Постанова

від 19.06.2014 по справі 826/8302/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року 13:13 № 826/8302/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М. розглянувши у адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014 року № 0000432204.

за участю:

представник позивача, Хмельницький Олексій Миколайович,

представник відповідача, Чиж Андрій Григорович,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ділі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014 року № 0000432204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 року відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 19.06.2014 року

В судовому засіданні 19.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечували проти переходу у письмове провадження.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладених в запереченнях та не заперечували проти переходу у письмове провадження

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд Ухвалою від 19.06.2014 року перейшла в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

На підставі наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2013 року №1243 та повідомлення про проведення перевірки №15302/10/26-54-22-04-19 від 12.12.2013р., виданих ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно зі ст.20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» (код ЄДРПОУ 36507125) при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Доар» (код ЄДРПОУ 37194473) за період 01.01.2011 по 31.01.2011.

Відповідно до Акту було встановлено порушення пунктів 198.6 ст. 198. пунктів 200.1. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 280250 грн.

На підставі Акту 21.01.2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432204.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до договору поставки б/н від 04 січня 2011 року укладеного між Покупцем - TOB «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» в особі директора Лєвєнцова Б.П., та Постачальником - TOB «ТД «Доар» в особі директора Бевза О.М., Постачальник зобов'язується передати у встановлені строки Покупцеві товар, маркований контрольними марками, а саме аудіо касети з записом, диски для лазерних систем зчитування (у форматі CD, DVD, VCD, МР-3 тощо), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість. На поліграфічній обкладинці кожного примірника товару повинна бути наклеєна контрольна марка України.

Поставка товару здійснювалась за адресою м. Київ вул. Марка Вовчка 12/14 окремими погодженими партіями за рахунок і транспортом Постачальника. Датою поставки кожної окремої партії товару є дата зазначена у видатковій накладній.

Сторони визначають, що ціни на товар погоджені Сторонами у видаткових накладних, які з боку Постачальника підписує директор або уповноважена особа, з боку Покупця - особа уповноважена довіреністю на отримання ТМЦ, така довіреність є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до договору б/н від 01.01.2011р., укладеного між TOB «Торговий дім «Доар» в особі директора Бевза О.М., (далі Виконавець) і TOB «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» в особі директора Лєвєнцова Б.П., далі Замовник, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання кур'єрської доставки рекламно-інформаційних матеріалів Замовника.

Виконавець зобов'язується виконати кур'єрську доставку рекламно-інофрмаційних матеріалів Замовника. Замовник надає матеріали для доставки не пізніше, ніж за один день до початку доставки.

Відповідно до договору б/н від 01.01.2011р., укладеного між TOB «Торговий дім «Доар» в особі директора Бевза О.М., далі Виконавець і TOB «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» в особі директора Лєвєнцова Б.П., далі Замовник, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання поліграфічних робіт з друку газети «Мега-Прес Торговий ряд» у відповідності до графіку друку, які є невід'ємною частиною договору. Поліграфічні матеріали здійснюється виконавцем в терміни, встановлені Графіком.

Відповідно до договору б/н від 01.01.2011р., укладеного між TOB «Торговий дім «Доар» в особі директора Бевза О.М., далі Виконавець і TOB «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» в особі директора Лєвєнцова Б.П., далі Замовник, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання розробки макету газети «Мега-Прес торговий ряд» у відповідності до наданих Замовником матеріалів та передати Замовнику розроблений макет у вигляді комп'ютерних файлів у форматі (*.psd,layers), 300 dpi., CMYK.

Відповідно до договору б/н від 04.01.2011р., укладеного між TOB «Торговий дім «Доар» в особі директора Бевза О.М., далі Виконавець і TOB «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» в особі директора Лєвєнцова Б.П., далі Замовник, Виконавець у порядку та на умовах визначених у цьому договорі та додатках до нього зобов'язується виконати роботу щодо кольороподілу; виготовлення фотоформ; виготовлення кольоропроб, а Замовник зобов'язується у порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та оплатити ці роботи.

На підтвердження вище зазначених договорів позивачем надано копії Договорів поставки за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року; копії податкових накладних за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року; копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року; копія видаткових накладних за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П.198.6. ст.. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача ТОВ «ТД «ДОАР» на момент складання податкових накладних був зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ТД «ДОАР», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014 року № 0000432204.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.01.2014 року № 0000432204.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕГА-ПОЛІГРАФ Принт» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

повний текст виготовлено та підписано 23.06.2014 р.