Ухвала

від 05.06.2014 по справі 872/10292/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 05 червня 2014 рокусправа № 804/3103/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Чередниченко В.Є.                     суддів:                     Коршуна А.О.  Панченко О.М. за участю секретаря судового засідання:          Чепурко А.В.             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі №804/3103/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-                                                                        ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Металург-Південь» (далі - ТОВ «ПК «Металург-Південь») 27 лютого 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012 року №0000012204, №0000022204. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з ТОВ «Вісан» господарських операцій, викладені у акті №1337/224/32350660 від 12 липня 2012 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.09.2012 року №0000012204, №0000022204. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних  податкових повідомлень-рішень. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки. Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Вісан» за період березень, травень 2011 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №1337/224/32350660 від 12 липня 2012 року в якому зроблено висновок про: - не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ПК Металург Південь» по ланцюгу з постачальником ТОВ «Вісан» за період березень, травень 2011 року; - та наявність порушень пункту п.187.1. ст.187, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201. ст.201 Податкового Кодексу України, а саме підприємством у березні, травні 2011 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 695 327 грн., а саме: за березень на суму 333 050 грн.; за травень на суму 362 277 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23 декларації з ПДВ) у березні 2011 року на суму 213 384 грн., та завищення бюджетного відшкодуванню (рядок 3 Д3 декларації з ПДВ) у травні 2011 року на суму 321 312 грн. Згідно вказаного акта відповідач вважає, що об'єкти оподаткування по ланцюгу постачання від ТОВ «Вісан» до ТОВ «ПК «Металург-Південь» відсутні, оскільки обставини придбання та продажу товарів між  ТОВ «ПК «Металург-Південь» та  ТОВ «Вісан» не підтверджується. Крім того вказані операції «порушують ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.» На підставі акта перевірки відповідачем 24.09.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000012204 якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 213 384 грн. (а.с.90); та №0000022204 якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 321   312 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1  грн. (а.с. 91). Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення. За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав. Як вірно зазначено судом першої інстанції статтею 185 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) визначено, що об'єктом оподаткування є операція платника податків з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів у митному режимі експорту, або реекспорту; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (ст.187 ПК України). Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, (ст.198 ПКУ). Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Судом встановлено, що позивач (покупець) у межах своєї господарської діяльності 14.07.2010 року уклав договір № 14-07/01 з ТОВ «Вісан» (продавець)  (код ЄДРПОУ 32742814) про постачання вугілля антрацит марки А сорт АО фракції 25-50 мм.(т.1 а.с. 121-130) При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального виконання сторонами вказаного правочину за наявності доказів які підтверджують зазначені обставини, а саме це акти прийому - передачі від 31.03.2011 року, 31.05.2011 року, платіжні  доручення  №835 від 09.03.2011 року, №850 від 16.03.2011 року, №124 від 31.03.2011 року, №875 від 07.04.2011 року, №907 від 04.05.2011 року, №909 від 05.05.2011 року, №919 від 13.05.2011 року, №932 від 20.05.2011 року, №156 від 27.05.2011 року, №945 від 01.06.2011 року; видаткові накладні від 03.03.2011 року № 11, від 11.03.2011 року № 44, від 17.03.2011 року № 81, від 18.03.2011 року № 87, (т.1 а.с. 152,162, 172, 182). Обставини подальшого продажу придбаного вугілля та його транспортування  підтверджуються договором № 210/10 від 15.04.2010 року дублікатами накладних (т.1 а.с.131- 139,153-159, 163-169, 173-179, 183-190).   ТОВ «Вісан» виписано податкові накладні №11 від 03.03.2011 р. на суму 482 800 грн. (ПДВ - 80 466,67 грн.), №32 від 09.03.2011 р. на суму 17 200 грн. (ПДВ - 2 866,67 грн.), №41 від 11.03.2011 р. на суму 464 900 грн. (ПДВ -77483,33 грн.), №81 від 17.03.2011 р. на суму 480 100 грн. (ПДВ - 80 016,67 грн.) , №87 від 18.03.2011 р. на суму 553 300 грн. (ПДВ - 92 216,67 грн.), №10 від 04.05.2011 р. на суму 121 220      грн. (ПДВ - 20 203,33 грн.), №13 від 05.05.2011 р. на суму 600 тис.грн. (ПДВ - 100 тис.грн.), №62 від 12.05.2011 р. на суму 650 580 грн. (ПДВ - 108 430 грн.), №72 від 13.05.2011 р. на суму 349420 грн. (ПДВ - 58 236,67 грн.), №92 від 16.05.2011 р. на суму 277 180 грн. (ПДВ - 46 196,67 грн.), №202 від 27.05.2011 р. на суму 50 620 грн. (ПДВ - 8 436,67 грн.), №216 від 29.05.2011 р. на суму 124 640 грн. (ПДВ - 20 773,33 грн.). Таким чином суд першої інстанції вірно врахувавши положення зазначених норм законодавства, та дослідивши письмові докази по справі дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом за господарським договором № 14-07/01 від 14.07.2010 року, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до кінцевого покупця – відкритого акціонерного товариства «Косогорский металургический завод», оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства. Крім того в акті перевірки від 12.07.2012 року, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відображено, що в ході перевірки позивача було встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «ВІСАН» договір № 14-07/01 від 14.07.2010 року відповідно до статті  203, пункту 1,2 статті 215, статті 216, статті 228 ЦК України має ознаки нікчемності. Виходячи з вищевикладених обставин, відповідачем зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів від ТОВ «ВІСАН» до позивача у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України. Між тим судом першої інстанції з урахуванням положень статті 203, частин 2,3 статті 215, статті 228 ЦК України, вірно встановлено, що відповідач зробивши висновок про нікчемність правочину, не мав права керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача у вчиненні злочину. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно був сформований податковий кредит за березень 2011 року в сумі 389 052 грн., податкове зобов'язання в сумі 269 386 грн. і задекларовано різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у сумі 119 666 грн., за травень 2011 року сформований податковий кредит у сумі 344 153 грн. податкове зобов'язання в сумі 314 141 грн. і задекларовано різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у сумі 30 012 грн., що відображено в податкових деклараціях товариства з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджено документально. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення  без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -                                                               УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі №804/3103/13-а - без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Повний текст ухвали виготовлений 06 червня 2014 року.                                                                                                     Головуючий:                                                            В.Є. Чередниченко           Суддя:                                                            А.О. Коршун           Суддя:                                                            О.М. Панченко