Рішення

від 23.06.2014 по справі 914/1542/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2014 р. Справа № 914/1542/14

За позовом:Фермерського господарства Костіва Романа Пилиповича, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Поляни; до відповідача:Фермерського господарства «Фільварок-КЗ», Львівська обл., Мостиський р-н, с. Радохинці; про:стягнення заборгованості в розмірі 17 986,03 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

29.04.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фермерського господарства Костіва Романа Пилиповича (надалі - Позивач) до Фермерського господарства «Фільварок-КЗ» (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 17 986,03 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 15.05.2014р. В подальшому розгляд справи відкладався на 28.05.2014р. та 17.06.2014р., з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду. В судовому засіданні 17.06.2014р. оголошено перерву до 23.06.2014р.

Позивач та його представник в судове засідання 23.06.2014р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення.

В попередніх судових засіданнях зазначили, що 22.11.2012р. позивач відвантажив відповідачу пшеницю в кількості 9 684 кг. та картоплю в кількості 12 806 кг. на загальну суму 25 771 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товару. Оплачуючи поставку товару відповідач перерахував позивачу лише 10 000,00 грн. авансу, а залишок в сумі 15 771грн. залишився неоплаченим і станом на момент розгляду справи в суді. На неодноразові звернення позивача щодо оплати поставленої продукції, відповідач відмовляється від такої оплати, мотивуючи це тим, що поставлена продукція була отруєною внаслідок чого у відповідача відбувся падіж свиней в кількості 38 штук. На думку позивача та його представника, таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки якість проданої пшениці підтверджується свідоцтвом про кондиційність насіння за 2011 та 2012 роки, сертифікатом стандарту «Органік Стандарт» про те, що пшениця ФГ «Костів» відповідає стандарту Європейського союзу та Звітом про бактеріологічне дослідження від 11.03.2013р. №277/75.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення. Через канцелярію суду подав довідку від 23.06.2014р.

В попередніх судових засіданнях зазначив, що закуплена у позивача пшениця була призначена для відгодівлі органічних свиней, які після згодовування нею почали масово гинути в загальній кількості 38 голів віком - 4 місяці. Внаслідок продажу позивачем отруєної пшениці відповідачу було завдано збитків на суму 45 432,00 грн. Як зазначив представник відповідача, 26.12.2012 року комісією у складі завідуючого відділом по незаразних хворобах Мостиської лікарні держветмедицини ОСОБА_2., виконавчого директора відповідача Глимбоцької Г.М., ветлікаря відповідача Шагала В.В. та працівників тваринного цеху ОСОБА_5 і ОСОБА_6 складено Акт про те, що на основі проведеного обстеження умов утримання, годівлі, патолого-анатомічного розтину загиблих поросят було зроблено висновки про те, що причиною захворювання та загибелі поросят було пошкодження зерна токсичними видами грибків, що призвело до послаблення їхнього імунітету, захворювання шлунково-кишкового тракту та органів дихання та зупинки серцево-дихальних центрів. Одночасно відмітив, що Мостиською районною державною лабораторією ветеринарної медицини проведене дослідження трупа поросяти віком 2 міс., в результаті чого виявлено, що зерно пшениці вражене грибком «Aspergilius niger». Оскільки позивачем було поставлено неякісну пшеницю то згідно положень ст. 678 ЦК України, підстав для стягнення боргу немає, крім цього, підстави для стягнення з відповідача трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат також відсутні, так як між позивачем та відповідачем письмовий договір не укладався.

Допитаний в порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні ОСОБА_7 - ветеринарний лікар хімік-токсиколог Мостиської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, пояснив, що 14.12.2012р. до Мостиської районної державної лабораторії ветеринарної медицини від ФГ «Фільварок» (з метою постановки діагнозу на захворювання тварин) надійшов матеріал, а саме: труп поросяти віком 2 міс., проби комбікорму, проби зерна пшениці і ячменю. За результатами такого дослідження було встановлено, що на представленому для зразка зерна пшениці виявлено ріст грибка «Aspergilius niger», на зерні ячменю та комбікорму - ріст грибка «Mucor racemosus».

Також зазначив, що токсини - це результат життєдіяльності грибка. Причиною появи токсинів може бути сира, дощова погода, а для зерна, яке перебуває на складі чи в іншому приміщенні - недотримання належних умов його зберігання. Момент виникнення токсинів визначити неможливо, оскільки за результатами дослідження можна встановити лише наявність або відсутність токсинів у зерні. З метою запобігання виникнення токсині зерно, зокрема, пшениця повинно зберігатися при температурі повітря не більше +18 градусів по Цельсію та вологістю повітря не більше 70%. Грибок, а точніше результат його життєдіяльності - токсини поширюються дуже швидко, за 1-2 дні. Зерно, в якому містяться токсини - непридатне для споживання тваринами, проте після проварки пшениця є придатною до вживання. Токсини, які виділяє грибок «Aspergilius niger» є надзвичайно небезпечними, їх невелика кількість у спожитому твариною зерні викликає отруєння та призводить до смерті тварини, натомість токсини, які виділяє грибок «Mucor racemosus» є менш небезпечними, однак, якщо тварині протягом тривалого періоду часу згодовувати зерно, яке буде пошкоджено такими токсинами, це також призведе до смерті тварини. З приводу того, у зв'язку з чим загинуло порося, труп якого було представлено на дослідження, лікар не зміг відповісти, оскільки проводив лише дослідження проб комбікорму, пшениці та ячменю.

Допитаний в порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні ОСОБА_2 - завідувач відділення по незаразних хворобах Мостиської районної державної лікарні ветеринарної медицини, пояснив, що в грудні 2012р. на Фермерському господарстві «Фільварок -КЗ» почались масові захворювання свиней віком 2-4 місяця, які виникли після згодовування кормів. Під час лабораторного дослідження вищевказаних кормів виявилось, що дані корми уражені грибком.

Також зазначив, що труп поросяти досліджувався на місці його смерті, після чого був надісланий до лабораторії на подальше дослідження. Зразки кормів, які могли спричинити смерть свинок безпосередньо не досліджувались ОСОБА_2., вони були надіслані в лабораторію. Причиною гибелі свинок, як стверджує ОСОБА_2 є отруєні грибком корми, які згодовувались свинкам. До складу кормів, які згодовувались свинкам входить розмелене зерно пшениці. На питання суду про те, чи пшениця, яка згодовувалась свинкам та відбиралась на зразки, є пшеницею ФГ «Костіва Р.П.», завідувач відділення відповів, що вказана пшениця була завезена у фермерське господарство і конкретно ким, ОСОБА_2 невідомо. Також завідувач вказує на те, що грибок «Aspergilius niger» є більш токсичний, але від грибка «Mucor racemosus» свинки також могли отравитись. Під час розтину поросяти було виявлено що свинці було згодоване розмелене зерно. Вказане зерно можна зберігати у металевих бочках, якщо пшениця не пошкоджена. Для того, щоб зерно стало отруйним потрібна відповідна температура не менше +18 градусів по Цельсію та вологість повітря не більше 80%., окрім цього зерно пшениці може бути пошкоджене ще на стеблі, якщо йдуть довготривалі опади та погода є вологою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 року позивач поставив відповідачу пшеницю в кількості 9 684кг. на загальну суму 19 368 грн. та картоплю в кількості 12 806кг. на загальну суму 5 403 грн., а всього товару на суму 25 771,00 грн. Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем доводиться наявною в матеріалах справи Накладною №11/4 від 22.11.2012 року та Довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №71 від 22.11.2012 року, виданою Глимбоцькій Катерині Миколаївні (а.с.13-14) . Крім цього, вказаний факт не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Як встановлено судом, із суми поставленого товару відповідач оплатив 19.11.2012р. лише 10 000,00 гривень авансу, що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.21) . Матеріалами справи, зокрема розпискою Глимбоцької К.М. від 22.11.2012 року (а.с.20) та претензією позивача від 03.02.2014р. (а.с.22) , також підтверджується та жодною із сторін не заперечується той факт, що решту коштів в розмірі 15 771,00 грн. відповідач повинен був сплатити до 31.12.2012 року, однак вказаної оплати останній так і не здійснив.

В порядку досудового врегулювання спору, 19.02.2014р. позивач направив відповідачу претензію від 03.02.2014р. в котрій вимагав оплатити заборгованість на протязі 15-ти днів (а.с.22-23) . У відповіді на претензію №06/03 від 06.03.2014р. (а.с.24) відповідач відмовив в оплаті заборгованості, оскільки згідно документації, яка супроводжувала продані пшеницю та картоплю останні вирощені по органічній технології, є найвищої якості та були призначені для відгодівлі органічних свиней. Однак, після початку відгодівлі тварин закупленою пшеницею почався масовий падіж свиней в загальній кількості 38 голів через враження їх токсичними грибками зараженої пшениці, що спричинило для господарства відповідача збитки в розмірі 45 432,00 грн.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Як зазначив ВГС України в частині 1 Інформаційного листа від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім цього, в пункті 1 оглядового Листа ВГС України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Нормами статті 673 ЦК України визначено продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 674 ЦК України).

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначено в ст.678 ЦК України, за приписами якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначив про відсутність підстав для стягнення заборгованості, у зв'язку з тим, що позивачем було поставлено неякісну пшеницю та картоплю і відповідач, згідно положень ст. 678 ЦК України має право на зменшення ціни товару.

З таким твердженням представника суд не погоджується, враховуючи наступне.

За приписами ч.1 ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту .

Відтак позивач повинен відповідати за недоліки переданого товару лише у випадку, якщо відповідач в силу ст. 33 ГПК України доведе як сам факт невідповідності переданого товару вимогам щодо його якості, так і те, що ці недоліки виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту. Водночас суд зазначає, що протягом розгляду справи відповідачем не було доведено вказаних обставин.

Так, як вбачається з Накладної №11/4 від 22.11.2012 року представником відповідача прийнято товар без жодних застережень з приводу невідповідності вимогам щодо його якості.

У вказаній накладній міститься застереження наступного змісту: «Продукція органічна перехідного періоду. Див. сертифікат №12-0144-02 виданий 03.09.2012 року».

Представником позивача долучено до матеріалів справи Сертифікат Органік Стандарт №12-0144-02 від 03.09.2012р. з терміном дії до 03.12.2013р. (а.с.99) з якого вбачається, що ФГ «Костів Р.П.» проінспектований та сертифікований згідно стандарту з органічного виробництва та переробки для третіх країн, що рівнозначно стандарту Європейського Союзу. Сертифікована діяльність: виробництво органічної с.-г. продукції. Сертифікована продукція, зокрема, озима пшениця та картопля.

Також позивачем до матеріалів справи долучено Посвідчення про кондиційність насіння озимої пшениці врожаю 2012 року (а.с.26) з якого вбачається, що якість насіння відповідає нормам стандарту та СНиП.

Оскільки договір поставки укладено у спрощеній формі і сторонами не погоджено порядок прийняття продукції, то суд вважає, що порядок прийняття продукції за якістю регулюється Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.66р. № П-7 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 6, 14, 16, 19, 20, 22, 29 Інструкції, приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем. Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів (п. 29), а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника (п. 16).

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, відбір зразків з складанням відповідного акту (п.п. 26, 27), щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач повідомлявся про відбір проб пшениці, які давалися на експертизу, однак не з'явився, у зв'язку з чим йому були надіслані Акт від 26.12.2012р. та звіт про результати дослідження паталогічного матеріалу. Позивач та його представник заперечили факт їхнього повідомлення про відбір проб пшениці та зазначили, що відповідач повідомив їх вже про результати проведеного дослідження.

Суд зазначає, що не приймає до уваги доводи представника відповідача, оскільки ним не було доведено, в розумінні ст. 33 ГПК України, факт повідомлення позивача про відбір проб пшениці. Також представником відповідача не надано суду акту про відбір зразків, котрий за своїм змістом відповідав би вимогам п.п. 26, 27, 29 Інструкції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, і вказане не спростовано представником відповідача, що останній здійснив прийом пшениці та картоплі без дотримання жодної з вимог порядку приймання продукції, в т. ч. щодо обов'язку викликати представника позивача для участі у встановленні факту поставки продукції неналежної якості. Відбір зразків пшениці, які передаються на дослідження не робився, представник постачальника не викликався, та спільний з участю позивача акт за наслідками встановлених недоліків не складався. Судом встановлено, що лише в лютому 2013 року відповідач письмово повідомив позивача про факт поставки неякісної продукції, направивши останньому претензію про відшкодування збитків №5/03 від 10.02.2013р. (а.с.19) .

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012 року Мостиською районною державною лабораторією ветеринарної медицини проведене дослідження трупа поросяти віком 2 місяці, а також зразків пшениці, ячменю та комбікорму, про що складено Акт №1 від 26.12.2012р. (а.с.15) . За результатами такого дослідження було встановлено, що на представленому для зразка зерна пшениці виявлено ріст грибка «Aspergilius niger», на зерні ячменю та комбікорму - ріст грибка «Mucor racemosus».

Суд вважає Акт від 26.12.2012 року Мостиської районної державної лабораторії ветеринарної медицини неналежним доказом, котрий би підтверджував факт поставки позивачем неякісної продукції, оскільки з вказаного акту не можливо встановити, що пшениця та комбікорм із неї, які були об'єктом дослідження в лабораторії є тими, що постачалися позивачем. Як вже зазначалося, спільного з позивачем акту відбору зразків пшениці не складалося і позивач не повідомлявся про такий відбір. Натомість з наданої відповідачем довідки від 17.06.2014р. (а.с.94) вбачається, що станом на момент поставки позивачем продукції, у відповідача на складі знаходилася пшениця та ячмінь власного виробництва.

Суд також не бере до уваги і акт огляду трупів поросят від 26.12.2012 року (а.с.16-18) , як доказ поставки позивачем неякісної продукції, оскільки з вказаного акту не можливо встановити, що причиною смерті поросят слугувала поставлена позивачем пшениця.

Більше того, допитаний в порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні ОСОБА_7 - ветеринарний лікар хімік-токсиколог Мостиської районної державної лабораторії ветеринарної медицини пояснив, що причиною появи токсинів може бути сира, дощова погода, а для зерна, яке перебуває на складі чи в іншому приміщенні - недотримання належних умов його зберігання. Момент виникнення токсинів визначити неможливо, оскільки за результатами дослідження можна встановити лише наявність або відсутність токсинів у зерні. З метою запобігання виникнення токсині зерно, зокрема, пшениця повинно зберігатися при температурі повітря не більше +18 градусів по Цельсію та вологістю повітря не більше 70%. Грибок, а точніше результат його життєдіяльності - токсини поширюються дуже швидко, за 1-2 дні (а.с. 88-91).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем, окрім недоведення факту поставки позивачем неякісної продукції, також не було доведено належними доказами і те, що недоліки пшениці виникли до моменту її передачі відповідачу чи з причин, які існували до цього моменту. Натомість позивачем надано докази того, що ним було поставлено сертифікований товар.

З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості, у зв'язку з тим, що позивачем було поставлено неякісну пшеницю та картоплю і відповідач має право на зменшення ціни товару є таким, що не підтверджується матеріалами справи.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, сторони погодили, що за прийнятий 22.11.2012 року товар відповідач повинен був сплатити кошти в розмірі 15 771,00 грн. до 31.12.2012 року. Оскільки відповідач у встановлений строк коштів не заплатив відтак вони підлягають стягненню з нього в судовому порядку.

Разом з тим, як вбачається з заяви позивачем заявлено до стягнення основну суму боргу лише у розмірі 15 711,00 грн. А тому, враховуючи визначений позивачем розмір основного боргу, а також те, що ним не заявлялося клопотання про можливість суду вийти за межі позовних вимог при прийнятті рішення, до стягнення з відповідача підлягає основна сума боргу у розмірі 15 711,00 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, крім суми основного боргу просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 607,90 грн. та інфляційні витрати у розмірі 693,84 грн.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, виходячи з заявленої до стягнення суми боргу, суд прийшов до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача частково у розмірі 605,63 грн.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, то суд відмічає наступне.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд зазначає, що такий здійснений невірно, а саме без врахування дефляції. За розрахунком суду, заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі 549,88 грн.

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача 973,29 грн. пені. Суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями частини 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для того щоб застосувати до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, то така має бути передбачена законом або договором. Оскільки договір поставки укладено у спрощеній формі і сторонами не погоджено можливість стягнення пені, то і відповідна позовна вимога є необґрунтованою.

З приводу стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 6.3. Постанови від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат позивачів пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. підтверджуються наявним в матеріалах справи договором про надання правової допомоги від 12.04.2014р. укладеним з адвокатом ОСОБА_11, довіреністю, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжним дорученням про перерахування 1000,00 грн. (а.с.41-43, 69) .

Відповідно до положень п. 6.5. згаданої Постанови вирішуючи питання про розподіл інших судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи такі фактори, як предмет даного спору, невелику складність спору та часткове задоволення позову, суд прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі 800,00 грн.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Фільварок-КЗ» (81354, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Радохинці; код ЄДРПОУ 36190305) на користь Фермерського господарства Костіва Романа Пилиповича (80752, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Поляни; код ЄДРПОУ 22420889) 15711,00 грн. боргу, 605,63 грн. три відсотки річних, 549,88 грн. інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Фільварок-КЗ» (81354, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Радохинці; код ЄДРПОУ 36190305) на користь Фермерського господарства Костіва Романа Пилиповича (80752, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Поляни; код ЄДРПОУ 22420889) 1713,36 грн. судового збору та 800,00 витрат на правову допомогу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.