Ухвала

від 19.06.2014 по справі 804/3168/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 рокусправа № 804/3168/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі № 804/3168/14 за позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області до Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області 27 лютого 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Самарської районної у місті Дніпропетровську, в якому просить суд застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Самарської районної у місті Дніпропетровськ ради, а саме заборонити експлуатацію: газового обладнання середньої шкоди №127, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ віл. Календарна, 20А.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами перевірки відповідача було виявлено порушення, які створюють загрозу життю та здоров'ю працюючих. При цьому вказує на необхідність застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до відповідача, оскільки статтею 39 Закону України Про охорону праці передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищення небезпеки; забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у відкритті провадження за позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області до Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про застосування заходів реагування відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки звернення органу державного нагляду з позовом про застосування заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства та розгляд судом такого позову можливо у разі, якщо така можливість прямо передбачена Законом. Однак, прийняття рішень про заборону експлуатації устаткування, транспорту, виконання робіт та інших засобів праці, якщо вони створюють загрозу життю працюючих віднесено саме до компетенції позивача. При цьому, норми Закону України Про охорону праці не наділяють позивача повноваженнями на необхідність звернення до суду з позовами про застосування заходів реагування у вигляді заборони експлуатації устаткування, транспорту, виконання робіт та інших засобів праці.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що абзацом 1 частини 5 статті 4 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. При цьому абзацом 2 частини 5 статті 4 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідно розпорядчого документу. Тобто чинним законодавством чітко розмежовано процедура повної або часткової зупинки виробництва, та вжиття інших заходів реагування, передбачених законом.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У пункті 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкта владних повноважень визначено як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Тобто, з адміністративним позовом до суду суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення до суду з вимогою про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду до Самарської районної у місті Дніпропетровськ ради, а саме заборонити експлуатацію газового обладнання середньої шкоди №127 стало виявлення посадовими особами позивача під час перевірки порушення, які створюють загрозу життю та здоров'ю працюючих.

У відповідності до вимог статті 39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищення небезпеки; забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Пунктом 2.26 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду, затвердженого наказом МНС від 11.08.2011р. № 826 передбачено право позивача заборонити виконання робіт, виробництва у разі виявлення під час перевірки, зокрема, порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; не проведення у встановленому порядку та в термін технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки.

Тобто, зазначеними нормами визначено, що саме до компетенції позивача віднесено прийняття рішень про заборону експлуатації устаткування, транспорту, виконання робіт та інших засобів праці, якщо вони створюють загрозу життю працюючих. При цьому, норми Закону України "Про охорону праці", які є спеціальними для врегулювання wих відносин, не наділяють позивача повноваженнями на необхідність звернення до суду з позовами про застосування заходів реагування у вигляді заборони експлуатації устаткування, транспорту, виконання робіт та інших засобів праці.

Посилання позивача в доводах апеляційної скарги, як на підставу для скасування судового рішення на абзац 2 частини 5 статті 4 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності яким визначено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідно розпорядчого документу, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки звертаючись з даним позовом позивач ставить питання про застосування судом заходів реагування, а не підтвердження обґрунтованості вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування.

Між тим, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції не врахував те, що статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зробив висновок про це, що даний спір не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не наділений повноваженнями на звернення до суду з даним позовом.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Викладене свідчить про те, що відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з позовами про застосування заходів реагування у вигляді заборони експлуатації устаткування, транспорту, виконання робіт та інших засобів праці не може бути підставою для відмови у відкритті провадження, а є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на вимоги частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Між тим, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі №804/3168/14, посилаючись при цьому як на підставу для відмови у відкритті провадження на пункт 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України не роз'яснив позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження за позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області до Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про застосування заходів реагування, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції у справі № 804/3168/14 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 199, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі № 804/3168/14 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко