Рішення

від 17.06.2014 по справі 910/5396/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И   17.06.2014                                                                                       Справа № 910/5396/14                      Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи          за позовомКомунального підприємства "Київпастранс" в особі автобусного парку №5 до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес Пошта" простягнення 19 873,98 грн. за участю представників: від позивачане з'явились від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес Пошта" заборгованості у розмірі 18 700,00 грн., 3% річних у розмірі 216,67 грн., пені у розмірі 938,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 18,40 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/5396/14. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 справу № 910/5396/14 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області. Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2014 суддею Сажневою М.В. прийнято справу № 910/5396/14 до свого провадження. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 16/з про надання послуг з перевезення пасажирів від 01.03.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих за період з серпня по вересень 2013 року послуг з перевезення, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про прийняття справи до провадження направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив. 17.06.2014 до господарського суду Донецької області від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області   В С Т А Н О В И В: 01.03.2013 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес Пошта" (замовник, відповідач) укладено договір № 16/з  про надання послуг з перевезення пасажирів (далі - Договір).   Відповідно до розділу 1 Договору виконавець зобов'язується надавати замовнику автотранспортні послуги з перевезення працівників замовника (далі – пасажири), а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця у повному обсязі відповідно до умов даного договору. Маршрути та графіки перевезень працівників замовника вказані у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 (п. 6.1 Договору). Сторони домовились, що вартість автотранспортних послуг з перевищення пасажирів за маршрутами за одну добу складає 700,00 грн. у тому числі ПДФ при двох годинах роботи та 60 кілометрах пробігу (п. 3.1 Договору). Відповідно до п. 3.2 Договору оплата автотранспортних послуг здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Згідно з п. 3.5 Договору по закінченню кожного календарного місяця виконавець складає та надає замовнику акт здачі-прийому наданих послуг в двох примірниках. Замовник за умови відсутності претензій до виконавця в триденний термін підписує акт та повертає один примірник виконавцю. Протягом серпня-вересня 2013 року відповідачем подавались позивачу замовлення на перевезення пасажирів автобусом. На виконання умов договору позивачем у серпні та вересні 2013 року було надано відповідачу транспортні послуги з перевезення пасажирів, що підтверджується актами виконаних робіт за серпень 2013 року на суму 14 700,00 грн., та за вересень 2013 року на суму 14 700,00 грн., а також замовленнями на перевезення пасажирів автобусом, на яких містяться відмітки диспетчера про вихід та повернення автобуса, а також підписи представника скріплені печаткою відповідача про здійснення перевезення. Позивачем виписано відповідачу рахунки № 329 від 30.08.2013 на суму 14 700,00 грн., № 369 від 30.09.2013 на суму 14 700,00 грн. на оплату послуг, наданих відповідно до поданих замовлень та актів виконаних робіт. Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 3.2 Договору оплата автотранспортних послуг здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Суд враховує, що акт виконаних робіт за вересень 2013 року не підписано замовником. При цьому, позивач на підтвердження направлення вказаного акту на адресу відповідача надав копію чеку поштової установи від 14.10.2013. Однак, достовірно встановити факт направлення на адресу відповідача саме акту виконаних робіт за вересень 2013 року можна лише з опису  вкладення до цінного листа від 24.03.2014, наданого позивачем при зверненні до суду з даним позовом в якості доказів направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, судом встановлено, що вказаний акт було направлено відповідачу 24.03.2014. Заперечень щодо змісту акту виконаних робіт за вересень 2013 року відповідачем позивачу не направлялось, іншого матеріали справи не містять та відповідачем не доведено. Тому суд приходить до висновку про відсутність у відповідача заперечень щодо відомостей, зазначених в акті, а отже відповідно до п. 3.5 Договору такі послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі без заперечень. Тому строк оплати за послуги, надані відповідно до вказаного акту, настав 04.04.2014 (з урахуванням поштового обігу). Крім того, в матеріалах справи мітяться замовлення відповідача на перевезення пасажирів в тому числі у вересні 2013 року, на виконання яких позивачем надавались послуги за актом виконаних робіт за вересень 2013 року. Таким чином, строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отримані протягом серпня-вересня 2013 року послуги з перевезення пасажирів настав. Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з перевезення пасажирів, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі замовленнями відповідача на перевезення пасажирів, на яких містяться відмітки диспетчера про вихід та повернення автобуса а також підписи представника скріплені печаткою відповідача про здійснення перевезення, актами виконаних робіт за серпень та вересень 2013 року. Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за надані згідно вищезазначених актів послуги здійснив частково у розмірі 11 000,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" №47/245-1001 від 11.06.2014. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 16/з від 01.03.2013 за отримані послуги відповідачем суду не надано. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги у розмірі 18 400,00 грн. підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення боргу у залишковій частині у розмірі 300,00 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності такої заборгованості. Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 938,91 грн., 3% річних у розмірі 216,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18,40 грн. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України. При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Суд відзначає, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Умовами договору № 16/з від 01.03.2013 не передбачена відповідальність замовника  у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг. Оскільки факту погодження нарахування пені на заборгованість, що виникла за договором № 16/з від 01.03.2013 позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не надано, вимоги про стягнення пені у розмірі 938,91 грн., нарахованої на заборгованість, що утворилась за  договором № 16/з від 01.03.2013, задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг встановлений судом та відповідачем не спростовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає його невірним у зв'язку з неправильним визначенням дати початку їх нарахування та наявністю арифметичних помилок. При цьому, здійснюючи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що акт виконаних робіт за серпень 2013 було підписано 30.08.2013 (останній робочий день серпня). Як вище встановлено судом, строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отримані за Договором послуги відповідно до акту виконаних робіт у вересні 2013 року настав 04.04.2014. У зв'язку з викладеним, нарахування 3% річних необхідно здійснювати починаючи з 05.04.2014. Однак, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати за актом наданих послуг за вересень 2014 року з 06.10.2013 по 31.01.2014. Оскільки суд обмежений періодом нарахування, визначеним позивачем, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати послуг, наданих у вересні 2013 року, задоволенню не підлягають. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведених обставин, в межах строку, визначеного позивачем, розмір 3% річних за прострочення оплати отриманих у серпні 2013 року послуг становить 44,70 грн. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства, розмір інфляційних втрат за прострочення оплати послуг, наданих у серпні 2013 року, є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду наполягав на заявлених вимогах у розмірі, зазначеному у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем. З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 3,70 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд           В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроекспрес пошта" (83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 94, ідентифікаційний код 36241574, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі автобусного парку № 5 (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 21, ідентифікаційний код 03114336) основний борг у розмірі 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 (три) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1 696 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складення повного рішення 23.06.2014.                      Суддя                                                                                                        М.В. Сажнева