Рішення

від 23.06.2014 по справі 910/11088/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11088/14 23.06.14 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Українського інституту національної пам'яті

про стягнення 15 004, 35 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Денисенко ОВ. за довіреністю від 31.12.2013

Від відповідача Березанська Л.Є. за довіреністю від 19.06.2014

В судовому засіданні 23.06.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.06.2014 Комунальне підприємства «Київжитлоспецексплуатація (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 155/23-06/02 від 02.06.2014 про стягнення з Українського інституту національної пам'яті (відповідач) заборгованості в розмірі 15 004, 35 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1866 від 01.01.2012 в частині здійснення передбачених договором платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/11088/14, розгляд справи призначено на 23.04.2014.

В судове засідання, призначене на 23.06.2014, представник позивача з'явився та з'явився представник позивача та підтримав заяву про збільшення позовних вимог.

Клопотання обґрунтовано тим, що позивач перерахував розмір штрафних санкцій на дату подання позовної заяви, а отже позовні вимоги підлягають збільшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 23.06.2014, представник відповідача з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд не стягувати штрафні санкції.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Українського інституту національної пам'яті (споживач) укладено договір № 1866 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Липська, 16 літ А.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є Договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В додатку № 2 до Договору сторонами встановлено порядок розрахунків за теплову енергію, що споживається відповідачем.

Пунктом 2 Додатку № 2 передбачено, що споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 сплату за вказаним в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильників) та розрахунку теплових витрат на абонентському уводі) за попередній місяць. Абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

Згідно з п. 3.5 Додатку № 2 крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт.

Пунктом 2.3.6 Договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем своїх зобов'язань за Договором належним чином виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з серпня 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 14 024, 35 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами існування заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 14 024, 35 грн не спростовано, доказів погашення відповідної заборгованості не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 14 024, 35 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 453,54 грн, 3% річних у розмірі 205,94 грн. та пеню у розмірі 1 013,21 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4 Додатку № 2 до Договору встановлено, що випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому Договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 453,54 грн., 3% річних у розмірі 205,94 грн. та пеню у розмірі 1 013,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Разом з тим, відповідач обґрунтовуючи тим, що він являється бюджетною установою, його фінансування є обмеженим, просив суд зменшити розмір пені.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені до 1 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в частково.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського інституту національної пам'яті (01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 16, ідентифікаційний код 37568550) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 14 024 (чотирнадцять тисяч двадцять чотири) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 205 (двісті п'ять) грн. 94 коп., пеню у розмірі 1 (одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.06.2014

Суддя М.О. Лиськов