ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року справа № 823/1395/14
м. Черкаси
16 год. 55 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Гордієнку Ю.П.
за участю сторін:
представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю);
представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тіса-агро» до Кам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тіса-агро» (далі-позивач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) № НОМЕР_1 від 30.01.2014р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Кам’янська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області провела позапланову виїзну документальну перевірку TOB «Компанія «Тіса-агро», за результатами вказаної перевірки 20.01.2014 року було складено Акт №5/23-16-22-30344168 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тіса-агро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства про здійсненні взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ФасадРем - Сервіс» за період з 01.06.2011р. по 01.06.2013р.». Під час перевірки відповідачем було встановлено завищення суми податкового кредиту за рахунок укладення фіктивних правочинів у взаємовідносинах з ТОВ «ФасадРем - Сервіс», оскільки проти керівника останнього була відкрита кримінальна справа. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується та вважає, що Кам’янська ОДПІ перевищила свої повноваження та дійшла помилкових і необгрунтованих висновків про фактичну відсутність здійснення господарських операцій з підстав укладення та виконання договорів з ТОВ «ФасадРем - Сервіс». Позивач не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. А також зазначив, що в порушення норм Податкового кодексу України від 02.10.2010р. № 2756-IV не було враховано усі належним чином оформлені первинні документи, які надавались під час перевірки, а зроблені відповідачем висновки в акті перевірки про нікчемність укладених з контрагентом договорів є необгрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тіса-агро» зареєстроване як юридична особа 22.03.1999р., ідентифікаційний код 30344168.
Посадовими особами Кам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Тіса-агро» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ФасадРем - Сервіс» за період з 01.06.2011р. по 01.06.2013р., про що складено акт перевірки від 20.01.2014 року № 5/23-16-22-30344168.
У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 178173 грн., в тому числі за вересень 2011р. – 9605 грн., жовтень 2011р. – 24827,83 грн., за листопад 2011р. – 116873,67 грн., за грудень 2011р. – 26866,67 грн., за рахунок проведених взаємовідносинах з ТОВ «ФасадРем - Сервіс».
За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Кам’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість – 178173грн. основного платежу та 44543,25 грн. штрафних санкцій, а всього – 222716,25 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями – рішеннями відповідача ТОВ «Компанія «Тіса-агро» оскаржило їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Черкаській області, звернувшись 07.02.2014р. зі скаргою № 1-юр. Рішенням ГУ Міндоходів у Черкаській області № 7582/23-00-10-0210 від 07.04.2014 року податкове повідомлення-рішення Кам’янської ОДПІ № НОМЕР_1 від 30.01.2014р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Після чого, не погоджуючись з податковим повідомленням – рішенням відповідача та рішенням ГУ Міндоходів у Черкаській області, ТОВ «Компанія «Тіса-агро» оскаржило їх в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, звернувшись 16.04.2014р. зі скаргою. Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 7800/6/9999-10-0115 від 30.04.2014 року податкове повідомлення-рішення Кам’янської ОДПІ № НОМЕР_1 від 30.01.2014р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Судом встановлено, що грошові зобов’язання нараховані ТОВ «Компанія «Тіса-агро», є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом – ТОВ «ФасадРем - Сервіс».
Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесеному на його підставі податковому повідомленню-рішенню на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Суд бере до уваги та погоджується з доводами позивача з приводу укладання договорів в усній формі, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме:
- актами здачі-прийомки виконаних робіт: № 11 від 22.09.2011р. щодо поточного ремонту складських приміщень на суму з ПДВ 57630 грн.; № 12 від 28.10.2011р. щодо поточного ремонту складських приміщень на суму з ПДВ 148966,98 грн.; № ФС-1045 від 11.11.2011р. щодо надання послуг по реконструкції сушарок на суму з ПДВ 347620 грн.; № ФС-1184 від 30.11.2011р. щодо надання послуг по реконструкції сушарок на суму з ПДВ 353622 грн.; № ФС-1335 від 26.12.2011р. щодо надання послуг по реконструкції сушарок на суму з ПДВ 161200 грн. та на підставі яких оформлені контрагентом ТОВ «ФасадРем - Сервіс» податкові накладні (а.с. 39-43).
Реальне виконання вказаних договорів підтверджується також і виписками по рахунку, які містять відомості про рух коштів на рахунку та факт оплати наданих послуг ТОВ «ФасадРем - Сервіс», внаслідок чого відбулася зміна майнового стану позивача, копії вказаних документів є в матеріалах справи.
У відповідності до ст.ст.205-206 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Окрім того, позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.
Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд з’ясував, що первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.
Доказів суду, щодо визнання господарських договорів укладених між контрагентами недійсними в судовому порядку не надані.
Щодо посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.10.2012р. № 842/22-10/31663124 ТОВ «ФасадРем - Сервіс» про відсутні трудових ресурсів, виробничих, транспортних та торгівельних обладнань, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а як наслідок і господарських відносин між ТОВ «ФасадРем - Сервіс» та TOB «Компанія «Тіса - агро», які не мали реального характеру та були оформлені лише з метою мінімізації податкових зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 47 Податковою кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податковою законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
В Акті перевірки доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентом та сплати ними податків не наведено.
У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність а ні за несплату податків продавцем, а ні за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.
Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податковою обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К / 9991/38114/12.
Щодо відсутності у контрагентів позивача фінансово-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.
Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.
Суд звертає увагу, що неприпустимість притягнення до відповідальності особи, у випадку неправомірних дій іншої особи підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі “Булвес”АД проти Болгарії” Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: “…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.ст. 1, 9 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (далі– Кодекс №2755-VI).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу №2755-VI зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Крім того, податковий орган посилається на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2013р. по справі 758/7888/13-к, згідно якої керівника ТОВ «ФасадРем - Сервіс» ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та закрито провадження у зв’язку із закінченням строку давності.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Проте суд наголошує, що як в акті перевірки так і в матеріалах справи відсутнє посилання на вирок у кримінальній справі, який би набрав законної сили та встановлював би факт співучасті посадових осіб TOB «ФасадРем - Сервіс» у протиправній діяльності посадових осіб TOB «Компанія «Тіса-агро», а тому посилання відповідача на ухвалу суду про закриття провадження є безпідставним. Також суд звертає увагу, що з даної ухвали не вбачається оскільки остання містить досить скутий обсяг інформаці, порушень вчинених ст. 205 КК України зокрема і директорм від імені семе TOB «ФасадРем - Сервіс» здійснення фіктивного підприємництва та взаємопов'язаність від вчинених дій і наслідками для TOB «Компанія «Тіса-агро».
З викладеного необхідно зробити висновок, що порушення чи помилки, допущені одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К/9991/38114/12.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому податковий орган безпідставно покладає відповідальність на особу, яка жодних порушень не вчинила.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 – 163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Камянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.01.2014р. № НОМЕР_1.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тіса-агро» 445 (чотириста сорок п’ять) грн. 44 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.В. Мишенко
Повний текст постанови виготовлено 23.06.2014р.
Суд | Черкаський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2014 |
Оприлюднено | 15.09.2015 |
Номер документу | 39421385 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Черкаський окружний адміністративний суд
В.В. Мишенко
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні