Постанова

від 29.05.2014 по справі 826/5655/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/133

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2014 року 18:03 № 826/5655/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Гасові Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спільного українсько - бельгійсько - ізраїльського підприємства "Арго Трейдінг, ЛТД" (товариства з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0007922207, за участі представників сторін:

представник позивача Сидоренко Г.О.;

представник позивача Маковій І.В.;

представник відповідача Мірошниченко М.М.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько - бельгійсько - ізраїльське підприємство "Арго Трейдінг, ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - позивач, СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 № 0007922207 (далі - ППР № 0007922207).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5655/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/5655/14 і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) (ідентифікаційний код 14297647) зареєстровано 05.08.1993 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10741200000008376.

СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 191/2039 від 14.10.1998 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39130407 від 04.10.2006 позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 142976426592).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.31 Агентства нерухомості.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "НВЦ БУДАЛЬЯНС" (далі - ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС") відповідно до КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1084 від 23.10.2013, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 33542057) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, за результатами якої складено Акт від 28.11.2013 № 2058/22-07/14297647 (далі - Акт перевірки від 28.11.2013 № 2058/22-07/14297647).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0007922207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 634,00 грн. (за основним платежем - 74 907,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 727,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся за його скасуванням до суду.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності виконання ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, а також укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" в розмірі 74 907,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, яку отримав в порядку, не передбаченому ПК України.

У якості доказу було використано висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.10.2013 № 1733/26-55-22-07, згідно якого ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" має ознаки фіктивності, а саме: відсутність підприємства за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні наймані працівники та виробничі потужності.

Так, відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42 від ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" в перевіряємому періоді, а правочин, укладений СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) з вказаним контрагентом, не спричинив реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 1, арк. 162 - 164) ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" знаходиться за своїм місцезнаходженням. Відтак, сумнівною є неможливість провести зустрічну перевірку. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що сам факт відсутності підприємства за місцем реєстрації не може бути доказом фіктивності його фінансово-господарської діяльності. Цей факт може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, такого рішення суду відповідачем не надано.

Також не може бути підставою для відмови СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни з боку ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС", оскільки, як встановлено судом, дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи належним чином оформлені первинні документи, зокрема, податкові накладні.

Суд також критично ставиться до твердження відповідача про те, що фактично виконавцем вищевказаних ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42 було ТОВ "Альтаір Компані", оскільки відповідно до положень інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведена його безпосередня участь у зловживанні таких осіб.

Таким чином, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача, сформовано бездоказово. Висновок про невідповідність первинних документів про виконання ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42 зроблено безпідставно.

Відтак, суд вважає вищевказані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7319 від 16.09.2011, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договір, укладений між позивачем і його контрагентом, нереальною господарською операцією, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п. 1.1 ст. 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки від 28.11.2013 № 2058/22-07/14297647, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду нереальною господарською операцією.

Як вбачається з Акту перевірки від 28.11.2013 № 2058/22-07/14297647, у липні 2013 року СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" в розмірі 74 907,00 грн.

Судом встановлено, що між СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) (Замовник) та ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" (Підрядник) було укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт № 20/05/13 від 20.05.2013 з додатками до нього (Т. 1, арк. 79 - 85, 179 - 186), згідно умов якого Підрядник зобов'язувався виконати і здати в установлений термін ремонтні роботи за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, ремонт даху площею 910 м 2 , а Замовник зобов'язувався надати Підрядникові фронт робіт, передати передбачену цим Договором документацію, прийняти належно виконані роботи та оплатити їх згідно цього Договору.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов договору підряду на виконання ремонтних робіт № 20/05/13 від 20.05.2013 факт виконання ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42 ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" було оформлено та підтверджено платіжними дорученнями, реєстром отриманих податкових накладних, актами виконаних робіт на покрівлю, реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ліцензією ІДАБК у м. Києві, контрольною карткою та актом до неї, альбомом креслень, кошторисом витрат на покрівлю, матеріалами фотофіксації (Т. 1, арк. 86, 88, 90 - 110, 150, 159 - 161, 165 - 169, 187 - 225), ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 74 907,00 грн. (Т. 1, арк. 87, 89), що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних.

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" на момент здійснення правочину не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджений виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації отриманих ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій виконання ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, щодо яких була здійснена оплата у липні 2013 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху наданих ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеною вище угодою, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту надання ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Згідно ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, його посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певної угоди на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора СП "Арго Трейдінг, ЛТД" (ТОВ) на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС", фіктивності правочину, укладеного між цією юридичною особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати ремонтних робіт даху площею 910 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угоди, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "НВЦ БУДАЛЬЯНС" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства, не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочину.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0007922207, прийняте за результатами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0007922207 обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, і такою, що підлягає задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов спільного українсько - бельгійсько - ізраїльського підприємства "Арго Трейдінг, ЛТД" (товариства з обмеженою відповідальністю) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.12.2013 № 0007922207.

3. Стягнути судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) на користь спільного українсько - бельгійсько - ізраїльського підприємства "Арго Трейдінг, ЛТД" (товариства з обмеженою відповідальністю) (код ЄДРПОУ 14297647) із Державного бюджету України.

4. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 084,87 грн. (чотири тисячі вісімдесят чотири грн. 87 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова