Постанова

від 29.04.2014 по справі 826/4361/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/95

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2014 року 12:43 № 826/4361/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АВЕРС" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2014 № 0000142207, за участі представників сторін:

представник позивача Ільюшин О.В.;

представник відповідача Катамай Г.М.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АВЕРС" (далі - позивач, ПП "АВЕРС") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2014 № 0000142207 (далі - ППР № 0000142207).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4361/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/4361/14 і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ПП "АВЕРС" (ідентифікаційний код 31113561) зареєстровано 17.08.2000 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10741070003011198. Дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 13.06.2008 (підстава - зміна місцезнаходження юридичної особи).

ПП "АВЕРС" взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 12657 від 05.09.2000 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100125859 від 03.07.2008 (форма № 2-ПДВ) позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 311135626145).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Основним видом діяльності контрагента позивача - приватного підприємства "Керамтех" (далі - ПП "Керамтех") відповідно до КВЕД є: 51.53.3 Оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням; 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 45.21.1 Будівництво будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1602/22-07 від 13.12.2013, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у період з 18.12.2013 по 19.12.2013 проведено виїзну документальну перевірку позивача щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ "Теренс Груп" (код ЄДРПОУ 37932081) за період з 01.09.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 23.12.2013 № 2477/22-07/31113561 (далі - Акт перевірки від 23.12.2013 № 2477/22-07/31113561).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Теренс Груп" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0000142207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31 283,00 грн. (за основним платежем - 25 026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 257,00 грн.).

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований позивачем податковий кредит, сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Теренс Груп" в розмірі 25 026,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в т.ч. за вересень - грудень 2012 року.

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся за його скасуванням до суду.

Висновки відповідача ґрунтуються на проведенні ТОВ "Теренс Груп" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконували свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мали реального товарного характеру.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач не мав жодних відносин з ТОВ "Теренс Груп" в періоді, що перевірявся. Натомість у період з 01.09.2012 по 31.12.2012 позивач мав відносини з ПП "Керамтех".

Судом встановлено, що 17.12.2013 позивачем було самостійно виявлено помилку та подано уточнення Додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень - грудень 2012 року "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (Т. 1, арк. 98 - 101).

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Враховуючи вищевказані норми ПК України, суд вважає доцільним зазначити, що оскільки уточнення було подано позивачем 17.12.2013, тобто до початку проведення перевірки (18.12.2013), вони є правомірними, а отже за період, що перевірявся - з 01.09.2012 по 31.12.2012, позивач не мав відносин з ТОВ "Теренс Груп".

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП "Керамтех" в перевіряємому періоді суд зазначає наступне.

Суд, керуючись частиною 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно п. 1.1 ст. 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки від 23.12.2013 № 2477/22-07/31113561, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду нереальною господарською операцією.

Документи по взаємовідносинах позивача з ПП "Керамтех" податковим органом не витребовувались у позивача, а докази наявності розбіжностей по базі даних АС "Податковий блок" відповідачем суду не надано.

Натомість, судом встановлено, що між ПП "АВЕРС" (Покупець) та ПП "Керамтех" (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 10/09 від 10.09.2012 з додатками № 1 - № 13 до нього (Т. 1, арк. 39 - 53), згідно умов якого Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця устаткування, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити устаткування на умовах цього Договору. Кількість, асортимент, номенклатура, найменування, технічні характеристики та ціна устаткування вказувалися у Специфікаціях (Додатках), які узгоджувалися та підписувалися сторонами і були невід'ємними частинами цього Договору.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 10/09 від 10.09.2012 факт поставки та передачі ПП "Керамтех" у власність позивача устаткування було оформлено та підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, договорами про відступлення права вимоги № 12/09 від 12.09.2012, № 09/10 від 09.10.2012, № 03/12 від 03.12.2012, повідомленнями про відступлення права вимоги (Т. 1, арк. 54 - 55, 57 - 58, 60 - 61, 63 - 64, 66 - 67, 69 - 70, 72 - 73, 75 - 76, 78 - 79, 81 - 82, 84 - 85, 87 - 88, 90 - 91, 93, 203 - 211), ПП "Керамтех" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 25 026,00 грн. (Т. 1, арк. 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92), що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних.

Отримане позивачем устаткування призначене було не для власних потреб позивача, а для подальшої реалізації замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ПП "АВЕРС". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманого позивачем від ПП "Керамтех" устаткування іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, банківськими виписками (Т. 1, арк. 162 - 202).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ПП "Керамтех" на момент здійснення правочину не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджений виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації отриманого устаткування, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки устаткування, щодо якої була здійснена оплата у вересні - грудні 2012 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху поставленого устаткування по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угод на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки устаткування, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ПП "Керамтех" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ПП "АВЕРС" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки від 23.12.2013 № 2477/22-07/31113561 доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставленого устаткування, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угоди, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ПП "Керамтех" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом .

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0000142207, прийняте за результатами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР № 0000142207 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного підприємства "АВЕРС" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 № 0000142207.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) на користь приватного підприємства "АВЕРС" (код ЄДРПОУ 31113561) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова