Постанова

від 30.04.2014 по справі 826/4648/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

30 квітня 2014 року 17:00 № 826/4648/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Ростимир»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013р. № 0007962208 та № 0007952208.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ростимир» - (далі позивач) звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва (далі - відповідач), в якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0007962208 та № 0007952208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 року відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2014 року.

В судовому засіданні 23.04.2014 виникла необхідність витребувати у державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві завірену належним чином копію висновку експерта № 438 від 03.06.2013 року, зобов'язати начальника державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві забезпечити надання суду до 30квітня 2014 року витребувану інформацію, викликати в якості свідка у справі № 826/4648/14: керівника TOB «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576) ОСОБА_2 (місце роботи: вул. Білоруська, ЗО, кв. 28, м. Київ, 04119).

В судовому засіданні 30.04.2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та не заперечував проти переходу у письмове провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд Ухвалою від 30.04.2014 року перейшов в письмове провадження у зв'язку з відсутністю відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ростимир» (код ЄДРПОУ 36556790), з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДМС Голд» (код ЄДРПОУ 34981576), за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р.

За результати проведеної перевірки складено акт від 04.12.2013 р. № 416/1-22-08-36556790 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Відповідно до Акту перевірки були встановлені порушення з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.20112 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями встановлено заниження позивачем об'єкта оподаткування прибутку підприємств у розмірі 59850,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток та п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.20112 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 57000,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 04.12.2013 р. № 416/1-22-08-36556790 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013р. № 0007962208 та № 0007952208.

Позивач не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та ТОВ «ДМС Голд» було укладено Договір транспортного експедирування № ДМС від 26 червня 2012 р.(п.2.1.). По кожному перевезенню обумовлювались конкретні умови шляхом спілкування по телефону, а в кінці календарного місяця підписувався додаток до договору, в яких відображались всі перевезення за поточний місяць з обов'язковим зазначенням маршрутів і вартості організації транспортно-експедиторських послуг по кожному маршруту.

На виконання даних договорів були оформлені первинні документи, а саме Договір транспортного експедирування № ДМС від 26 червня 2012 р.; Доповнення № 01 від 01 липня 2012р. до Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМЯ) у кількості 17 шт.; Доповнення № 02 від 01 липня 2012р. до Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМРч) у кількості 24 шт.; Доповнення № 01 від 01 серпня 2012 р. до Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМРч) у кількості 13 шт.; Доповнення № 02 від 01 серпня 2012 р. до Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМРч) у кількості 17 шт.; Доповнення № 01 від 01 вересня 2012 Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМРч) у кількості 12 шт.; Доповнення № 02 від 01 вересня 2012 Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМРч) у кількості 10 шт.; Доповнення № 01 від 01 листопада 2012 Договору. № ДМС 5 від 26 червня 2012 р. та міжнародні товарно-транспортні накладні (СМРч) у кількості 24 шт.;

Також, надані Рахунки-фактури: № 4140 від 30.11.2012 р.; № 69 від 27.06.2012 р.; № 75 від 29.06.2012 р. № 145 від 31.08. 2012 р.; № 121 від 28.08. 2012 р.; №498 від 1 жовтня 2012 р.; № 499 від 02 жовтня 2012 р.

Акти надання послуг: № 1607 від 30.11 2012 р.; № 1091 від 28.09.2012 р.; № 1090 від 28.09. 2012 р.; № 637 від 31.08. 2012 р.; №636. від 31.09. 2012 р.; № 1090 від 28.09. 2012 р № 55 від 31 липня 2012 р.; № 54 від 30 липня 2012 р.

Податкові накладні: № 253 від 31.08.2012 р.; № 252 від 30.08.2013 р.; № 183 від 28.09.2012 р. ; № 182 від 28.09.2012 р.; № 16 від 30.11.2012 р.; № 39 від 30.07.2012 р.; № 40 від 31.07.2012 р.

Копії банківських виписок: від 06.08.2012 р.; від 10.09.2012 р.; від 09.10.2012 р.; від 10.12.2012 р.

Оплата наданих транспортних послуг підтверджується доданими до позову копіями банківських виписок, із обов'язковим зазначенням в них інформації про надання банком таких послуг, сум операцій та заповнення обов'язкових реквізитів, що відповідають вимогам законодавства та є первинними документами та копією Договору банківського рахунку між ПП «Ростимир» та АКБ «Форум» від 15 лютого 2010 р.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентом підтверджується первинними документами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних контрагент був і є зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав і має свідоцтво платників такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена Приватним підприємством «Ростимир» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з контрагентам підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в матеріалах справи наявні, договори, податкові накладні, Акти надання послуг, Рахунки-фактури, Копії банківських виписок виписані на адресу позивача.

Судом було встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентом.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013р. № 0007962208 та № 0007952208.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Ростимир» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва від 17.12.2013р. № 0007962208 та № 0007952208.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судовий збір у розмірі 3506, 00 грн. (три тисячі п'ятсот шість грн.) на користь позивача Приватного підприємства «Ростимир» (ЄДРПОУ 36556790) шляхом їх безспірного списання із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова