Рішення

від 23.06.2014 по справі 245/853/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 245/853/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4166/2014

Головуючий в 1 інстанції Сазонова М.Г.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М,

суддів: Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Баранчикові Є.В.,

за участю

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційними скаргами позивача Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» та відповідача ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 24 березня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

31 жовтня 2013 року позивач - Комунальне підприємство «Комсомольське міське домоуправління» звернулося до суду з позовними вимогами до відповідачів, які в березні 2014 року збільшив і зазначав, що відповідачі є мешканцями квартири АДРЕСА_1 який перебуває на балансі та обслуговуванні Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління», яке надає мешканцям послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Відповідачі мають особовий рахунок користувачів даних послуг №11-1929 і за період з серпня 2008 року по липень 2013 року послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачі не сплачували, через що виникла заборгованість в розмірі 2 557,10 грн. зі сплати комунальних послуг, яку просив стягнути з відповідачів, та стягнути понесені судові витрати, сплачені при зверненні до суду із заявами про видачу судових наказів на загальну суму 225,73 грн.

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 24 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» заборгованість з житлово-комунальних послуг в сумі 2 012,24 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 76,47 грн.

Зазначене судове рішення оскаржено позивачем Комунальним підприємством «Комсомольське міське домоуправління» та відповідачем ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі позивач Комунальне підприємство «Комсомольське міське домоуправління», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального закону, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що у суду були відсутні законні підстави для застосування строку позовної давності та необгрунтовано не стягнуті в повному обсязі понесені позивачем судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про збільшення тарифів на оплату послуг позивача, новий договір з ним не укладався, а тому він продовжує сплачувати послуги у розмірі, встановленому у 2008-2009 роках, оскільки його прохання про укладання договору за новими тарифами залишилося без відповіді.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити і відхилити апеляційну скаргу позивача.

Представник позивача та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року на суму 544,86 грн. перебувають поза межами трирічного строку, а тому застосував строк позовної давності та відмовив в задоволенні вимог про стягнення понесених судових витрат в сумі 225,73 грн. у зв'язку з їх недоведеністю.

Проте погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідачі мешкають в квартирі АДРЕСА_1 який перебуває на балансі та обслуговуванні Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління», яке надає мешканцям будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 01 червня 2007 укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, згідно з пунктом 3.2. якого, розмір щомісячної плати за утримання будинку складає 46,20 грн. Проте пунктом п.2.4.4. договору передбачено, що власник квартири має право отримувати комунальні послуги згідно з затвердженими міською радою розцінками та тарифами, а пунктом 3.3. договору передбачено, що розмір плати встановлюється та затверджується відповідними нормативними актами.

Згідно з п.2 ч. І ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

В обгрунтування підвищення тарифів за надані послуги у серпні 2008 року та у лютому 2011 року позивач надав рішення Комсомольської міської ради від 28 серпня 2008 року №172 та від 25 січня 2011року №12 згідно з якими підвищення тарифів відбувалось відповідно до розрахунку собівартості послуг з утримання будинків, погоджених управлінням житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно послався на те, що змінюючи ціни/тарифи на комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території Комсомольська міська рада не перевищувала своїх повноважень, а виконувала свої регулятивні функції.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що позивачем з ним договір на нові тарифи не укладався спростовуються дослідженим судом рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 13 червня 2013 року №245/97/13ц по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління», яке набуло чинності, де зазначено, що у виконавця житлово-комунальних послуг відсутній обов'язок переукладати договір з кожним конкретним споживачем при зміні тарифів на житлово-комунальні послуги, в тому числі витрати з утримання будинків і споруд та прибудинкових території. Суд не встановив порушень прав позивача підвищенням тарифів, оскільки рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів не оскаржувалося і не визнавалося недійсним в інший, встановлений законом спосіб. Про збільшення тарифів ОСОБА_1 був обізнаний, що вбачається з його власних пояснень. Ця обставина також об'єктивно підтверджується дослідженими доказами.

За таких обставин суд підставно визнав доведеним факт наявності заборгованості у відповідачів зі сплати за житлово-комунальні послуги перед позивачем.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про відсутність економічного обгрунтування наданих послуг перевірялись судом першої інстанції і суд підставно зазначив, що позивачем наданий суду письмовий доказ - розрахунок витрат з утримання житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого кожен рік сукупна оплата за утримання будинку є меншою, ніж фактичні витрати на це.

Суд правильно встановив, що за період з серпня 2008 року по лютий 2014 року послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачі сплачували не в повному обсязі, через що за цей період виникла заборгованість в розмірі 2 557,10 грн., яка обраховується з серпня 2008 року по січень 2011 року в розмірі недоплат по 20,18 грн. щомісяця; з лютого 2011 року по січень 2014 року в розмірі недоплат по 51,50 грн. щомісяця; за лютий 2014 року в розмірі недоплати 97,70 грн., що відповідачами не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України позовна давність встановлена строком у три роки, починається зі спливом строку виконання зобов'язання і підлягає застосуванню судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, в порушення вимог ст. 267 ч. 3 ЦК України суд першої інстанції застосував строк позовної давності до заборгованості за період з серпня 2008 року по жовтень 2010 року на суму 544,86 грн. при відсутності заяв відповідачів про застосування позовної давності та помилково зробив висновок про відсутність підстав переривання позовної давності, встановлених ст. 264 ЦК України, частиною 2 якої передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду неодноразово з заявами про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги в порядку наказного провадження і Старобешівським районним судом Донецької області видавались судові накази: від 26 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги в сумі 652,40 грн. та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 25,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.; від 23 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги в сумі 965,90 грн. та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 25,50 грн.; від 26 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги в сумі 1 527,10 грн. та суми судового збору в розмірі 107,30 грн.

Проте вказані судові накази за заявою ОСОБА_1 були скасовані судом з роз'ясненням стягувачеві права на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, та у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З урахуванням викладеного у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування позовної давності та стягнення суми заборгованості в межах трирічного строку.

Крім того, суд безпідставно відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат по сплаті судового збору, про які вказано у заяві про збільшення позовних вимог від 04 березня 2014 року. Позивач зазначив, що ці витрати понесені ним при зверненні до суду із заявами про видачу судових наказів і ці обставини підтверджені доданими до матеріалів справи ухвалами суду про видачу судових наказів та їх скасування.

Відповідно до ст. 99 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Так, відповідно до ухвали від 26 листопада 2010 року понесені судові витрати по сплаті судового збору складають 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.; відповідно до ухвали від 23 грудня 2011 року понесені судові витрати по сплаті судового збору - 25,50 грн.; відповідно до ухвали від 26 жовтня 2012 року понесені судові витрати по сплаті судового збору - 107,30 грн.; при подачі позову позивач оплатив платіжним дорученням від 16 липня 2013 року 114,71 грн. Таким чином, сума підтверджених понесених судових витрат складає 303,01 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачі, складає 2 557,10 грн., тому відшкодуванню підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 255,71 грн., тобто з кожного з відповідачі по 127,85 грн.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

З відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно сума заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за період з серпня 2008 року по лютий 2014 року в розмірі 2 557,10 грн. та понесені позивачем судові витрати в розмірі 255,71 грн., по 127,85 грн. з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» задовольнити частково.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 24 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Докучаєвськ Ольгинського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» (87250, Донецька область, Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 30, ЄДРПОУ 31288403) заборгованість за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за період з серпня 2008 року по лютий 2014 року в розмірі 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 10 копійок.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Комсомольське міське домоуправління» (87250 Донецька область, Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 30, ЄДРПОУ 31288403) понесені судові витрати з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Докучаєвськ Ольгинського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) по 127 (сто двадцять сім) гривень 85 копійок з кожного.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна