Ухвала

від 18.06.2014 по справі 820/1694/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.Справа № 820/1694/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Шерстюка Р.В.

представника відповідача Полежаки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/1694/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд білдінг менеджмент", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.01.2014 року № 00000092201, № 00000112201, № 00000102201, № 00000082201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1248/20/34-22-01-05/37188798 від 27.12.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.14 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірка ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.09.2010 по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 29.09.2010 по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1248/20/34-22-01-05/37188798 від 27.12.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 151568 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво віднесено до складу податкового кредиту загальну суму 142249 грн.; несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за квітень 2011 року на суму 68,69 грн. по строку сплати 19.04.2011 року, фактично сплачено 22.08.2011 року; статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". (т. 1 а.с. 11-54)

На підставі висновку акту перевірки № 1248/20/34-22-01-05/37188798 від 27.12.2013 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 00000082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 151569 грн., з яких: основний платіж - 151568 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1 грн.; № 00000102201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 24900 грн.; № 00000112201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9567 грн.; № 00000092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 161075,50 грн., з яких: основний платіж - 123154 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 37921,5 грн. (т. 1 а.с. 7-10)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки, відповідають дійсності, податкові повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 00000092201, № 00000112201, № 00000102201, № 00000082201 відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Щодо висновків, викладених в акті перевірки, про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 151568 грн. та зайвого віднесення до складу податкового кредиту загальну суму 142249 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (був чинний до 01.01.2013 року), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Літос" (постачальник) укладено договір поставки цегли № 03/02 від 08.06.2011 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю партію цегли (в подальшому товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Згідно пункту 1.2 договору, ціна та кількість товару погоджується у попередній домовленості сторін і вказується у специфікаціях до цього договору, що підписуються обома сторонами, і є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 2.1 цього договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю товар на умовах, згідно домовленості в попередній заявці покупця. (т. 1 а.с. 131)

В підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано документи первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податкові та видаткові накладні, проте не надано специфікацій до договору, які, відповідно до пункту 1.2 договору є невід'ємною частиною цього договору.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" (дистриб'ютор) та ТОВ "Керамейя" (виробник) укладено договір № ДД-084 про співпрацю по реалізації продукції від 20.02.2011 року, відповідно до умов якого, предметом цього договору є забезпечення виробником дистриб'ютора продукцією власного виробництва (надалі - товар) для подальшої її реалізації останнім на умовах, визначених цим договором. Відповідно до підпункту 2.1.1 цього договору, до "10" числа поточного місяці дистриб'ютор повинен надати виробнику заявку щодо необхідного йому обсягу товару на наступний місяць засобами факсимільного зв'язку чи електронною поштою. (т. 1 а.с. 128-130)

В підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, проте не надано заявок до договору, які є обов'язковими відповідно до підпункту 2.1.1 договору.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Торговий дім "Інтеркерам" (постачальник) укладено договір поставки № 20/01-3 від 26.01.2012 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар Камені керамічні крупноформатні поризовані КЕРАТЕРМ-25,38-М100 разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору. Специфікація є єдиним документом, який визначає ціни на товари, що постачаються та є невід'ємним додатком до цього Договору. (т. 2 а.с. 175-176)

В підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, проте не надано специфікації до договору, які, відповідно до пункту 1.1 договору є невід'ємною частиною цього договору.

Також між ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" (торговець) та Навчально-виробничим підприємством інвалідів "Інвапром+" Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту "Вітаспорт" (постачальник) укладено договір № 27/10 від 27.10.2010 року, відповідно до умов якого, Компанія призначає ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" офіційним торговцем з реалізації будівельних матеріалів (далі товар), що постачаються Компанією. Торговець у відповідності до положень цього договору приймає на себе відповідальність за реалізацію товару на території, зазначеній у пункті 3.1 договору з дотриманням обмежень, що вводяться Компанією. (т. 1 а.с. 126, 127)

В підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" з ТОВ "Вінербергер", колегією суддів встановлено, що договір поставки між підприємствами не укладався, господарські відносини здійснювались на підставі рахунку-фактури, який позивачем до суду першої інстанції не надано.

В підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано до суду податкові та видаткові накладні.

Оплата за товари по зазначеним вище господарським відносинам ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" здійснена позивачем у безготівковій формі, шляхом списання коштів з розрахункових рахунків, що підтверджується наявним в матеріалах справи виписками з розрахункових рахунків позивача. (т. 2 а.с. 202-211, т. 3 а.с. 1-202)

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законодавче визначення поняття "первинний документ" закріплене положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду та наданими до суду матеріалами справи позивачем не доведено факт оформлення належним чином договорів із контрагентами, а саме: відсутні специфікації по договорам із ТОВ "Літос" та ТОВ "Торговий дім "Інтеркам", та відсутні заявки по договору з ТОВ "Керамейя", які відповідно до умов договорів, укладених із зазначеними контрагентами., є їх невід'ємними частинами.

Також, позивачем не надано до суду рахунків-фактур, в підтвердження господарських відносин із ТОВ "Вінербергер".

Крім того, колегія суддів зазначає, що права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568.

Згідно з пунктом 11.1 Правил (у редакції на час здійснення позивачем зазначених вище господарських відносин), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до пункту 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Правила оформлення документів на перевезення встановлені пунктом 11 Правил.

Так, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, суд зазначає, що навіть якщо перевезення здійснено не позивачем, а постачальником або іншим перевізником, один примірник товарно-транспортної накладної повинен бути йому переданий водієм (експедитором) як вантажоодержувачу.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки органу Міндоходів, з приводу того, що з огляду на характеристики товару, вказаного в перелічених документах за кількістю, вагою, об'ємами партій тощо, переміщення цих товарів в просторі потребує обов'язкового використання транспортних засобів.

При цьому жодних обґрунтованих пояснень щодо порядку отримання позивачем товарів, його представником під час судового розгляду адміністративної справи не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність, правомірність та обґрунтованість встановлених органом Міндоходів порушень ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 151568 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво віднесено до складу податкового кредиту загальну суму 142249 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320) (далі - Положення № 637).

Колегією суддів встановлено, що надходження та видача готівки в ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" обліковуються у касових книгах, які ведуться в електронній формі за допомогою комп'ютерного засобу відповідно до Положення № 637.

Згідно із звітом - рахунком "ОТП Банку" на корпоративну картку ТОВ "Трейд Білдінг Менеджмент" № НОМЕР_1 ОСОБА_3 зараховувались суми (зовнішнє поповнення), виключно на господарські потреби, однак, 14.12.2010 року списано (знято готівку в банкоматі) ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн., 15.12.2010 року списано 2200 грн., 04.03.2011 року списано 4980 грн., згідно з даними рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями", на погашення безвідсоткової фінансової допомоги керівнику. Таким чином, загальна сума не оприбуткованої готівки в касі підприємства складає 12180 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення № 637.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 637, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Згідно пункту 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 2.12 Положення № 637, встановлено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Під час судового розгляду позивачем не надано доказів подання директором підприємства до бухгалтерії документів, передбачених пунктом 2.12 Положення № 637.

Відповідно до Указу президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року № 436/95, з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами постановлено установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Також Указом установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок органу Міндоходів про порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення № 637 та нарахування штрафу в розмірі 60900 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки органу Міндоходів, викладені у акті перевірки № 1248/20/34-22-01-05/37188798 від 27.12.2013 року є обґрунтованими та законними, а отже і винесені на його підставі податкові повідомлення рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 08.11.12 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/1694/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2014 р.