Рішення

від 16.06.2014 по справі 916/1705/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1705/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 16 від 02.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1705/14:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОЗАМЕХ УКРАЇНА";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІО-Сервіс";

про стягнення 111077,7 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОЗАМЕХ УКРАЇНА" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІО-Сервіс" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення боргу по договору купівлі - продажу посилаючись на наступне.

04.10.2011 р. між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу № 29 (далі - Договір), за яким Позивач продає, а покупець купує котел АКО-200 з приставкою АПП-2 - 4 шт. на загальну суму 384000 грн. з ПДВ. Поставки товару здійснюється шляхом самовивозу.

По видатковій накладній № 175 від 06.12.2011 р. та довіреності до неї 12 ААГ № 005607 від 29.11.2011 р. відповідачем отримано товару на суму 384000 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 280 000 грн. Таким чином залишок боргу складає 104 000 грн.

На вказану суму боргу з підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3 % річних в сумі 7077.70 грн.

На підстав викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказані суми.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., на підставі укладеною між ним та адвокатом ОСОБА_1 02 вересня 2013р. угоди № 15.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення з посиланням на відсутність (вибуття) адресата у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно із абз. 1 ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами - вказаним договором, видатковою накладною. Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивача в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Таким чином, з боку відповідача було порушені як умови договору так і вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або закону та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Посилання позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами, та підлягаючими задоволенню у повному обсязі, але без задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу за таких підстав.

Позивачем у якості доказу оплати правової допомоги адвокату ОСОБА_1 не надано доказу перерахування їй суми в розмірі 5000 грн. Таким чином, ці вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗАМЕХ УКРАЇНА" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІО-Сервіс" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56, к. №1, код ЄДРПОУ 30484553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОЗАМЕХ УКРАЇНА" (65031, м. Одеса, вул. Боровського, 37, код ЄДРПОУ 35566415) суму боргу в розмірі 104000 (сто чотири тисячі) грн., 3% річних в сумі 7077 (сім тисяч сімдесят сім) грн. 70 коп. та судовий збір в сумі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одну) грн. 55 коп.

У задоволенні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІО-Сервіс" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56, к. №1, код ЄДРПОУ 30484553) витрат на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.