Рішення

від 24.06.2014 по справі 914/1298/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 р. Справа № 914/1298/14

За позовом : Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон», м. Львів

про стягнення 13 609,09 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від прокуратури: Лука Г.В. - посвідчення № 020328 від 06.09.2013р.;

Від позивача: Гуцій В.З. - представник за довіреністю № 2302-вих-566 від 10.02.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Франківського району м. Львова подано позов в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-ремонтної фірми «Бізон» про стягнення 13 609,09 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Ухвалою суду від 14.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 05.05.2014р.

Ухвалою суд від 11.06.2014р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Рух справи відображено у відповідних ухвала суду.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник прокуратури подав докази про відсутність примусового виконання рішення суду від 29.03.2011р у справі № 5015/519/11, в частині виселення відповідача з приміщень (лист від 18.06.2014р. №2561/09-29/с/10852).

В судовому засіданні 24.06.2014р. представник прокуратури подав письмові пояснення в яких зазначає, що у відповідача існує заборгованість з орендної плати в сумі 13 609,09 грн. за період 01.11.2010р. по 01.03.2014р. Крім цього зазначає, що рішення суду у справі № 5015/519/11 від 29.03.20111р., яким з відповідача стягнути орендну плату в сумі 4 177,83 грн. виконано відповідачем 07.11.20011р., в ході виконавчого провадження (докази в матеріалах справи) та 11.11.2011р. відповідачем сплачено 1 935,13 грн., що підтверджується банківськими виписками. Позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задоволити.

В судовому засіданні 24.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поданих письмових пояснень представником прокуратури. Подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення по справі, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач вкотре у судове засідання 26.06.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача від 05.02.2014 року №18098042 станом на 05.02.2014 року місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 68 (належним чином завірена копія Витягу з ЄДРЮО та ФОП у справі), поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За закінченням терміну зберігання» (докази в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

25.07.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельною фірмою «Бізон» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-6415-8 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець відповідно до наказів Управління комунальної власності від 30.07.2007 року №621-О та від 08.05.2008 року №389-О, договору оренди від 27.07.1198 року №7528 зобов'язувався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ЛКП «Старий квартал» (балансоутримувач) - приміщення, загальною площею 11,5 м 2 , а саме приміщення підвалу з індексами ХХІ відповідно до технічного паспорту ЛОБТІ від 28.07.1998 року № 25, загальною площею 11,5 м 2 (надалі - об'єкт оренди),

Згідно висновку оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затвердженого наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 26.06.2008 року №514-е вартість приміщення станом на 01.05.2008 року становить 20 554,00 грн.

Згідно до п. 2.1. договору об'єкт оренди буде використовуватись орендарем як побутові приміщення.

Так, згідно пунктів 3.1.-3.3. договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі об'єкта оренди складається Акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. У зв'язку із фактичним користуванням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Так, згідно пункту 4.1. договору термін оренди визначено з 25.07.2008 року по 25.07.2009 року.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що перебіг терміну дії договору та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Відповідно до пункту 4.5. договору договір може бути припинено за ініціативою орендаря тільки за згодою орендодавця. При бажанні орендаря достроково розірвати договір, він зобов'язаний попередити про це орендодавця не пізніше, як за два місяці до припинення договору, а також виконати всі умови договору. При цьому сплачена орендна плата орендареві не повертається.

Згідно пункту 5.1. договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає (20 554,00*0,12)/12*1,013*1,008=209,88 грн. без ПДВ за перший місяць оренди.

При цьому враховуються індекси інфляції за липень 2008 року.

Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на розмір орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або рішенням суду, господарського суду.

У відповідності до пункту 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше двадцятого числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що договір може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. у справі № 5015/519/11 за позовом прокурора Франківського району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики до ТзОВ Ремонтно -будівельна фірма «Бізон» Договір оренди №Ф-6415-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) було розірвано.

Дослідивши матеріалів справи №5015/519/11 судом встановлено, що рішенням суду від 29.03.2014р.у справі № 5015/519/11 розірвано Договір оренди №Ф-6415-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та стягнути орендну плату за період з листопада 2009р. по жовтень 2010р. в сумі 4 177,83 грн., яка відповідачем (боржником) плачена 07.11.2011р., що вбачається з постанови від 17.11.2011р. (ВП № 26915322) про закінчення виконавчого провадження та банківської виписки.

Відповідно до п.9.1. договору передбачено, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його доручення - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. договору (п. 9.3.договору).

Пунктами 9.4. та 9.5. договору встановлено, що при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

На момент розгляду справи в сумі сторонами не подано доказі підписання акту здачі - приймання об'єкту оренду.

Крім цього, відповідачем не подано доказів вжиття жодних дій щодо повернення орендованого приміщення.

Однак з матеріалів справи вбачається, що після розірвання Договору оренди №Ф-6415-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 25.07.2008р. (рішення суду у справі № 5015/519/11 від 29.03.2011р., яке набрало законної сили) відповідачем здійснювалась орендна плата за фактичне користування приміщенням (об'єктом оренди), що підтверджується довідкою про розмір заборгованості від 04.04.2014р. № 2302-вих-1238 та банківськими виписками, з чого вбачається, що відповідач 07.11.2011р. вніс орендну плату за фактичне користування майном (об'єктом оренди) в сумі 4 177,83 грн. та 11.11.2011р. в сумі 1 935,13 грн., що в сумі складає 6 112,96 грн., чим підтвердив фактичне користування об'єктом оренди.

Часткова оплата в сумі 6 112,96 грн. підтримується позивачем, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем належними та допустимими доказами.

Позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за фактичне користування майном, в розмірі 13 609,09 грн. яка виникла за період з листопада 2010р. по лютий 2014р., згідно виставлених рахунків-фактури (копії знаходяться в матеріалах справи).

Так, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за фактичне користування об'єктом оренди становить 13 609,09 грн., доказів її погашення станом на момент розгляду справи в суді прокурором і сторонами суду не заявлено та не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 36 -1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36 -1 вказаного Закону).

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Франківського району міста Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, на яке державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно пункту 7.2. Положення про оренду майна територіальної громади міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року №897 орендна плата за користування об'єктами оренди, які перебувають на балансі закладів, установ та організацій освіти, культури, медицини, сплачується орендарем на рахунок відповідного балансоутримувача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між позивачем та відповідачем з господарського Договору оренди №Ф-6415-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 25.07.2008р

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до абзацу 4 п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 року №12, зазначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умовам договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до п. 9.3. Договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його доручення - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. договору.

Відповідно до п.9.1. договору передбачено, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи в суді сторонами не подано доказі підписання акту здачі - приймання об'єкту оренду на підставі п.9.3. договору.

Крім цього, відповідачем не подано належних та допустимих доказів вжиття дій щодо повернення орендованого приміщення.

З врахуванням вище наведеного, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що заявлено позивачем орендна плата за фактичне користування майном в сумі 13 609,09 грн. за період з листопада 2010р. по лютий 2014р., документально та нормативно обґрунтована, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура Франківського району м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 1 827,00грн. стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно - ремонтна фірма «Бізон» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 68; ідентифікаційний код юридичної особи 03331237) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, площа Галицька, буд 15; ідентифікаційний код юридичної особи 25558625) 13609,09 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно - ремонтна фірма «Бізон» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 68; ідентифікаційний код юридичної особи 03331237) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.06.2014 року.

Суддя Коссак С.М.