Постанова

від 16.06.2014 по справі 816/1621/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1621/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Чубенка Д.В.,

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" /далі-позивач; ПАТ "Полтавакондитер"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області /далі - відповідач; ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04 квітня 2014 року № 0002132203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 49 143,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 12.03.2014 №1439/16-01-22-03/00382208, щодо нереальності господарських операцій із ТОВ "Київмолторг" та ТОВ ВКФ "Мікон", у зв'язку з чим позивачем було б порушено правила формування податкового кредиту. Пояснювали, що господарські операції між ПАТ "Полтавакондитер" та його контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність висновків вищевказаної перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Полтавакондитер" /ідентифікаційний код 00382208/ зареєстроване 09.09.1993 виконкомом Полтавської міської ради народних депутатів.

ПАТ "Полтавакондитер" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.04.1996 за № 287, станом на 21.02.2014 перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Фактичний вид діяльності ПАТ "Полтавакондитер" - кондитерська промисловість.

12.02.2014 ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області направлено на адресу позивача запит за вих. № 1908/10/16-01-22-03-26, яким ПАТ "Полтавакондитер" запропановано:

- переглянути задекларовані показники у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, березень 2013 року та самостійно зменшити податковий кредит, сформований по взаємовідносинах з ТОВ "Київмолторг" та ТОВ ВКФ "Мікон";

- проаналізувати показники декларацій з податку на прибуток за відповідний період та у разі включення до складу витрат операцій з придбання товарів /робіт, послуг/ по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами провести корегування витрат до зменшення.

У разі не проведення самостійного корегування податкового кредиту з ПДВ та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток ПАТ "Полтавакондитер" зобов'язано:

- надати всі первинні документи, згідно яких проходило придбання товарів /робіт, послуг/;

- надати пояснення щодо зберігання придбаного товару та зазначити як саме було використано придбані товари у господарській діяльності;

- у разі якщо товари реалізовано-надати всі первинні документи, згідно яких проходила реалізація даних товарів /а.с.20-21/.

20.02.2014 ПАТ "Полтавакондитер" за вих. № 0355 направило на виконання вимог вище зазначеного запиту відповідний пакет документів /а.с.22/.

В період з 28.02.2014 по 06.03.2014 працівниками ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Полтавакондитер"/код ЄДРПОУ 00382208/ з питання реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Київмолторг" /код ЄДРПОУ 32638193/ за жовтень 2011 року та з ТОВ ВКФ "Мікон" /код ЄДРПОУ 30173462/ за березень 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 12.03.2014 №1439/16-01-22-03/00382208, в якому відображено наступні порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на 49 143,00 грн та завищення суми від'ємного значення на 49 143,00 грн в т.ч. за:

- жовтень 2011 року на суму 49 000,00 грн;

- березень 2013 року на 143,00 грн /а.с.8-17/.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 0002132203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 49 143,00 грн (а.с. 18).

Позивач не погодився із вказаними податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 04.04.2014 № 0002132203, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 49 143,00 грн, суд виходив з наступного.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України закріплено, що: "Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу".

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Дана норма містить обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця .

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1 та 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, позивач (по тексту договору - Покупець) мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Мікон" (надалі - ТОВ ВКФ"Мікон", по тексту договору - Продавець) на підставі договору від 10 січня 2012 року № 1/01-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець приймати та сплачувати товар, в найменуванні, кількості і цін згідно рахунків-фактур які є невід'ємними частинами даного договору. Оплата товару проводиться покупцем на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання товару останнім. Оплата проводиться в безготівковій формі, на поточний рахунок Продавця. Товар поставляється на умовах СІР м. Полтави у відповідності до правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010, в термін 4 календарних дні з моменту подання заявки Покупцем. Місцем передачі товару є склад Продавця у м. Полтаві. Цей договір набирає чинності із моменту його підписання та діє до 31.12.2013 /а.с.72-74/.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту була податкова накладна, видана ТОВ ВКФ "Мікон", від 20.03.2013 № 50 на загальну суму 859,68 грн, у тому числі ПДВ - 143,28 грн /а.с. 26/.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: прибуткової накладної від 20.03.2013 № 1 644/1644 на суму 859,68 грн, у тому числі ПДВ - 143,28 грн; накладної від 20.03.2013 № 112ПФ на суму 859,68 грн, у тому числі ПДВ - 143,28 грн; аналітичної виписки за рахунком за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 /а.с.23-25/; платіжного доручення від 24.04.2013 № 1353 /а.с.107/; банківської виписки /а.с.41/; рахунку на оплату /а.с.42/; виписки за рахунками з вітчизняними постачальниками /а.с.43-45/.

Також, у період, що перевірявся позивач (по тексту договору - Покупець) мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київмолторг" (надалі - ТОВ "Київмолторг", по тексту договору - Постачальник) щодо виконання умов договору від 27.05.2009 № 27/05-09, відповідно до яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Вид товару, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість окремої партії товару визначаються Специфікацією, яка є Додатком та невід'ємною частиною цього договору. Поставка окремої партії товару здійснюється на протязі 7 календарних днів з моменту підписання Специфікації, на умовах DDU м. Полтава у відповідності до вимог Міжнародних Правил інтерпритації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року, якщо інше не визначено в Специфікації. Загальна сума Договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних в Специфікації та товарно-транспортних накладних, прийнятих Покупцем в період терміну дії даного договору. Оплата партії товару Покупцем здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання товару, якщо інше не передбачено в Специфікації, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором-до моменту їх повного виконання /а.с.75-77/.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту була наступна податкова накладна, видана ТОВ "Київмолторг": від 10.10.2011 №3 на загальну суму 294 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 49 000,00 грн (а.с. 32).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: платіжних доручень від 10.10.2011 № 12382, 12426 від 18.10.2011 № 12839, від 12.10.2011 № 12585, від 26.10.2011 № 13273, від 20.10.2011 №212 /а.с.108-112; 114/; банківської виписки /а.с.113/; лімітно-заборної картки /а.с.78-82/; видаткової накладної від 10.10.2011 № КМ -0000110 /а.с.28/; товарно-транспортної накладної № 110 від 10.10.2011 /а.с.30/; аналітично виписки за рахунком за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 /а.с.30-31/; банківської виписки /а.с.35-36/; рахунку-фактури від 15.07.2011 № КМ - 0000079 /а.с.37/; виписки за рахунками з вітчизняними постачальниками /а.с.38-40/.

В подальшому продукцію, придбану у спірних контрагентів, позивачем використано у власній господарській діяльності, що підтверджуються долученими копіями відповідних документів. Зокрема, підшипники, які було отримано позивачем від ТОВ "ВКФ "Мікон" використані під час ремонту обладнання позивача (ріжучої установки Conbar), що підтверджується актами на списання матеріальних цінностей, актом списання матеріалів на виконання ремонтів, списком основних засобів, лімітно-забірні картки (а.с. 81-82, 126-172). Молоко сухе знежирене, яке отримано позивачем від ТОВ "Київмолторг", використано під час виготовлення кондитерських виробів, для приготування яких згідно затвердженої позивачем рецептури та ДСТУ необхідне використання вказаного продукту, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи рецептури на виготовлення вказаної кондитерської продукції та відомості вироблення по складам за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, лімітно-забірні картки (а.с. 78-80, 173-200).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних його спірних контрагентів ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Окрім того, позивачем було повністю здійснено розрахунки із вищезазначеними контрагентами за отримані товари та послуги, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Надаючи оцінку посиланню ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області про отримання ним актів за результатами проведення перевірок спірних контрагентів, як на підставу для встановлення факту не підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами /а.с.80-102/, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Сукупність наданих позивачем документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів, укладених із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів та послуг, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість, а також використання таких товарів та послуг у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача, а саме на висновках актів по вищезазначеними спірними контрагентами.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на підставі отриманих Актів.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 0002132203, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 49 143,00 грн, підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 квітня 2014 року № 0002132203.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський