Постанова

від 20.06.2014 по справі 760/7430/14-п

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №3-2548/14

у справі №760/7430/14-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., за участю прокурора Кучер Ю.М., представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Глущенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи, що надійшли з Київської міжрегіональної митниці, у відношенні громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, директора ТОВ "ВІВАТІМПОРТ" (ЄДРПОУ 38490763, 01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, оф. 1) зареєстрований: АДРЕСА_1 паспорт громадянина України: НОМЕР_2 виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області, 14.02.2007, ідентифікаційний код НОМЕР_1, по факту порушення митних правил передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

30.08.2013 в зоні діяльності Південної митниці з Туреччини на митну територію України у контейнері № ARKU8358516 на підставі товаросупровідних документів: коносаменту (Bill of Lading) № 13/08/300/05174-0008344 від 21.08.2013, інвойсу № EX-0030 від 22.08.2013 переміщено товар «рушники», вагою брутто 5406,73 кг., загальною вартістю 26203,10 дол. США.

Відповідно до товаросупровідних документів:

- продавцем є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія);

- відправником товарів є "EVLIYAOGLU TEKSTIL TASARIM INSAAT SAN. VE TIC.A.S." ( Ankara Asfalti Uzeri 20. Km Gurlek Denizli, Туреччина);

- одержувачем товарів є ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» (ЄДРПОУ 38490763, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 28).

Товари поставлені на виконання умов контракту № EX-08-05-13 від 08.05.2013, укладеного між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» (Великобританія) в на умовах поставки CIP Київ.

03.09.2013 товари, заявлені до митного оформлення в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів (митний пост «Західний») в режимі ІМ-40 за МД №100250000/2013/069212, оформлено та випущено у вільний обіг.

06.09.2013 відповідно до законодавства України з питань митної справи, зокрема ст. 567 Митного кодексу України Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з метою перевірки законності ввезення товарів на митну територію України до Департаменту митної справи Міндоходів ініційовано направлення запиту до митних органів Великобританії.

10.12.2013 Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з Департаменту митної справи Міндоходів листом № 26448/7/99-99-24-03-10-17 від 05.12.2013 вх. № 2185085/5 отримано відповідь митних органів Великобританії.

З відповіді митних органів Великобританії встановлено, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру.

До митного контролю, в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України подан інвойс № EX-0030 від 22.08.2013, відповідно до яких продавцем та відправником товарів є компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD».

Крім того, на інвойсі № EX-0030 від 22.08.2013, який також містить посилання на контракт EX-08-05-13 від 08.05.2013, проставлено печатку компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», яка, відповідно до відповіді митних органів Великобританії, на час видачі вищевказаних документів є ліквідованою.

Відповідно до статті 6 Закону України № 959-XII від 16.04.1991 «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

В контракті № EX-08-05-13 від 08.05.2013 в розділі «Определения» зазначено, що «Счет - фактура (инвойс) - является неотъемлемым документом к Контракту, в котором стороны согласовывают ассортимент, количество, цену за единицу, общую стоимость, условия поставки каждой партии Товара и имеет силу Приложения (Спецификации)».

Отже, на час поставки товарів, враховуючи ліквідацію компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD», контракт EX-08-05-13 від 08.05.2013 був фактично не дійсним, а інвойс № EX-0030 від 22.08.2013, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), виданий ліквідованою компанією (стороною зовнішньоекономічного контракту), яка не є здатною до укладання контракту.

В зв'язку з викладеним вище, митний орган вважає, що товар «рушники», загальною вартістю 26203,10 дол. США., або 209441,38 грн. згідно курсу Національного банку України на день переміщення (30.08.2013), були переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та продавця товарів, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до облікової картки ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» директором підприємства є ОСОБА_2.

Директор ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» гр. ОСОБА_2, за своїми посадовими обов'язками є керівником підприємства і відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства зобов'язаний надавати для митного контролю і оформлення документи з достовірною та правдивою інформацією.

Відповідно, директор ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_2 до поставки товарів в Україну, під час узгодження інвойсу № EX-0030 від 22.08.2013, який є невід'ємною частиною контракту та його Доповненням (специфікацією), повинен був пересвідчитись в правоздатності компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» (1F1, 25 Crighton Place, Edinburgh, EH7 4NY, United Kingdom, Великобританія).

Таким чином, митний орган вважає що, дії громадянина України ОСОБА_2 призвели до переміщення товарів загальною вартістю 209441,38 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що мають ознаки підробки, містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, з позицією якого погодився прокурор, вважають вказані обставини доведеними та просять притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, посилаючись на те, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів на підтвердження порушення митних правил з боку останнього.

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, в судовому засідання просила провадження по справі закрити.

Посилалася на те, що при укладенні контракту № EX-08-05-13 від 08 травня 2013 року від імені та в інтересах компанії «MAXIMUS BUSINESS LTD» діяв за дорученням представник компанії, довіреність якого була легалізована на території України у встановленому законом порядку.

Про ліквідацію зазначеної компанії ОСОБА_2 нічого відомо не було.

Посилалася на те, що протокол про порушення ОСОБА_2 митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, ґрунтується на припущеннях, доказів, які б підтверджували вину останнього в порушенні митних правил матеріали справи не містять.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи МК чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ст. 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату.

Пунктом 4 статті 266 МК України передбачено, що у разі самостійного декларування товарів відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

За диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.

Таким чином, основним безпосереднім об'єктом є встановлений порядок переміщення товарів та ТЗ через митний кордон України.

Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Необхідно враховувати, що підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності:

- недійсні документи, тобто документи, що втратили юридичну силу.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Між тим, Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття "декларування", яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об'єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб'єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МУ України.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» виступав Єрмолінський С.О., який працював на посаді уповноваженого на роботу з митницею ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» з червня 2013 року.

Також в матеріалах справи наявна облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до якої визначені конкретні особи, уповноважені на роботу з митницею, серед яких ОСОБА_2 не зазначений.

Таким чином, обов'язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару його власником було покладено на уповноважених осіб, а представником власника товару - директором ОСОБА_2 дії щодо декларування товару не здійснювалось, а відтак у нього відсутній умисел на подання митному органу документів, які містять неправдиві дані.

Отже, будь-яких дій ОСОБА_2, які б були спрямовані на приховування від митного контролю та утворювали об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, судом не встановлено.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 198 МК України органу доходів і зборів в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про попуск їх через митний кордон України.

Так, при перевезенні автомобільним транспортом документами, що містять відомості про товари, є: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. Також подається митна декларація і рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

Згідно з ч. 7 ст. 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими, відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

При цьому відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, в окремих графах 31 митної декларації «Вантажні місця та опис товарів: Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості» під номером 1 зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТ ЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).

Вказані вимоги закону при митному оформленні товару в режимі «Експорт» ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» виконані, оскільки в митній декларації за формою МД-3 зазначено достатньо відомостей, за допомогою яких можна ідентифікувати й класифікувати товар.

При цьому відомості, зазначені в митній декларації, відповідають положенням ст. 257 МК України і ніяким чином не вплинули на цілі справляння митних платежів, в тому числі визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Тобто, сума митних платежів сплачена в повному обсязі, з урахуванням вартості поданих на митне оформлення товарів та без сплати додаткових платежів.

З матеріалів справи також вбачається, що контракт № EX-08-05-13 був укладений між ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» та компанією «MAXIMUS BUSINESS LTD» 08 травня 2013 року, тобто до того, як останню було виключено з Реєстру.

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору.

Будь-яких доказів того, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» на момент укладення контракту була до цього нездатна ні у протоколі про порушення митних правил, ні у матеріалах справи не наведено.

В зв'язку з викладеним вище, лист митних органів Великобританії від 23 жовтня 2013 року про те, що компанія «MAXIMUS BUSINESS LTD» є ліквідованою та з 17 травня 2013 року виключена з реєстру не може вважатися належним та достатнім доказом того, що відомості про продавця та відправника товару, зазначені в товаросупровідних документах, є неправдивими, а така позиція представника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ґрунтується на припущеннях.

Разом з тим, ні прокурором, ні представником Київської міжрегіональної митниці Мінддоходів не заперечувалося та не було спростовано, що дані, зазначені в товаросупровідних документах, правдиві та відповідають дійсності.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_2 спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та подання ним органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо продавця та відправника, суд, виходячи з норми ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачить усі сумніви щодо доведеності вини особи на користь останнього.

Оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що директор ТОВ «ВІВАТІМПОРТ» ОСОБА_2 не подавав митному органу, як підставу для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо продавця та відправника чи одержувача товару, не подавав митному органу неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару та не вчиняв дій щодо переміщення зазначеного вантажу через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

З огляду на викладене, в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки порушення митних правил передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, встановлюючи, у відповідності до ст. 251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, у справі відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку , що провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 483 МК України підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 1,8, 245, 247, 251-252, 265, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 3, 75, 198, 257, 266, 458, 465, 467, 483, 487-488, 491, 495, 522, 527 Митного кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, прокурором або митним органом, який здійснював провадження у цій справі до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя :