Постанова

від 17.06.2014 по справі 826/5641/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 червня 2014 року                      № 826/5641/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000872204 від 11.11.2013, №0000882204 від 11.11.2013 та №0000902204 від 11.11.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-М" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000872204 від 11.11.2013, №0000882204 від 11.11.2013 та №0000902204 від 11.11.2013. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за грудень 2012 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок відповідача про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" не спричиняють реального настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські  відносини з ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за договором № 486 від 01.12.2012, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за яким було поставлено торгівельне обладнання, яке відноситься до шостої групи основних засобів та на даний час є в наявності та зберігається на складі, що підтверджується відповідними первинними документами. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні висновкам викладеним в акті № 1032/26-53-22-04-21/33123786 від 21.10.2013. Крім того, представник відповідача посилався на той факт, що позивачем ні до перевірки, ні суду не надано жодного документу стосовно того, яким чином здійснювалось замовлення товару та визначались його кількість та асортимент, а також документів щодо транспортування товару, технічних паспортів та сертифікатів якості на товар. Представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У судовому засіданні 29.05.2014 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , - В С Т А Н О В И В: В період з 08.10.2013 по 14.10.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у            м. Києві відповідно до наказу № 654 від 02.10.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-М" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за грудень 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 1032/26-53-22-04-21/33123786 від 21.10.2013, яким встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено завищене  від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 104189 грн. та заниження податку на прибуток до сплати за перевіряємий період на 254962 грн., та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження до сплати податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 263659 грн. До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного. В ході проведення перевірки ТОВ „ТЕРРА М " згідно наданих до перевірки документів встановлено, що правові відносини між ТОВ „ТЕРРА М " та ТОВ «ТК «ВІВАТ» за грудень 2012 року здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 486 від 01.12.2012 з продажу товару (торгівельне обладнання: касовий бокс, корзини, полички, візки і т.п.). На сторінках 5-6 акту  № 1032/26-53-22-04-21/33123786 від 21.10.2013 зазначено наступне: "Згідно акту у Бабушкінському районі Головного Управління Міндоходів у м. Дніпропетровська № 347/153/37006594 від 12.06.2013 «про неможливість проведена зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЄ «ВІВАТ» (код за ЄДРПОУ 37006594) (скорочена назва ТОВ „ТК «ВІВАТ» ) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків» за період грудень 2012р встановлено: "... у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій ТОВ „ТК «ВІВАТ » відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток по операціях придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за грудень 2012 року.". Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) продавцями за грудень 2012 року підприємству - покупцеві ТОВ «ТК «ВІВАТ» в розумінні ст.22 Податкового Кодексу України. Згідно висновку акту перевірки ТОВ «ТК «ВІВАТ» : « ...перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме не встановлено ділової мети здійснення платником тих чи інших господарських операцій, та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання за грудень 2012 року.» За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «ТК «ВІВАТ» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання покупцями та постачальниками, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Враховуючи вищезазначене, у ТОВ „ТЕРРА М " відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ТК «ВІВАТ» за перевіряємий період." З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між ТОВ "ТЕРРА М" та ТОВ "ТК "ВІВАТ". 31.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві були подані заперечення на акт  № 1032/26-53-22-04-21/33123786 від 21.10.2013, за результатами розгляду яких листом № 9412/10/26-53-22-04-11 від 06.11.2013 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін, а заперечення без задоволення. 11.11.2013 на підставі акту № 1032/26-53-22-04-21/33123786 від 21.10.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення №0000872204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 395 489,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 131830,00 грн., №0000882204 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 382 443,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 127481,00 грн. та №0000902204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012 року на 104189,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Головного управління Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0000872204 від 11.11.2013, №0000882204 від 11.11.2013 та №0000902204 від 11.11.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 665/10/26-15-10-06-15 від 25.01.2014 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін. Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-М" до Міністерства доходів та зборів України була подана скарга на податкові повідомлення  - рішення №0000872204 від 11.11.2013, №0000882204 від 11.11.2013 та №0000902204 від 11.11.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 4949/6/99-99-10-01-15 від 20.03.2014 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін. Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-М" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0000872204 від 11.11.2013, №0000882204 від 11.11.2013 та №0000902204 від 11.11.2013 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін. Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України  визначені як об'єкт оподаткування. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового  кодексу  України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів,  витрат та  інших  показників,  пов'язаних  з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на  підставі  первинних  документів,   регістрів   бухгалтерського обліку,  фінансової  звітності,  інших  документів,  пов'язаних  з обчисленням і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків   забороняється   формування    показників податкової  звітності,  митних декларацій на підставі даних,  не підтверджених документами,  що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 1 Закону  України "Про  бухгалтерський  облік  та фінансову звітність в Україні" визначено,  що первинний документ  -  це  документ,  який містить  відомості  про  господарську  операцію  та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які  документи  (у тому числі договори,  накладні, рахунки  тощо)  мають  силу  первинних  документів  лише  в   разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не  було, відповідні  документи  не  можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового  обліку  навіть за  наявності  всіх формальних  реквізитів  таких  документів,  що  передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті  первинні  документи,  які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про  бухгалтерський  облік  та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія  або  подія,  яка  викликає зміни  в  структурі  активів  та  зобов'язань,  власному  капіталі підприємства. Таким чином,  визначальною  ознакою  господарської операції є те,  що вона повинна  спричиняти  реальні  зміни  майнового  стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану  платника  податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України. Пунктом  198.1 Податкового кодексу  України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу  України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198  Податкового кодексу  України  податковий кредит звітного періоду визначається  виходячи   з   договірної   (контрактної)  вартості товарів/послуг,  але  не  вище  рівня  звичайних  цін,  визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу,  та складається з  сум  податків,  нарахованих  (сплачених)  платником  податку за ставкою, встановленою  пунктом  193.1  статті  193  цього  Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у  тому  числі  при  їх імпорті)   та   послуг   з  метою  їх  подальшого  використання  в оподатковуваних  операціях  у   межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,   спорудженням)  основних   фондів основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  у   необоротні капітальні   активи), у тому числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого  використання  в  оподатковуваних  операціях  у   межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Отже, необхідною  умовою  для  віднесення  сплачених  у  ціні товарів  (послуг)  сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту  та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів  та  послуг  із  метою  їх  використання  в  господарській діяльності. Господарські операції для  визначення  податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично  здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що  відображають реальність таких операцій. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника   податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку  на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених,   але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України                     № 742/11/13-11 від 02.06.2011. Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для  цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом   придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Позивач у позовній заяві зазначає про те, що правовідносини між ним та ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за договором № 486 від 01.12.2012 мали реальний характер та за ними було поставлено торгівельне обладнання, яке відноситься до шостої групи основних засобів. На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Торгівельна компанія "Віват"  позивачем надано суду копії договору  № 486 від 01.12.2012, специфікації до нього, видаткових накладних, податкових накладних та акту приймання - передачі векселя від 28.12.2012.     Крім того, позивачем надано суду копії договорів оренди частини нежилого приміщення № 5/12 від 01.11.2012 та № 24/10 від 01.10.2010 реєстру накладних відвантаження торгового обладнання з ТОВ "Гарт - С" на ТОВ "ТК"Віват", видаткових накладних.    Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В наданій позивачем суду специфікації  містяться підписи скріплені відбитками печаток  позивача та  ТОВ "ТК"Віват", водночас не зазначено даних осіб, які вчинили відповідні підписи. Таким чином, з наданої позивачем суду специфікації до договору № 486 від 01.12.2012 є неможливим встановити осіб, які її затвердили та вона складена з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а отже не можу належним чином засвідчувати факт погодження сторонами кількості та якості товару, який мав бути поставлений за договором № 486 від 01.12.2012. Необґрунтованість посилань позивача на факт того, що відсутність товарно - транспортної документації зумовлюється тим, що його складські приміщення та складські приміщення контрагента ТОВ "ТК"Віват" від якого було отримано товар поставлений позивача знаходяться за однією адресою, не приймаються судом до уваги з  огляду на наступне. Надані позивачем суду видаткові накладні складні  ТОВ "ТК"Віват" та ТОВ "Гарт - С" в графах "Відвінтажив(ла)" та "Отримав(ла)" містяться підписи скріплені печатками підприємств, водночас відсутні дані щодо осіб, які відповідні підписи вчинили. Крім того, з зазначених накладних не вбачається можливим достовірно встановити факт того, що товар щодо поставки якого їх було складено був в подальшому поставлений позивачу. Таким чином позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту того, що товар отриманий ним від ТОВ "ТК"Віват" за договором № 486 від 01.12.2012  було поставлено останньому саме ТОВ "Гарт - С", а отже не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення транспортування товару отриманого, за твердження позивача, за вказаним  договором. Позивач посилаючись на те, що  обладнання придбане у  ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за договором № 486 від 01.12.2012 було придбане, як основні фонди, водночас не надав суду жодних доказів на підтвердження факту взяття відповідного обладнання на баланс та не заперечує той факт, що з моменту його поставки в грудні 2012 року до моменту розгляду справи судом тобто більш ніж півтора роки, вона перебуває на складі. При цьому доказів на підтвердження факту перебування обладнання отриманого, за твердженням позивача, ним від ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за договором № 486 від 01.12.2012 останнім суду надано не було. З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що обладнання у  ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за договором № 486 від 01.12.2012 було придбано позивачем для використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Крім того, відповідно до акту № 347/153/37006594 від 12.06.2013 операції ТОВ"ТК"ВІВАТ" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Позивачем доказів та обґрунтувань на спростування фактів встановлених у акті              перевірки суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання. Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З огляду на викладене, у суду відсутні підстав вважати необґрунтованими посилання позивача на те, що операції ТОВ"ТК"ВІВАТ" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином наявними в матеріалах справи документами належним чином не підтверджується факт отримання позивачем від ТОВ "Торгівельна компанія "Віват" за договором № 486 від 01.12.2012 обладнання з метою його використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а отже і не спростовано факт допущення позивачем порушення  пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного, суд керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову - відмовити. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                О.П. Огурцов