 року по справі № 21-13а11.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 819/2153/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 17 червня 2014 року.