Рішення

від 05.06.2014 по справі 910/5844/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5844/14 05.06.14

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус ойл" про стягнення 6 631 486,48 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кривошея Д.А. (дов. № 220/501/д від 29.10.2013 року) від відповідача не з'явився від прокуратури Пантюхов О.В. (посвідчення № 011863)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус ойл" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 172 246,40 грн. пені за порушення умов договору від 20.06.2013 року №286/1/13/13 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/5844/14, розгляд справи призначено на 13.05.2014 року.

Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 13.05.2014 року не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 13.05.2014 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду, оригінали для огляду та подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 13.05.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 05.06.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 22.05.2014 року Київський

прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6 631 486,48 грн., з яких, 4 621 945,12 грн. пені та 2 009 541,36 грн. 7% штрафу.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 22.05.2014 року.

У судовому засіданні 05.06.2014 року прокурор та представник позивача підтримали позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус ойл" 20.05.2014 року.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 62, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус ойл" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2013 року між Міністерством оборони України (замовник) в особі директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковника Нагорничевського О.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл" (постачальник) укладено договір № 286/1/13/13 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у 2013 році для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі (продукція) згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортимент, кількості, у строки і за цінами згідно Специфікації.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, в якому вказана Специфікація, постачальник зобов'язався поставити замовнику паливо дизельне підвищеної якості (Євро) клас І вид ІІ у строк до 25.12.2013 р. загальною кількістю 2 402,16 тонн загальною вартістю 28 707 733,73 грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, перелік яких міститься у пункті 4.2 Договору.

У пункті 5.1 Договору передбачено, що продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальна робіт та збереження у межах термінів установлених діючими технічними умовами.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що постачання продукції одержувачам замовника здійснюється постачальником виключно за номенклатурою, у кількості, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Договір вважається виконаним при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу (пункт 5.5 Договору).

В пункті 6.3 Договору встановлено обов'язки постачальника, серед яких зазначено: забезпечити постачання продукції, якість якої відповідає умовам Договору та у строки, встановлені Договором; надати продукцію для приймання одержувачу замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти продукцію на умовах цього Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем умов Договору в частині строків та обсягів поставки нафтопродуктів, що на думку позивача, є підставою для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл" штрафних санкцій, а саме, пені на загальну суму 4 621 945,12 грн., нарахованої за період з 25.12.2013 року по 05.06.2014 року та штрафу у розмірі 7% на загальну суму 2 009 541,36 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов Договору строк виконання останнього в частині поставки продукції в обсязі 2 402,16 тонн дизельного палива отримувачам замовника за вказаними у рознарядці (Додаток 2 до Договору) адресами до 25.12.2013 року.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл" взятих на себе згідно Договору зобов'язань по поставці дизельного палива до 25.12.2013 року не виконало.

В рамках розгляду справи № 910/7773/14 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл" про зобов'язання вчинити певні дії встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором в частині постачання на користь Міністерства оборони України палива дизельного підвищеної якості (Євро) клас І вид ІІ у строк до 25.12.2013 року загальною кількістю 2 402,16 тонн загальною вартістю 28 707 733,73 грн. та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл" передати Міністерству оборони України вищевказані нафтопродукти.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року (дата підписання повного тексту рішення - 21.05.2014 року) у справі № 910/7773/14 набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі № 910/7773/14 в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.

Зважаючи на вищенаведене, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 4 621 945,12 грн., нараховану за період з 25.12.2013 року по 05.06.2014 року та штраф у розмірі 7% на загальну суму 2 009 541,36 грн.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Таким чином, суд, встановивши факт порушення відповідачем строків постачання нафтопродуктів за Договором, приймаючи до уваги пункт 7.3.2. Договору, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, заявлених до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл", суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 621 945,12 грн., за період з 25.12.2013 року по 05.06.2014 року та штрафу у розмірі 7% на загальну суму 2 009 541,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки, позов у даній подано прокурором, який звільнений від сплати судового збору, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, відповідно частин 2, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Ойл" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 62, ідентифікаційний код 36520539) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 4 621 945 (чотири мільйони шістсот двадцять одну тисячу дев'ятсот сорок п'ять) грн. 12 коп. пені, та 2 009 541 (два мільйони дев'ять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 36 коп. 7% штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронус Ойл" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 62, ідентифікаційний код 36520539) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2014 року

Суддя С.В. Стасюк