Рішення

від 16.06.2014 по справі 905/822/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  905/822/14 16.06.14 За позовом Світлодарської міської лікарні №2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" про стягнення 5 526,33 грн.                 Суддя  Цюкало Ю.В.   Представники сторін: не з'явилися. СУТЬ СПОРУ: До Господарського суду Донецької області звернулась Світлодарська міська лікарня №2 з позовною заявою №58від 04.02.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" про стягнення 5 526,33 грн. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.02.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/822/14. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.04.2014 на підставі ст.17 Господарського процесуального кодексу України справу №905/822/14 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 суддею Цюкало Ю.В.  прийнято справу №905/822/14 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 19.05.2014. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.06.2014. В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України). Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресами позивача та відповідача, що зазначені у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З огляду на неявку позивача та відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті. Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, суд, - ВСТАНОВИВ: 03.01.2012 між Світлодарською міською лікарнею №2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» (далі за текстом – ТОВ «Весна») було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна (далі за текстом – Договір), що належить до комунальної власності, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 43,5 кв. м, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Світлодарськ, пр. Перемоги – 1, що перебуває на балансі Світлодарської міської лікарні №2. У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач не виконує умови, які передбачені Договором, а саме, не сплачує орендну плату та не відшкодовує витрати за надані комунальні послуги. Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, направляв на адресу відповідача листи з вимогою погасити існуючу заборгованість, однак, станом на час розгляду справи відповідач виконав взяті на себе обов'язки згідно з Договором. На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно Договору у сумі 4  974,47 грн., пеню у сумі 402,63 грн., 3% річних у сумі 149,23 грн., а також заборгованість по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги в розмірі 3  322,12 грн., пеню у сумі 268,89 грн. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.04.2014, 19.05.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Відповідно до ст. 626   Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 між Світлодарською міською лікарнею №2 (орендодавець) та ТОВ «Весна» (орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності. Пунктом 1.1. вказаного Договору визначено, що орендодавець передає, орендар приймає, в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 43,5 кв. м, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Світлодарськ, пр. Перемоги – 1, що перебуває на балансі Світлодарської міської лікарні №2. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). У відповідності до п.2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна. На виконання умов Договору 03.01.2012 між сторонами було укладено та підписано Акт приймання-передавання нежитлового приміщення, у відповідності до якого орендодавець передав, в орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 43,5 кв. м, що розташоване за адресою: м. Світлодарськ, пр.-т Перемоги 1, для розміщення аптечного пункту ТОВ «Весна». Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п.3.1. Договору орендна плата визначається згідно Методики розрахунку і порядку використання оплати за оренду майна комунальної власності, затвердженої рішенням Дебальцівської міської ради від 20.03.2007 №У/20-11 і становить, без ПДВ, за перший місяць оренди – січень 2012 року 360,00 грн., на місяць. Відповідно до п.3.2. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 3.5. Договору сторони дійшли згоди, що орендна плата перераховується до місцевого бюджету щомісяця не пізніше 20-го числа місяця. Згідно з п.5.2. Договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату. В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору, , в матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури: №8 за травень 2012 на суму 249,31 грн., №10 за червень 2012 на суму 360,36 грн., №12 за липень 2012 року на суму 369,36 грн., №14 за серпень 2012 на суму 361,80 грн., №16 за вересень 2012 на суму 361,80 грн., №18 за жовтень 2012 на суму 361,80 грн., №20 за листопад 2012 на суму 368,80 грн., №22 за грудень 2012 на суму 363,24 грн., №1 за січень 2013 на суму 362,16 грн., №3 за лютий на суму 362,16 грн., №5 за березень 2013 на суму 365,04 грн., №7 за квітень 2013 на суму 362,88 грн., №9 за травень 2013 на суму 362,88 грн., №11 за червень 2013 на суму 362,88 грн. Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав. Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію №09-01/18-130 від 19.11.2013 про стягнення боргу за несплату орендної плати. Однак, станом на час розгляду справи доказів сплати існуючої заборгованості до суду не надано. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по орендній платі не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати в сумі 4  974,47 грн.  підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наданий позивачем розрахунок 3% річних від суми заборгованості у розмірі 149,23 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності. За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності до п.3.6. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 402,63 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги, суд зазначає наступне. Як вже зазначалось, п. 5.10 Договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Так, на виконання умов Договору між Світлодарською міською лікарнею №2 (балансоутримувач) та ТОВ «Весна» ( орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача за надані комунальні послуги від 16.01.2012. Відповідно до п.1. вказаного Договору балансоутримувач забезпечує обслуговування і експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Світлодарськ, пр.-т Перемоги, буд. №1, загальною площею 43,5 кв. м, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт. У пункті 2 вказаного Договору зазначено, що орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату за комунальні послуги на рахунок балансоутримувача будівлі. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку не нижче облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки. В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору в матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури про надання комунальних послуг: №3 за лютий 2012 на суму 195,17 грн.. №5 за березень 2012 на суму 302,02 грн., №7 за квітень 2012 на суму 572,70 грн., №9 за травень 2012 на суму 99,28 грн., №11 за червень 2012 на суму 90,16 грн., №13 за липень 2012 на суму 10,03 грн., №15 за серпень 2012 на суму 89,37 грн., №17 за вересень 2012 на суму 78,72 грн., №19 за жовтень 2012 на суму 98,78 грн., №21 за листопад 2012 на суму 106,65 грн., №23 за грудень 2012 на суму 756,95 грн., №2 за січень 2013 на суму 339,25 грн., №4 за лютий 2013 року на суму 79,48 грн., №6 за березень 2013 на суму 200,04 грн., №8 за квітень 2013 на суму 111,79 грн., №10 за травень 2013 на суму 93,80 грн., №12 за червень 2013 на суму 97,93 грн. Позивач зазначає, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги не виконав, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав. Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги не провів, тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відшкодування витрат за надані комунальні послуги в сумі 3  322,12 грн.  підлягають задоволенню. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо відшкодування витрат за надані комунальні послуги. Як вже було зазначено вище, згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Враховуючи несвоєчасне внесення плати за Договором, підлягає стягненню з відповідача пеня за несплачену суми наданих послуг за кожний день прострочки, у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства України. Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 268,89 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором. Однак, відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань. Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість по орендній платі у сумі 4  974,47 грн., пеня у сумі 402,63 грн., 3% річних у сумі 149,23 грн.; заборгованість по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги в розмірі 3  322,12 грн., пеня у сумі 268,89 грн. Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1  827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Світлодарської міської лікарні №2 - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" (01039, м. Київ, Голосіївський район, вул. Іллі Еренбурга, буд. 3А, код ЄДРПОУ 24820535) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду , на користь Світлодарської міської лікарні №2 (84792, Донецька обл., м. Світлодарськ, просп. Перемоги 1, р/р 35420203039728 в УГКС в м. Дебальцеве в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 26320156) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по орендній платі у сумі 4  974,47 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні 47 копійок), пеню у сумі 402,63 грн. (чотириста дві гривні 63 копійки), 3% річних у сумі 149,23 грн. (сто сорок дев'ять гривень 23 копійки); заборгованість по відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги в розмірі 3  322,12 грн. (три тисячі триста двадцять дві гривні 12 копійок), пеня у сумі 268,89 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 89 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата підписання повного тексту рішення – 23.06.2014р. Суддя                                                                                                           Ю.В. Цюкало