Ухвала

від 24.06.2014 по справі 918/644/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2014 р. Справа № 918/644/14

Господарський суд Рівненської області в складі судді Качура А.М. розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Пересувна механізована колона № 19" (м.Луцьк, вул.Підгаєцька, 3)

до відповідача Приватного підприємства "Надія С.О." (Рівненська обл., м.Здолбунів, вул. Шевченка, 194)

про стягнення 27 500 грн. 00 коп.

Представники:

від позивача : Шептицька Н.В. (довіреність від 28.05.2014 року)

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство "Пересувна механізована колона № 19" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Надія С.О." про стягнення 27 500,00 грн. основного боргу та 1 452,43 грн. пені, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач не виконав умови договору поставки щебеневої продукції № У-1/2013.

24.06.2014 року представником позивача подано до суду заяву, відповідно до змісту якої, Приватне підприємство "Пересувна механізована колона № 19" просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 500,00 грн. боргу - попередньої оплати за непоставлену продукцію. Вказана заява судом прийнята до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги з урахування заяви про відмову від позову в частині стягнення пені.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав, причин неявки суду не повідомив, поштове повідомлення з ухвалою суду про місце дату та час розгляду справи повернулось до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як зазначено в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство "Надія С.О." зареєстроване за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м.Здолбунів, вул. Шевченка, 194, куди і направлялись ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, керуючись статтею 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При винесенні рішення суд дослідив зокрема такі обставини.

12 лютого 2013 року між Приватним підприємством "Надія С.О." (надалі - постачальник відповідач) та Приватним підприємством "Пересувна механізована колона №19" (надалі - покупець, позивач) було укладено договір поставки щебеневої продукції №У-1/2013 (надалі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця щебеневу продукцію (надалі - продукція), а останній зобов'язується прийняти її та оплатити на умовах договору. Найменування, загальна кількість та вартість кожної партії продукції обумовлюється в заявках покупця та зазначається у залізничних та видаткових накладних (а.с. 9-10).

Як передбачено пунктом 4.5 договору, товар поставляється у випадку 100% передоплати, або за домовленістю сторін в інший спосіб.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 85 від 13.02.2013 року та № 158 від 13.03.2013 року позивач перерахував на рахунок відповідача 197 777,24 грн. в якості попередньої оплати за щебінь згідно рахунків.

В свою чергу відповідач поставив позивачу за умовами договору продукцію на загальну суму 164 783,47 грн., вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 11-14).

Таким чином відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 32 993,77 грн..

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою - претензією № 1 від 13.09.2013 року, в якій просив відповідача до 13 жовтня 2013 року включно перерахувати на рахунок ПП "Пересувна механізована колона № 19" 32 993,78 грн. попередньої оплати за недопоставлену продукцію.

Натомість відповідач 01 листопада 2013 року перерахував на рахунок позивача 5 493,78 грн. попередньої оплати за відсів. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 131 від 01.11.2013 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи відповідач в порушення умов договору недопоставив позивачу товар на загальну суму 27 499,99 грн., доказів виконання зобов'язання в повному обсязі відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач, керуючись статтею 693 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив до 13 жовтня 2013 року включно, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині поставки товару, просив повернути 32 993,78 грн. попередньої оплати.

Проте відповідач повернув лише 5 493,78 грн. Водночас, з факту часткового повернення відповідачем суми попередньої оплати, суд приходить до висновку про те, що відповідач погодився повернути позивачу грошові кошти отримані як попередню оплату товару.

Таким чином, станом на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість щодо повернення 27 499,99 грн. попередньої оплати, при цьому суд зазначає, що позивачем невірно розраховано суму боргу, так як з наявних в матеріалах справи доказів підтверджується борг в сумі 27 499,99 грн., відтак в частині заявлених до стягнення 0,01 грн. основного боргу слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи подану представником позивача заяву про відмову від позову в частині стягнення 1 452,43 грн. пені, суд, керуючись положенням пункту 4 статті 80 ГПК України, вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 1 452,43 грн. пені.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене вище, докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку що позов Приватного підприємства "Пересувна механізована колона №19" про стягнення з Приватного підприємства "Надія С.О. " 27 499,99 грн. основного боргу є законним, обґрунтованим, відповідачем не спростованим а відтак таким, що підлягає до задоволення, в частині позову про стягнення 0,01 грн. основного боргу позивачу слід відмовити, в частині стягнення 1 452,43 грн. пені провадження у справі слід припинити з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Надія С.О." (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 194, код ЄДРПОУ 36451848) на користь Приватного підприємства "Пересувна механізована колона № 19" (43020, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 03582994) 27 499,99 грн. попередньої оплати та 1827,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 0,01 грн. попередньої оплати в позові відмовити.

4. В частині стягнення 1 452,43 грн. пені провадження у справі припинити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

повне рішення складено 25.06.2014 року

Суддя Качур А.М.