Рішення

від 19.06.2014 по справі 910/6009/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6009/14 19.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів "Стироплен"

про стягнення 88 128,14 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Савченко С.І.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квот" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів "Стироплен" (далі -відповідач) про стягнення 87 570,51 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції і пені та 557,63 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт на підставі договору №09-12/13 про виконання робіт щодо виготовлення продукції з давальницької сировини від 09.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та невиконання ними вимог суду.

10.06.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнив заявлені до стягнення суми, а саме: розмір боргу з урахуванням індексу інфляції становить 85 484,85 грн., пеня складає 2 069,11 грн., 3% річних становлять 557,63 грн.

Суд прийняв подану заяву до розгляду, як таку, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, зокрема, враховуючи наступне.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.04.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів "Стироплен" є: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8.

Суд відзначає, що відповідачеві направлялися ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р., від 24.04.2014 р. та від 05.06.2014 р. на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами від 07.04.2014 р. та від 24.04.2014 р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання», щодо ухвали суду від 05.06.2014 р. - повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники відповідача були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів "Стироплен" укладено договір №09-12/13 на виконання робіт щодо виготовлення продукції з давальницької сировини, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався на власний ризик виконати роботи, щодо виготовлення продукції «Виріб пластиковий протибуксуючий «Тракон» арт. 5052.000.099 із сировини відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити виконані позивачем роботи.

Відповідно до п. 1.6. договору загальна вартість цього договору дорівнює загальній вартості робіт за усіма специфікаціями та орієнтовно становить 300 000,00 грн.

Згідно п. 5.2. договору відповідач здійснює оплату виконаних робіт у національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача з відстрочкою 15 календарних днів з дати отримання окремої партії продукції та оформлення акту виконаних робіт, з урахуванням п.п. 5.4. цього договору.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку прострочення відповідачем здійснення остаточного розрахунку за виконані роботи відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 3% вартості робіт за кожний розпочатий тиждень прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 84 806,40 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте відповідач виконані позивачем роботи на даний час не оплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 84 806,40 грн., що з урахуванням індексу інфляції становить 85 484,85 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 069,11 грн. - пені та 557,63 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договір №09-12/13 на виконання робіт щодо виготовлення продукції з давальницької сировини від 09.12.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень по актам здачі-прийняття робіт.

Відповідач за виконані роботи не розрахувався, доказів зворотного суду не надав, в результаті чого заборгував позивачеві 84 806,40 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.2 та п. 5.4 договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 84 806,40 грн. настав з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт та повинен бути виконаний до 06.02.2014.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №09-12/13 на виконання робіт щодо виготовлення продукції з давальницької сировини від 09.12.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 84 806,40 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 069,11 грн. - пені, 557,63 грн. - 3% річних та інфляційних втрат - 678,45 грн. за період з 06.01.2014 р. по 28.03.2014 р. та.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства, розрахунки проводилися на вірну суму заборгованості за відповідний період прострочення виконання грошового зобов'язання, з моменту виникнення такого прострочення, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квот" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів "Стироплен" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8, ідентифікаційний код - 35872115), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квот" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, ідентифікаційний код - 31093865) 85 484 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 85 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. - пені, 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 63 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.06.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.